1) Двосторонній;

2) реальний (у разі прямого лізингу) або консенсуальний (у разі непрямого або прямого лізингу);

3) Відплатний.

Сфера застосування договору лізингу визначається з урахуванням умов придбання лізингового майна. За цим критерієм ЦК передбачає можливість встановлення окремих видів лізингу (ч. 3 ст. 806 ЦК). Згідно з ч.1 ст. 806 ЦК України залежно від умов придбання лізингового майна договір лізингу поділяється на два види:

1) прямий лізинг (якщо лізингове майно було набуте лізингодавцем без попередньої домовленості із лізингоодержувачем);

2) непрямий лізинг (якщо лізингове майно було спеціально придбане лізингодавцем у продавця за попередньою домовленістю із лізингоодержувачем).

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Фактично фінансовий лізинг за змістом співпадає із непрямим лізингом.

Згідно зі ст. 14 ПК фінансовим є лізинг, за яким об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 85 відсотків його первісної вартості, та орендар зобов'язаний придбати предмет лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення.

- Оперативним вважається лізинг, який не є фінансовим.

Окрім видів лізингу законом передбачено декілька його форм, зокрема прийнято виділяти 3 форми:

1) зворотний лізинг (за яким власник Лізиного майна відчужує його лізингодавцеві, і одночасно, приймає його у лізинг, тобто стає лізингоодержувачем);

2) міжнародний лізинг (за яким сторони договору лізингу є суб’єктами різних держав, або лізингове майно чи платежі перетинають митні кордони кількох держав);

3) пайовий лізинг (участь у якому бере кілька сторін, зокрема кредитори, які інвестують свої кошти у лізингове майно).

До джерел правового регулювання договору найму належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

1) Цивільний і Господарський кодекси України;

2) Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р.;

3) Податковий кодекс;

4) тощо.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Сторони у договорі (фінансового лізингу).

Сторони у договорі лізингу.

Сторонами у договорі є лізингодавець та лізингоодержувач.

Стаття 4. Суб'єкти лізингу (Закон України «Про фінансовий лізинг»)

Суб'єктами лізингу можуть бути:

1)лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

2) лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

3) продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

4) інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Форма договору фінансового лізингу.

Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору лізингу. Його укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Форма договору лізингу повинна відповідати загальним положенням про форму правочину (ст.ст. 205-209 ЦК). Спеціальних положень щодо форми договору лізингу ЦК не містить.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Зміст договору (фін. лізингу).

Зміст договору лізингу складають його умови. Істотними умовами є: