- •1. Поняття критичних точок на діаграмі Fe-Fe3c. Критичні точки ас1 і ас3
- •2. Перетворення феритної-карбідної структури в аутсиніт при нагріванні
- •3. Ріст зерна аустиніту при нагріванні
- •4. Вплив величини зерна на властивості сталі
- •5. Діаграма ізотермічного розпаду аустеніту
- •6.Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •9. Природа мартенситу
- •10.Механізм мартенситного перетворення
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення
- •12.Вплив легуючих елементів на температуру початку і кінця мартенситного перетворення
- •13. Гомогенізація
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості
- •17.Відпал 2 роду (фазова перекристалізація)
- •22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу
- •23. Повне і неповне гартування
- •24. Вибір температури гартування
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей
- •27. Структура загартованого матеріалу
- •28Механічні властивості мартенситу
- •31.Розпад мартенситу(перше перетворення при відпускані)
- •32. Утворення карбідів(друге перетворення при відпускані)
- •33. Зняття внутрішніх напружень та карбідне перетворення (третє перетворення при відпуску)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості сталі
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалів
- •40. Цементація твердим карбюризатором
- •41. Технологічні параметри процесу цементації
- •42. Газова цементація
- •43,Термічна обробка після цементації
- •44.Нітроцементація
- •45.Азотування
- •46. Борування.
- •47.Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей
- •49.Вплив легуючих елементів на температури критичних точок
48. Структурні класи легованих сталей
Легуючі елементи-метали можна умовно розділити на наступні групи:
Метали залізної групи. До них відносяться кобальт, нікель, а також близький до них по властивостям марганець.
Тугоплавкі метали. До них відносяться метали, що мають температуру плавлення вище ніж у заліза, тобто вище 1539 0С. Із тугоплавких металів, найчастіше використовують вольфрам, молібден, ніобій, а також анадій і хром.
Легкі метали. Найчастіше застосовують титан і алюміній.
Рідкоземельні метали (РЗМ). Це - лантан, церій, неодим, а також близькі до них по властивостям ітрій і скандій. Рідкоземельні метали часто використовують у вигляді так званого мішметалу, який містить 40-45% церія і 45-50% усіх інших рідкоземельних металів.
49.Вплив легуючих елементів на температури критичних точок
Легуючі елементи впливають на положеня критичних точок Ас1; Ас3; Асm: марганець і нікель знижують, а решта підвищують, що необхідно враховувати при визначені режимів гартування. А взагалі температура нагрівання вища ніж у вуглецевих з однаковою кількістю вуглецю. Крім того, вуглець і легуючі елементи знижують температури мартенситного перетворення (т. Мп і Мк) до більш низьких значень, що приводить до збільшення кількості залишкового аустеніту.
50. Карбідоутворювачі і не карбідоутворюючі легуючі елементи
По відношенню до вуглецю легуючі елементи поділяються на:
-
некарбітоутворюючі (графітизуючі) елементи: Si,Ni, Cu, Al.
-
Карбітоутворюючі: Fe, Mn, Cr, Mo, W, Nb, V, Zr, Ti.
Mn, Cr, Mo, W при малому вмісті в сталі розчиняються в цементиті, заміщюючи при цьому атоми заліза.
Марганець може замістити в кристалічній гратці Ц усі атоми заліза.
Біль сильні карбтоутворюючі (Nb, V, Zr, T) елементи не розчиняються в Ц, а утворюють самостійні спеціальні карбіди.
Легування хромом, молібденом, вольфрамом, ванадієм та іншими карбідоутворюючими елементами затримує аустенізацію через утворення легованого цементиту чи важко розчинних у аустеніті карбідів легувальних елементів. Відповідно більше часу необхідно і для гомогенізації аустеніту, оскільки дифузійна рухливість цих елементів у гратці γ – фази значно нижча, ніж вуглецю
Карбідоутворюючі елементи (Сг, Mo, W, V) дифундують із фериту в цементит, не карбідоутворюючі (Ni, Co, Si) – із цементиту в ферит.