- •Передмова
- •Література до усіх тем курсу
- •Частина і.
- •Тема 1. Предмет, структура та інструментарій політології
- •Література
- •Тема 2. Політика як суспільне явище
- •2.2. Загальна структура, форми та методи політичної діяльності.
- •Література
- •Тема 3. Політична влада
- •Література
- •Частина II. Основні віхи світової та вітчизняної політичної думки
- •Тема 4. Основні віхи історії зарубіжної політичної думки.
- •Література
- •Тема 5. Політична думка в Україні
- •Література
- •Частина III. Політичні інститути та процеси
- •Тема 6. Соціально - політична сфера суспільства
- •Література
- •Тема 7. Політична соціалізація
- •7.2. Політична соціалізація в сучасному українському суспільстві
- •Література
- •Тема 8. Етнонаціональна політика
- •8.1. Етноціональні спільності як суб'єкти та об'єкти політики.
- •Література
- •Тема 9. Політична система суспільства
- •Література
- •Тема 10. Правова та соціальна держава
- •Література
- •Тема 11. Громадянське суспільство як
- •Література
- •Тема 12. Політичні партії та громадсько-політичні об'єднання
- •Література
- •Тема 13. Політичні режими
- •Література
- •Тема 14. Демократія: теорія і реальність
- •Література
- •Тема 15. Політична культура та свідомість
- •Література
- •Тема 16. Політична ідеологія
- •Література
- •Тема 17. Політика і мораль
- •Література
- •Тема 18. Політичні еліти і політичне лідерство
- •Література
- •Тема 19. Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання
- •Література
- •Тема 20. Вибори та виборчі системи
- •Література
- •Тема 21. Світова політика і міжнародні відносини. Політичні аспекти глобальних проблем сучасності.
- •Література
- •Теми курсу для семінарських занять та методичні рекомендації
- •Тема 1. Теоретико-методологічні засади політології
- •Методичні рекомендації та практичні завдання:
- •Тема 2. Основні віхи історії зарубіжної політичної думки
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Стародавній світ
- •Політична думка Середньовіччя іу-хіу ст.
- •Відродження іу - початокУп ст.
- •Реформація кінець ху ст. -1 пол.Хуі ст.
- •Просвітництво хуп - хуш ст.
- •Соціал-утопізм, соціалізм і комунізм
- •Тема 3. Політична думка в Україні
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •1. Формування самостійницьких концепцій державної влади в Україні:
- •2. Державотворчі ідеї представників наиіонально-державнииького напряму:
- •3. Соціалистичні концепції розвитку української державності:
- •Тема 4. Влада в політичному житті суспільства
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 5. Етнонаціональні спільності і політика
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 6. Демократія в політичному житті суспільства
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 7. Політична система суспільства
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 8. Правова та соціальна держава та громадянське суспільство
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 9. Політичні партії та громадсько-політичні об'єднання
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 10 Політичний процес
- •Методичні рекомендацій та практичні завдання
- •Тема 11. Політична соціалізація та соціальна стратифікація
- •Методичні рекомендацій та практичні завдання
- •Тема 12. Політична культура та свідомість
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 13. Політичні еліти та політичне лідерство
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Тема 14. Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання
- •Методичні рекомендації та практичні завдання
- •Методичні рекомендації щодо організації підготовки до семінарських занять
- •Підбір літератури і робота над книгою
- •Підготовка рефератів
- •Підготовка наукової доповіді (повідомлення)
- •Питання до іспиту
Тема 5. Етнонаціональні спільності і політика
-
Етнонаціональні спільності як суб'єкти і об'єкти політики.
-
Етнонаціональні відносини в процесі політизації українського суспільства.
-
Етнонаціональна політика в сучасній Україні.
Методичні рекомендації та практичні завдання
1. Аналізуючи перше питання, необхідно, перш за все, з'ясувати зміст словосполучення «етнонаціональні спільності», в якому гармонійно переплетені, як етнічні так і національні засади наявних в кожній державі соціальних утворень в перехідний період націотворення. Для глибшого з'ясування змісту поняття «етнонаціональні спільності» радимо зробити порівняльний аналіз вихідних його категорій: «етнос» і «нація». Звернувши при цьому увагу на те, що до сьогодні тлумачення цих понять неоднакове: одні їх ототожнюють, інші ж - розрізняють. На основі наведених нижче визначень радимо зробити свої висновки.
Етнос - сталий колектив людей, який склався в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості у поведінки. Етнос існус як стійка система, що протиставляє себе усім іншим аналогічним колективам людей за принципом «ми - не ми». «свої – чужі» і т.ін.
Нація - етносоціальна (не завжди кровнородина) спільність зі сформованою усталеною самосвідомістю своєю ідентичностю (спільність історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним і духовний цінностям, національній символіці, національно-екологічні почуття), а також (головним чином на етапі формування) теріторіально-мовною та економічною єдністю, яка в подальшому під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, нерідко своє визначальне значення, хоча аж ніяк не зникає.
При з'ясуванні сутності понять «етнос» і «нація» радимо скористатися наведеними вище визначеннями, оскільки в них відсутня категоричність та єдиноправильність, а це надає додаткові можливості для розгортання дискусій на семінарських заняттях, повнішому з'ясуванню місця і ролі етнонаціональних спільностей як суб'єктів і об'єктів політики і, в решті-решт, відповісти на питання: чому за радянської доби національні спільності переважно розглядалися як об'єкти політики, недооцінювалося значення їх як суб'єктів політичних відносин.
Позаяк кожному типу соціоцивілізаційної еволюції людини (у даному випадку - етносу і нації) притаманні свої специфічні властивості (ознаки), проведіть їх аналіз і самостійно зробіть висновки. Наскільки правомірним є твердження вітчизняних політологів про те, що нація - це не завжди етнос.
Проведений вище аналіз відкриває добрі перспективи для визначення місця і ролі етнічного і національного фактору в сучасних політичних процесах.
2. Розглядаючи друге питання, слід з'ясувати, як процес політизації впливає на поглиблення етнонаціональних відносин в Україні.
Оскільки етнонаціональні відносини презентують достатньо складну сферу суспільного буття, рекомендуємо розпочати вивчення цього питання з розкриття структури міжнаціональних відносин, їх ідеологічних засад (націоналізму та інтернаціоналізму) і основоположних політичних принципів (національної єдності і взаємо довір’я між націями).
Позаяк у руслі з'ясування сутності міжнаціональних взаємин знаходяться питання, пов'язані з вирішенням політичних проблем, таких як: здобуття незалежності, національного самовизначення, вибір державно-правових форм об'єднання, рівність прав націй, створення умов для вільного розвитку мов і культур, поєднання національних та інтернаціональних завдань і т.ін., радимо розкрити їх зміст і визначити найбільш оптимальні шляхи їх розв'язання.
3. Вивчення сутності етнонацональної політики і практики втілення її в життя в сучасній Україні рекомендуємо розпочати із з'ясування особливостей національного розвитку. Серед них чи найважливішою є багатовікова залежність українців від сусідніх держав, результати якої і сьогодні продовжують справляти негативний вплив на процес націотворення.
Глибше з'ясувати зміст цієї особливості рекомендуємо через розкриття таких деструктивних явищ у сучасному політичному жигті як: русифікація етнічних українців, деформація їх національної свідомості, комплекс меншовартості, неприродний, однак наявно існуючий політико-ідеологічний поділ українців на східняків і західників, тощо.
Розробка науково обґрунтованої етнонаціональної політики передбачає також і врахування як позитивних рис українців (волелюбність, демократизм, розвинене почуття приватної власності і т.ін.), так і негативних (індивідуалізм, надмірна терпимість, тощо). Рекомендуємо провести аналіз цих рис, оскільки він дає можливість краще зрозуміти національний характер українців, їх політичну поведінку не тільки в часи відсутності незалежної держави, але і сьогодні, особливо в періоди політичної кризи.
Оскільки важко собі уявити науково обґрунтовану етнонаціональну політику без заходів, котрі передбачали б розв'язання етнонаціональних суперечностей (між національним і інтернаціональним; між формальною рівністю всіх громадян, незалежно від етнічної належності і неоднаковими можливостями їх задоволення; між національною диференціацією і інтегративними тенденціями і т.ін.) рекомендуємо їх ґрунтовний аналіз. При цьому зауважимо, що «зняття» цих суперечностей - найточніший вимір ефективності державного управління етнонаціональною сферою життя, забезпечення всім громадянам країни належних їм громадянських і політичних прав і недопущення міжнаціональних конфліктів.
При розгляді цього питання, звичайно ж не слід абстрагуватися від загальних закономірностей етнічного і національного розвитку, згідно яких розгортаються процеси націотворення в усіх країнах. Оскільки пізнання і використання останніх у суспільній практиці повинно лежати в основі будь-якої науково обґрунтованої національної політики.
У найзагальніших рисах етнонаціональну політику можна визначити як цілеспрямовану діяльність у сфері відносин між етнічними і національними спільностями з метою поглиблення етнонаціональної єдності і взаємодовір'я між націями.
Основні поняття та категорії
Геноцид — це свідома політика фізичного знищення етносу.
Етнічна група: а) соціальна спільність, яка є структурним елементом етносу, але має специфічні культурні особливості і сприймається з боку представників інших етносів як окрема група; б) частина етносу яка проживає на території чужої національної держави.
Етноцид — знищення культури етносу або його асиміляція.
Інтернаціоналізм — ідеологія і політика, що виражає збагання корінних інтересів і прагнення до об'єднання зусиль різних народів, націй, держав, соціальних та демографічних груп.
Космополітизм — ідеологія так званого світового громадянства, яка зневажає державний суверенітет, пропагує відмову від національних традицій, патріотизму.
Націоналізм — теорія і практика етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на самоідентифікації націй у вирішенні політичних, державних, економічних та соціокультурних проблем.
Національна меншина — етнічна група, яка не є корінним етносом, але члени якої являються громадянами національної держави і мають спільні етнокультурні особливості (мовні, релігійні, звичаєві), намагаються їх виразити через відповідні соціальні інститути.
Національні відносини — це відносини між соціально-етнічними спільностями з приводу рішення різнобічних національних проблем (державно-політичної організації життя, економічних основ національного буття, питань національної мови, культури, традицій тощо).
Расизм — сукупність антинаукових концепцій, основу яких становлять положення про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас, про вирішальний вплив расових ознак на історію суспільства, про одвічний поділ людей на «вищі» й «нижчі» раси, з яких перші нібито покликані до панування, а другі приречені бути об'єктом експлуатації; політика, що ґрунтується на расистських теоріях.
Сепаратизм — рух на територіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, мовними чи релігійними ознаками.
Шовінізм — одна з форм націоналізму, політична ідеологія і практика, спрямована на розпалювання національної ворожнечі та ненависті.
Питання для дискусії
-
Особливості національної політики України.
-
Що таке національний суверенітет?
-
Яка залежність між поняттями «етнос» і «нація»?
-
Які передумови сучасного етнічного ренесансу в світі?
-
Чим відрізняється національна державність від національного суверенітету?
-
Чи є взаємозв'язок між націоналізмом та інтернаціоналізмом? Якщо є, то в чому, а якщо нема, то в чому?
-
Що потрібно для формування національної свідомості та самосвідомості?
-
У чому причини виникнення шовінізму, расизму?
-
Що таке космополітизм?
-
Місце і роль національних відносин у політичному житті сучасного суспільств.
Теми рефератів та контрольних робіт
-
Роль політики у вирішенні національних проблем.
-
Національні питання: зміст, структура і принципи розв'язання.
-
Український націоналізм в історичній ретроспективі.
-
Проблеми становлення та розвитку української нації.
-
Українська національна ідея: сутність, зміст та соціальне значення.
-
Національна свідомість українців: сутність, рівні та фактори зростання.
-
Міжнаціональні конфлікти: причини виникнення та шляхи подолання.
-
Інтернаціоналізм та його сучасне розуміння.
-
Сутність етнонаціональної політики сучасної України.
-
Національна ідея в українській політичній думці.
-
Особливості та шляхи формування української нації.
Запитання до самоконтролю
-
На основі рекомендованої літератури з'ясуйте зміст таких понять; етнос, народність, народ, нація, національні відносини, націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм, фашизм, расизм, сепаратизм, національний ренесанс.
-
Що таке етнос? Яка його структура?
-
Що спільного в етносу та нації і чим вони відрізняються?
-
Якими причинами зумовлені процеси етнічного ренесансу та політизації етнічності і в чому їхня суть? У чому полягає політична сутність нації?
-
Хто може бути суб'єктом етнополітики?
-
На яких принципах та методах грунтується етнонаціональна політика української держави?
-
Які існують типи етнонаціональної політики і в чому їхня відмінність?
-
Які основні цілі та завдання етнонаціональної політики України?
-
Визначте причини деформації національного розвитку в Україні та зміст сучасної національної політики держави.
Завдання для самостійної роботи
-
За рекомендованою літературою з'ясуйте зміст таких понять: етнос, народність, народ, нація, національні відносини, націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм, фашизм, расизм, сепаратизм, національний ренесанс.
-
Визначте при жни деформації національного розвитку в Україні та зміст сучасної національної полі гики держави.
-
Проаналізуйте шляхи реалізації української національної ідеї Д.Донцова.
-
Порівняйте економічну і марксистсько-ленінську теорії походження націй. Що спільнз і що відмінна в цих теоріях і що, на Ваш погляд, є слабким місцем чи хибним?
-
Проаналізу йте відомі теорії походження націй і визначте закономірності розвитку націй і національних відносин.
-
Проаналізуйте, які є складності і проблеми в реалізації етнонаціональної політики в Україні в сучасних умовах.
-
Порівняйте процеси національного самовизначення націй від процесу сепаратизму? Що таке геноцид і етноцид? Що в них спільне та відмінне?
-
Проаналізуйте етнонаціональну політику США, Франції, Росії та України щодо національних меншин.
-
Проведіть порівняльний аналіз понять «націоналізм», «інтернаціоналізм», «космополітизм», «сепаратизм», «шовінізм».
-
З'ясуйте сутнісні відмінності між етнічним та політичним типом нації.
-
Визначте основні напрями етнонаціональної політики.
-
Розкрийте сутність принципу самовизначення націй.
-
З'ясуйте сутність понять «міграція», «асиміляція», «етноцид», «денаціоналізація», «депортація», «геноцид».
-
Спробуйте визначити шляхи «зняття» суперечностей етнонаціональних відносин та дайте їх характеристику.
Питання до іспиту
-
Зміст і структура національних відносин.
-
Суть національного питання та його міжнародний досвід розв'язання.
-
Форми державного устрою в багатонаціональних за складом свого населення державах.
-
Причини самовизначення націй та проблеми втілення цього принципу в практику національного життя.
-
Білінгвізм (двомовність) у політиці та практиці політики держав пострадянського простору.
Рекомендована література
Акт проголошення незалежності України. — К., 1991.
Антонюк О. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади. Моноірафія. — К., 1999.
Бойко Ю. Шлях націй. — Париж—Київ—Львів, 1992.
Варзар І. Етнічна спільність (етноісторична спільність, етнос) // Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К., 1996.
Винниченко В. К. Відродження нації. У 3 ч. — К., 1990.
Вівчарик М., Панченко П., Жмихова В. Українська нація: шлях до самовизначення. - К., 2001.
Геллнер Е. Націоналізм та ідеологія // Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К., 1996.
Грабовський С., Ставоряні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. — К., 1995.
Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? — К., 1993.
Декларація прав національностей України // Інформаційний бюллетень Міністерства України у справах національностей, міграцій та культів.— 1995.
Донцов Д Історія розвитку української державної ідеї. — К., 1991.
Етнонаціональний розвиток України. Досвід, проблеми, перспективи. — К., 1997.
Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії / За ред. Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. — К., 1993.
Етносоціологія: терміни та поняття. Навч. посібник. — К., 2003.
Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму. Монографія. — К., 1999.
Картунов О. В. Етноси, нації та етнонаціональна політика // За ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. — К., 2002.
Колодій А. І. Нація як суб'єкт політики. — Львів, 1997.
Конституція України. — К., 2005.
Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка.— К., 1996.
Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика. Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренка. — К., 1998.
Нельма О. В. Теорія етносу. Навч. посібник. — К., 1997.
Обушний М. І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. — К., 1998.
Ребкало В., Обушний М., Майборода О. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. — К., 1996.
Римаренко Ю. І. Національний розвій України. — К., 1995.
Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? — Львів, 1994.
Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. — К., 1996.
Смолій В. А., Гуржій О. І. Як і коли почала формуватися українська нація. — К, 1991.
Україна: етнонаціональна палітра суспільного розвитку. Словник - довідник / За ред. Ю. І. Римаренка. — К., 1997.
Українська ідея: перші речники. — К., 1994.
Шкляр Л. Є. Духовне життя етносу і нації // Життя етносу: соціокультурні нариси. — К., 1997.