25. Запобігання комп'ютерним злочинам

Інформація, яка використовується в житті нашого суспільства, містить широкий спектр відомостей: від звичайних облікових даних про громадян в автоматизованих комп'ютерних системах до стратегічних державних програм. Ці відомості, особливо в умовах розширення інформатизації нашого суспільства, все більш стають предметом злочинних посягань.Використання сучасних інформаційних технологій на основі персональних комп'­ютерів, інформаційно-обчислювальних мереж і комп'ютеризованих комунікаційних мереж забезпечило кожній людині можливості доступу до інформації, що збері­гається у відповідних банках даних, встановлення зв'язку незалежно від годин доби і від адміністративних і державних кордонів місцезнаходження абонента. Поряд з перевагами комп'ютеризація має ряд негативних наслідків, які, на жаль, сьогодні практично залишаються поза законодавством України. При цьому відкриваються додаткові можливості не тільки для зловживань, а й для вчинення дій, які за ме­тодами і наслідками необхідно кваліфікувати як злочин. Отже, можна стверджува­ти, що одним із негативних соціальних і економічних наслідків науково-технічного прогресу є поява нового виду злочинності — комп'ютерної злочинності.

Комп'ютерна злочинність — це новий феномен, породжений можливостями майже безкарного вчинення протиправних дій у сфері, наглухо зачиненій для людини, яка не володіє основами комп'ютерної грамотності.

Термін «комп'ютерна злочинність» вперше з'явився в американській, а потім і в іншій зарубіжній пресі на початку 60-х років, коли були виявлені перші випадки злочинів, вчинених з використанням ЕОМ. Це явище посилюється не тільки в локальному, національному, а й в глобальному масштабі. На думку українських кримінологів, уже зараз ЕОМ є багатообіцяючим знаряддям вчинених корисливих злочинів.

Як вважають американські спеціалісти, пряма економічна шкода від комп'ютерних злочинів уже сьогодні стоїть на одному рівні з перевагами, отриманими від впровадження ЕОМ у практику, а соціальні і моральні втрати взагалі не піддаються оцінці. Певною мірою така оцінка гіперболічна, але факти говорять самі за себе: досить сказати, що тільки у США економічні втрати від комп'ютерної злочинності у 90-х роках наближаються до 100 млрд. доларів. При цьому, необхідно мати на увазі, що цей вид злочинності має високу латентність *: лише 10—15 відсотків комп'ютерних злочинів стають відомими, оскільки організації, що потерпілі внаслі­док подібних злочинів, неохоче надають інформацію, бо це може зашкодити їхній репутації або спричинити повторні злочини.

Загроза інформаційному ресурсу держави порушує інтереси національної безпеки України і має попереджуватися, блокуватися і нейтралізуватися шляхом організа­ційно-правової структури — системи інформаційної безпеки, що формує державну політику в цій галузі.Вирішенню проблеми інформаційної безпеки і запобігання комп'ютерним злочинам, на наш погляд, об'єктивно перешкоджають наступні обставини.Інформація, як матеріальна цінність порівняно з іншою матеріальною цінністю, копіюється шляхом дублювання раніше створених інформаційних продуктів.Розвиток системи зв'язку і обчислювальної техніки поряд з підвищенням ефек­тивності їх використання призвів до ускладнення можливості дійового контролю і запобігання несанкціонованого отримання і використання інформації з обмеженим доступом.Вибір апаратурних і програмних засобів формування, передачі, перетворення, ви­дачі і накопичення інформації з розрахунком орієнтації на засоби зарубіжного ви­робництва в умовах відсутності на Україні матеріально-технічної і методологічної ба­зи обстеження і сертифікації збільшує можливості формування нових каналів витоку інформації і порушення її цілісності.На жаль, не зважаючи на прийняте національне законодавство по боротьбі з ком­п'ютерною злочинністю в ряді країн, в тому числі і в Україні, її «уніфікований» склад до цього часу чітко не визначено, оскільки кримінальні можливості технічних засобів, програмного забезпечення засобів телекомунікації, а також кримінальних хитрощів самих «комп'ютерних злочинців» з розвитком науково-технічного прогресу безперервно збільшуються.Вперше склади комп'ютерних злочинів були сформовані в 1979 р. на Конференції Американської асоціації адвокатів в Далласі, до яких увійшли: використання або спроба використання комп'ютера, обчислювальної системи або мереж комп'ютерів з метою отримання грошей, власності або послуг шляхом прикриття фальшивими приводами і помилковими обіцянками або видання себе за іншу особу; умисна несан­кціонована дія, що має за мету зміну, пошкодження, знищення або викрадення комп'ютера, обчислювальної системи, мереж комп'ютерів або систем математично­го забезпечення, що містяться в них, програм або даних; умисне несанкціоноване порушення зв'язку між комп'ютерами, обчислювальними системами або мережами комп'ютерів.Дані пропозиції знайшли відображення в американському законодавстві лише через декілька років.

До теперішнього часу цей перелік комп'ютерних правопорушень значно розши­рився і включає в себе (хоч і не зовсім оформлені у правовому відношенні) наступні види злочинів:

незаконне використання комп'ютера з метою аналізу або моделювання злочинних дій для їх здійснення в комп'ютерних системах;

несанкціоноване проникнення в інформаційно-обчислювальну мережу або масиви інформації з корисливою метою;

розкрадання системного і прикладного програмного забезпечення;

несанкціоноване копіювання, зміна або знищення інформації;

шантаж, інформаційна блокада та інші методи комп'ютерного тиску;

комп'ютерний шпіонаж і передання комп'ютерної інформації особам, які не мають права доступу до неї;

фальсифікація комп'ютерної інформації;

розроблення і розповсюдження комп'ютерних вірусів в інформаційно-обчислювальних системах і мережах;

несанкціонований перегляд або розкрадання інформації з банків даних і баз знань;

недбалість при розробленні, створенні інформаційно-обчислювальних мереж і програмного забезпечення, що призводить до небажаних наслідків і втрати ресурсів;

механічні, електричні, електромагнітні та інші види впливу на інформаційно-обчислювальні системи та лінії телекомунікацій, що викликають їх пошкодження.

І цей перелік постійно збільшується. Такі види комп'ютерних злочинів як роз­крадання грошей, речей, машинної інформації, машинного часу, несанкціоноване використання системи, саботаж і шантаж, шпіонаж, вандалізм зустрічаються найча­стіше

Найпоширенішим видом комп'ютерної злочинності є крадіжка грошей в елект­ронних банківських системах взаєморозрахунків.

Боротьба з комп'ютерною злочинністю вимагає принципово нових рішень.

Відповідно до Закону України «Про інформацію» одним із головних напрямів державної інформаційної політики є створення загальної системи охорони інфор­мації. Важливою складовою частиною цієї проблеми є система технічного захисту ін­формації (ТЗІ). Функції центрального органу державної виконавчої влади в Україні в галузі ТЗІ виконує Державна служба України з питань технічного захисту інформації (ДСТЗІ), якою визначено комплекс проблем, без вирішення котрих не можна говорити про те, що в державі існує цілісна система захисту інформації.

Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ здійснюють заходи по розгортанню боротьби з комп'ютерною злочинністю. Злочини, хоча і комп'ютерні, підкоряються загальним законам і закономірностям, що добре відомі криміналістам і спеціалістам в галузі кримінального права. Тому чітко визначаються два основних напрямки боротьби.

Перший — запобігання комп'ютерним злочинам, що передбачає: створення, сер­тифікацію, ліцензування і впровадження необхідних засобів технічного і програм­ного захисту інформації; створення спеціалізованих організаційних структур адмі­ністрацій і служб комп'ютерної безпеки, завданнями яких є забезпечення надійного функціонування засобів захисту, генерації ключів і паролів, їх роздачі, контролю з використання, заміни і знищення; підготовка кваліфікованих кадрів для пра­воохоронних органів. Другий — виявлення і припинення комп'ютерних злочинів. У стадії вирішення перебуває проблема організації ефективної взаємодії всіх назва­них структур у сфері боротьби з комп'ютерною злочинністю. Не можна забувати і про необхідність взаємодії з такими організаціями, як служба безпеки банків, ад­міністрація телекомунікаційних систем і мереж.

Для організації боротьби з комп'ютерною злочинністю в Україні уже дещо зроб­лено. Йдеться про ст. 1981, внесену Законом від 20 жовтня 1994 р. в Кримінальний кодекс України, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення роботи автоматизованих систем.

У відповідності з Законом України від 5 липня 1994 р. «Про захист інформації в автоматизованих системах» необхідно внести зміни і доповнення до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів та інших нормативних актів, які б забезпечили виконання запобіжних заходів і створили б необхідну правову основу для боротьби зі злочинністю у цій сфері.

Боротьба з комп'ютерною злочинністю, звичайно, не закінчується лише встановленням кримінальної відповідальності за конкретно вчинений злочин. Сьогодні провадиться побудова системи, об'єднуються необхідні кадри, розробляються методики, уточнюються процедури взаємодії з міжнародними структурами і правоохоронними органами інших країн. При цьому не можна забувати про правове виховання підростаючого покоління. Що допустимо, а що ні необхідно роз'яснювати тоді, коли молодь тільки починає осягати ази комп'ютерної грамотності. Що можна робити, а чого ніколи не варто переступати, навіть якщо вас ніхто не бачить і злочин здійснюється з допомогою комп'ютерної програми, яка не перший погляд являє собою набір малозрозумілих значків і символів.

І останнє. Одним з аспектів, що розробляється спеціалістами по боротьбі з ком­п'ютерною злочинністю, є збереження конфіденційності інтересів фізичних і юридичних осіб, які стали жертвами комп'ютерних правопорушень. Хотілося б та­кож, щоб засоби масової інформації не ставились до цього явища, як до сенсації, а допомогли б правоохоронним органам у зваженому і всебічному аналізі соціальних причин такого явища як комп'ютерна злочинність.