- •§1. Початок першої світової війни
- •3. Політика окупаційних військ на українських землях
- •§2. Українські землі у 1915-1917 pp.
- •Тема 2 Українська революція
- •§3. Початок Української революції
- •§4. Проголошення автономії '. України
- •2. Український національний конгрес
- •§5. Наростання політичної боротьби в Україні у липні— жовтні 1917 р.
- •§6. Проголошення Української Народної Республіки
- •3. Українсько-російський конфлікт
- •§8. Українська Народна Республіка: від Брестського мирного договору до гетьманського перевороту
- •§9. Українська держава
- •§10. Директорія унр
- •§11. Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •1. Проголошення зунр. Організація держави на західноукраїнських землях
- •§12. Політика радянського уряду в Україні у 1919 р.
- •2. Політичний курс більшовиків в Україні у 1919 р.
- •3. Економічна політика більшовицького режиму
- •4. Селянські антибільшовицькі виступи
- •§13. Україна в другій половині 1919 р.
- •§14. Україна на початку 1920 р.
- •1. Незалежність радянської України: форма і суть
- •§15. Варшавська угода та її наслідки
- •§16. Розгром військ Врангеля й махновців
- •§17. Культура і духовне життя в Україні у 1917—1920 pp.
- •1. Національно-культурне будівництво у часи Центральної Ради
- •5. Культурний процес за радянської влади
- •6. Проблеми життєдіяльності церкви
- •Тема 4 Українська срр в умовах нової економічної політики (1921—1928)
- •§18. Україна наприкінці 1920-го - на початку 20-х pp.
- •§19. Входження усрр до складу срср
- •§20. Культура та духовне життя у роки неПу
- •4. Розвиток літератури та мистецтва в 20-ті роки
- •Тема 5 Радянська модернізація України (1928-1939)
- •§21. Сталінська індустріалізація України
- •2. Формування нового господарського механізму
- •§22. Колективізація та розселянювання України
- •§23. Голодомор 1932-1933 pp. В Україні
- •§24. Громадсько-політичне життя
- •2. Конституція урср 1937 року
- •§25. Стан культури в Україні у 30-ті pp.
- •4. Церковна політика. Ліквідація уапц
- •Хронологія подій
- •Тема 6 Західноукраїнські землі в 1921-1939 роках
- •§26. Українські землі у складі Польщі
- •§27. Українські політичні партії та політична боротьба в Західній Україні
- •4. Український монархізм в.Липинського
- •2. Характер політики румунського уряду щодо українців
- •§29. Закарпаття в складі Чехословаччини
- •2. Особливості політичної боротьби в Закарпатті
- •Словник-довідник
- •Історія україни
§24. Громадсько-політичне життя
«... Поява тоталітарного режиму була історично неминучою в умовах комуністичної революції, ліквідація приватної власності на засоби виробництва позбавила суспільство природної самоорганізації. Нервовим центром такого суспільства стала комуністична партія, яка за допомогою створених нею різноманітних організацій підмінила собою всі попередні суспільні структури...».
(С.Кульчицький)
Як ви вважаєте, чому історично неминучою була поява тоталі-• тарного режиму?
1. Зміни в соціальному складі населення. Соціальні деформації
Громадсько-політичне життя України наприкінці 20-х -у 30-ті pp. розвивалося в умовах кардинальних змін у соціально-економічній сфері й завершення формування тоталітарного сталінського режиму в СРСР.
За роки інтенсивної індустріалізації та колективізації насамперед змінилася соціальна структура населення. Замість соціальних груп і категорій громадян, що проживали на початку 20-х pp. в Україні, наприкінці 30-х pp. сформувалося два основних класи - робітництво й селянство. Так, за яких-небудь 12 років перших п'ятирічок чисельність робітників зросла з 1 млн. 770 тис. чол. до 4 млн. 578 тис, або у 2,6 рази. Робітничий клас поповнювався різними соціальними групами населення, але найбільше - селянством. Проте останнє в своїй більшості не мало відповідної професійної підготовки, було малокваліфікованими робітниками і змушене працювати на виробництві, де вимагалася важка фізична робота. Це затримувало зростання кваліфікації робітників у цілому.
У дореволюційний період робітничий клас України поповнювався за національною ознакою в основному за рахунок росіян та представників інших народів. У 20-30-х pp. радянська політика індустріалізації проводилася в таких величезних масштабах, що на всій території СРСР виникла
226
227
загальна нестача робочої сили. Тепер промислові підприємства України поповнювалися переважно українськими робітниками. Відповідно зріс відсоток українців серед пролетаріату. Якщо у 1926 р. вони становили лише 6% робітників, то в 1939 р. - майже 30%.
З початком індустріалізації бурхливо розвивалися міста. У 1926-1939 pp. чисельність міських жителів радянської України подвоїлася й досягла третини населення республіки. Міста, особливо великі, зростали також за рахунок українського населення. Якщо в 1920 р. українці становили 32% міського населення й переважно мешкали у невеличких містах, то в 1939 р. - вже 58%, причому переважна їхня частина переселилася до великих промислових центрів, насамперед таких, як Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Сталіно (Донецьк) та ін.
Різкий приплив нових мешканців створив у містах досить важкі умови їх існування й загострив дефіцит житла. До того ж переміщення великої кількості селян до міських центрів супроводжувалося болісною ломкою їх звичного способу життя, психології, втратою столітніх традицій землеро-ба-власника. Проте, яким би не було тяжким становище колишніх селян у місті, все ж воно було кращим, ніж життя тих, хто залишився на селі.
Соціальні зрушення, що відбувалися в середовищі самого селянства, привели до кардинальних змін - появі зовні єдиної соціальної верстви - колгоспного селянства. Напередодні війни воно становило половину населення республіки.
Сталінська колективізація з її жахливими наслідками -розкуркуленням, репресіями, голодомором - знищила мільйони сільських трудівників, найбільш здібних і заповзятливих господарів на землі. Сотні тисяч селян були виселені за межі України - у північні й східні райони СРСР, розійшлися по містах та новобудовах. Усе це призвело до відчутного зменшення чисельності сільського населення, порушення традиційних норм і звичаїв життя селянина.
Водночас відбувалося значне зростання адміністративного апарату. За роки перших п'ятирічок кількість службовців збільшилася в 3,6 рази (з 549 тис. до 2 млн. чол.). Понад
228
чверть з них становила інтелігенція - фахівці з вищою або середньою спеціальною освітою, які професійно займалися озумовою працею у сфері народного господарства, освіти, ауки, культури. Проте бракувало спеціалістів вищого рівня правління, спроможних керувати величезними новобудова-и й цілими галузями народного господарства.
Розвиток промисловості та сільського господарства, а також репресії проти керівників-фахівців з дореволюційним стажем сприяли висуванню рядових робітників і селян на керівні посади, відкривали перед ними двері вищих та середніх навчальних закладів.
Радянські керівники весь час трубили про побудову в Радянському Союзі суспільства, вільного від експлуатації людини людиною. Проте у дійсності, знищивши соціальну піраміду дореволюційного суспільства, верхівка більшовицької партії на чолі із Сталіним створила новий правлячий клас - номенклатуру партійно-державного й господарського апарату, яка була забезпечена всілякими матеріальними благами і привілеями і ще більш інтенсивно, ніж за царизму, почала експлуатувати трудящих.