1.1. Особливості тропосферного радіозв'язку.

Тропосферний радіозв'язок має ряд специфічних особливостей, обумовлених безпосередньо явищем ДТП УКХ

Через дуже низьку ефективність розсіювання й відбиття енергії УКХ неоднородностями тропосфери втрати на ділянці поширення досить великі й дуже швидко ростуть із відстанню R і скороченням довжини хвилі λ.

Так, наприклад, при R=500 км і λ =1,5 м додаткові втрати в порівнянні із втратами у вільному просторі становлять близько 80 дб, тобто на тропосферній лінії в 500 км втрати виявляються практично такими ж, як на космічній лінії довжиною в 5 млн. км (приблизно 206 дб).

Якщо ж збільшити R до 900 км, то при тій же довжині хвилі λ = 1,5 м додаткові втрати зростуть ще не менш чим на 20 дб і стануть приблизно рівними втратам на космічній лінії довжиною в 50 млн. км (приблизно 226 дб).

Таким чином,

1. Тропосферний радіозв’язок забезпечується ціною досить значних енергетичних затрат: застосуванням потужних. передавачів, чутливих приймачів і громіздких антен із значним підсиленням.

Якщо довжину хвилі зменшити з 1,5м до 10см, то в приведеному прикладі відстані практично скоротяться вдвічі: замість 500 км буде 250 км, а замість 900 км — 450 км. Звідси витікає, що в сантиметровому діапазоні хвиль при інших рівних умовах дальність тропосферного радіозв'язку істотно скорочується.

2. На рівень сигналу ДТП впливає рельєф місцевості, яка розташована на деякій відстані в напрямі на кореспондента.

Висоти, ліс, великі будови, які знаходяться на трасі, можуть виконувати шкідливу дію екрану. Найкраще, якщо тропосферні станції розташовуються на висотах, перед якими у сторону кореспондента місцевість відкрита, рівнинна.

3. На стійкість тропосферного радіозв'язку значною мірою впливають метеорологічні умови й, отже, кліматичні особливості району, по якому проходить траса. В умовах теплого вологого, морського клімату тропосферний радіозв'язок здійснюється з меншими енергетичними затратами, чим у холодному, сухому континентальному кліматі. Зимові метеоумови менш сприятливі для тропосферного радіозв'язку, чим літні.

4. Антени при ДТП УКХ не реалізують повністю свого підсилення, яке вони мають в умовах вільного простору. Таке специфічне для тропосферного радіозв'язку явище «втрат підсилення антен» знижує їхню ефективність, вимагає деякого додаткового підвищення потужності передавача, чутливості приймача або підсилення самих антен.

5. Сигнал ДТП не стабільний у часі. Його середній рівень зазнає сезонних (а влітку й добових) коливань, причому взимку рівень нижче, ніж улітку.

Середньохвилинне значення сигналу ДТП зазнають повільних випадкових завмирань, які підлягають логарифмічно-нормальному закону.

Миттєві значення сигналу ДТП безупинно й швидко змінюються по релеєвському закону. Для боротьби із цим явищем у тропосферному радіозв'язку завжди застосовують рознесений прийом, що істотно ускладнює й збільшує вартість апаратури тропосферних станцій.

Нарешті, є й ще одна найважливіша особливість тропосферного радіозв'язку.

6. Багатопроменева структура радіосигналу ДТП, для якої характерна істотна нерівномірність запізнювання окремих компонентів, перевипромінювана неоднородностями перевипромінюючого обсягу Q, приводить до сильного викривлення амплітудної і фазочастотної характеристик середовища поширення радіосигналу системи тропосферного радіозв’язку. У результаті різко звужується смуга пропускання всієї системи й спотворюються сигнали, зокрема в системах з частотною модуляцією і частотним ущільненням зростають шуми нелінійних переходів між каналами. Рознесений прийом сприяє зменшенню цього небажаного ефекту, істотно поліпшує частотні характеристики середовища поширення радіосигналу.