6. Практичне значення економічного районування

Велике прикладне значення економічного районування полягає у тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної економічної політики, а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробничих об’єктів та вдосконаленні територіальної структури господарства, обгрунту-ванні перспектив розвитку територіально-виробничих комплексів. Економічне районування сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу регіонів і всієї країни.

В Україні здійснюється генеральне економічне районування території для цілей прогнозування, розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, проек­тів районного планування, схем розвитку і розміщення продуктив­них сил та розселення населення. Територіальні схеми розмі­щення і розвитку продуктивних сил певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані розробки прикладного харак­теру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку усіх структурних складових господарського комплексу території, так і визначення напрямів перспективного розвитку. При цьому обгрунтовуються основні завдання і показники соціально-економічного розвитку регіонів та шляхи вирішення соціальних, економічних і екологічних проблем.

Таким чином, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і водночас одним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку.



ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Галузі спеціалізації району — це галузі промислового і сільськогосподарського виробництва, які виготовляють товарну продук­цію для обміну з іншими районами або для експорту її в інші країни; галузі, які економічно доцільно розвивати в умовах того чи іншого конкретного району з найвищою ефективністю для господарства.

Район економічний — територіально спеціалізована частина народного господарства країни, взаємопов’язана економічними відносинами з іншими територіями.

Район економічний галузевий — територіально сконцентровані виробництва певної галузі в окремих частинах країни, де для їх розвитку є найсприятливіші умови.

Район економічний інтегральний — територіально цілісна час­тина народного господарства країни, основною ознакою якого є наявність територіально-виробничого комплексу відповідного рангу та економічного тяжіння території до ядра району.

Район макроекономічний — великий економічний район, що являє собою цілісний територіально-виробничий комплекс і об’єднує певні групи адміністративно-територіальних одиниць.

Район мезоекономічний — виділений в межах макрорайону певний підрайон, що охоплює господарські комплекси адміністративно-терито­ріальних одиниць.

Район мікроекономічний — низові або локальні господарські комплекси у низових адміністративних районах з суто місцевими економічними зв’язками.

Районування економічне — науково обгрунтований поділ країни на економічні райони, що склалися історично або формуються внаслідок розвитку продуктивних сил на основі суспільного поділу праці.

Мережа економічних районів — результат економічного районуван­ня у вигляді системи економічних районів різного рангу та типів, яка відображає територіальну організацію народного господарства, що об’єк­тивно склалася.

Територіально-виробничий комплекс (ТВК) — частка народногосподарського комплексу країни в межах великого регіону, яка відзначається тісним взаємозв’язком і взаємообумовленим розвитком різних галузей виробництва.

?

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте сутність економічного району і доведіть об’єк­тивний характер його формування.

2. Що являє собою територіальний поділ праці та який вплив він має на формування економічних районів?

3. Назвіть основні районоутворюючі фактори і поясніть їх вплив на процес районоутворення.

4. Яка форма територіальної організації народного господарства виконує функцію ядра економічного району?

5. Розкрийте сутність основних принципів економічного районування.

6. Визначте типи економічних районів і принципові відмінності між ними.

7. Назвіть основні етапи розвитку вчення про економічне районування.

8. В чому полягають особливості сучасного економічного районування території України?

9. Визначте сучасну мережу мезорайонів України.

10. В чому полягає прикладне значення економічного районування?



Література

1. Алампиев П. М. Экономическое районирование СССР. — М.: Изд-во экономической литературы, 1963. — 96 с.

2. Закономерности и факторы развития экономических районов СССР. — М.: Наука, 1965. — 256 с.

3. Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів: Світ, 1994. — С. 349—380.

4. Колосовский Н. Н. Теория экономического районирования. — М.: Мысль, 1969. — 335 с.

5. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — С. 398—406.

6. Регионы Украины: Поиск стратегии оптимального развития / Под ред. А. П. Голикова. — Харьков: Харьковский ун-т, 1994. — 304 с.

?

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1. Оцінка об’єктивного характеру економічного районування території України.

2. Значення природного фактора у формуванні економічних районів.

3. Проблема сформованості економічних районів та чинників, які визначають завершеність цього процесу.

1 Економічний потенціал району може визначатися чисельністю населення, розмірами валового внутрішнього продукту, валової продукції промисловості і сільського господарства, вартістю основних виробничих фондів, показниками на душу населення, на тисячу чоловік та ін.

1 У складі Київської області на той час ще була і територія майбутньої Черкаської області; Кримська область була ще у складі Російської Федерації; Ізмаїльська область об’єдналась з Одеською, а Дрогобицька — з Львівською.

47