- •3. Місце уо в системі менеджменту
- •4. Модель прийняття управлінських рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
- •5. Методика визнач. Еквівал. Од. Гот. Прод. (еогп) та калькюв. Їх собі варт. За умови використ. Методу файфо при по процес. Методі обл.. В-т та кальк. Соб. Прод.
- •6. Порядок формув. Цільов. Собіварт. За умови застос. Методу таргет-костинг.
- •7. Порядок формув. Собів. Та визнач. Фін. Рез. За методом стандарт-костинг
- •8. Облік в-т та безперервне вдосконалення діяльності (кайзенг-костинг).
- •9. Оцінка діяльн. Центрів відповідальності
- •10. Складання та взаємоузгодженість бюджетів.
- •11.Види бюджетів (б) п-ства та їх характеристика.
- •12.Уо в сист. Стратегіч. Менеджменту.
- •13. Суть витрат
- •16.Мета, завд. І функції уо.
- •17. Суть обліку в-т та калькулюв. Собівар. За методом авс
- •19. Мета та напрямки класифікації в-т
- •20. Класиф. І облік відхил. Від норм, їх аналіз і управл. За умови застос. Нормат. Методу кальк. Собів. Прод.
- •21. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом директ-костинг
- •22.Аналіз релевантності інформ. Для прийн. Поточних упр-ких рішень
- •23. Концепція центрів та о. Відповідальності
- •24. Суть і завд. Внутр.. Контролю.
- •25. Порядок формув. Собівартості та визнач. Фін. Результатів за позамовним методом.
- •26. Методика визнач. Еквіал. Одиниці готової продукції та калькул. Їх собівар. За умови викор. Методу середньозваженої собівар. При процесному методі о. В-т та калькулюв. Собівар. Продукції
- •27.Аналіз чутливості прибутку та визнач. Впливу на прибуток, зміна основних параметрів діяльн. П-ва
- •28. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо довгострок. Фін. Інвестицій
- •29. Еволюція уо
- •30. Види собів. Та види калькуляції.
- •31. Бюджети та їх значення в уо
- •32. Облік та поділ непрямих в-т
- •34. Особливості визнач. Фін. Результатів в с-мах о. І калькул. Собівар. Продукції за повними та неповними в-ми
- •36. Сутність бюджетування та його організація
- •37. Особливості с-ми о. Та калькулюв. Собівар. Продукції за повним в-ми
- •38. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо ціноутворення
- •39. Організація уо на вітчизн. П-вах
- •40. Особливості сист. Обл.. І калькулюв. Собів. Прод. За неповними в-ми.
- •41.Поняття про обєкти в-т, обєкти калькулювання та калькуляційні одиниці.
- •42. Взаємозв’язок та відмінності фін. Обліку(фо) та уо
- •43.Методи обліку в-т та калькул. Собів. Продук.
- •44. Методика розподілу в-т обслуговуючих підрозділів
- •45. Порядок формув. Собівар. Та визнач. Фін. Результатів за методом абзоршенг-костинг
- •46. Аналіз релевантності інфор. Для прийн. Рішень щодо оптимізації запасів п-ва
- •47. Суть собі варт, та завдання калькул. Собів. Прод.
- •48. Суть уо
- •50. Оцінка діяльності центрів відповідальності
- •51. Методика складання та взаємоузгодж. Операційних бюджетів
- •52. Мета та методи аналізу взаємозв’язку в-ти, обсяг діяльності, прибуток
- •53. Уо в с-мі розрахунків (інтергована та автономна с-ма)
- •55.Поняття про трансферне ціноутворення та трансферні ціни: застосув., ф-ції і методи визнач.
- •56. Модель прийн. Упр-ких рішень та критерії визнач. Релевантності інфор.
34. Особливості визнач. Фін. Результатів в с-мах о. І калькул. Собівар. Продукції за повними та неповними в-ми
За повнотою охоплення витрат розрізняють методи калькулювання: за повними витратами та за неповними витратами. За першим методом усі витрати підприємства, як виробничі, так і невиробничі (адміністративні, на збут), повністю відносяться на собівартість продукції. У такому разі прибуток підприємства від продажу продукції визначається за формулою П = В – Ср.п,де П — прибуток від продажу (реалізації) продукції; В — виручка (дохід) від продажу продукції; Ср.п — повна собівартість реалізованої продукції. Позитивні сторони цього методу:1.відомі всі витрати на кожний виріб, а значить, відома і його прибутковість;2.повна собівартість є базою ціни, а отже, її обчислення необхідне за моделі ціноутворення Ц = Со + По, де Со, По — відповідно повна собівартість і прибуток в ціні одиниці продукції. Калькулювання за неповними витратами, полягає в тому, що не всі витрати включаються у собівартість продукції. Це спрощує калькулювання і робить його оперативнішим. Які витрати включати у собівартість, а які не включати — це окрема проблема, яка вирішується кожним підприємством з урахуванням конкретних умов. У більшості випадків у собівартість не включаються адміністративні витрати і витрати на збут, які вважаються витратами періоду. Тоді калькуляції складаються за виробничими витратами центрів відповідальності (прибутку). За таких умов прибуток підприємства від продажу продукції обчислюється за формулою:П = В – Ср.н – Спер, де Ср.н — виробнича собівартість реалізованої продукції; Спер — витрати періоду (адміністративні та на збут продукції).
35. Ф-ції в-т та методи їх розрахунку
Ф-ція в-т – це математичний опис взаємозв’язку між в-ми та їх факторами (діяльн., яка впливає на в-ти) .Ф-ції в-т мають математичний вираз: y = a + вх., де у – загальні в-ти; а – постійні в-ти; в – змінні в-ти на од. продук.; х – фактор в-т. Методи, за доп. яких обчисл. ф-ції в-т: 1) технологічний аналіз – с-тичний аналіз ф-ної діяльн. для встанов. техолог. зв’язку між затратами та результ. діяльн. Такий аналіз потребує детального вивч. усіх опер., а також потреби в ресурсах для здійсн. цих опер.; 2) аналіз рах. – передбач. розподіл в-т на постійні та змінні, виходячи із відповідності фактора на підставі даних рах БО. 3) метод вищої-нижчої точки – передбач. визнач. змін в-т як різниці між заг. в-ми за найвищ. рівня діяльн. та заг. в-ми за найниж. рівня діяльн.; 4) метод візуального пристосування – передбач. графічний підхід до визнач. ф-ції в-т.; 5) метод найменших квадратів (регресійний аналіз) – виходить з того, що Σ квадратів, яка вивч., від усіх точок сукупності до лінії регресії є найменшою. При цьому розрах. така с-ма рівнянь: Σ у = n*a + b * Σx; Σ xy = a * Σx + b * Σx2 6) спрощений статистичний аналіз – передбач. розподіл показників на 2 групи, виходячи із зрост. знач. х.