Розподіл незайнятого населення за професіями станом на кінець

І півріччя 2010 року [22]

Потреба у працівниках для заміщення вільних робочих місць за професіями станом на кінець І півріччя 2010 року [22]

Для багатьох випускників загальноосвітніх шкіл, особливо з малозабезпечених родин, навчання за направленням центрів зайнятості є єдиною можливістю отримати професійну освіту, тому розвитку цього напрямку приділяється значна увага. Серед випускників, які за сприянням служби зайнятості проходять професійне навчання дві третини припадає саме на випускників загальноосвітніх шкіл.

За даними Держкомстату України чисельність зайнятого населення віком 15-70 років склала 20,4 млн. осіб, що на 153,8 тис. більше ніж у відповідному періоді 2010 року. Рівень зайнятості населення збільшився з 56,4 % у І півріччі 2010 року до 56,8% у І півріччі 2005 року.

Населення за економічною активністю І півріччя 2010-2011 рр. [22]

2010

2011

2010

2011

Чисельність безробітного населення у І півріччі 2011 року склала 1,7 млн. осіб, що на 213,8 тис. осіб менше ніж у відповідному періоді 2010 року. Рівень безробіття, визначений за методологією МОП, скоротився з 8,8% до 7,9% економічно активного населення віком 15-70 років. Серед осіб працездатного віку цей показник знизився з 9,4% до 8,5% економічно активного населення відповідного віку.

Розділ 2. Дослідження впливу трудової міграції на функціонування національного ринку праці України

2.1. Національний аспект міграційних процесів

Проблему нелегальної міграції потрібно розглядати у площині такого глобального явища, як міжнародна міграція. Дослідження цієї проблеми слід здійснювати у трьох напрямах: міжнародному, європейському та національному, але з урахуванням тих політичних, економічних, соціальних, інтеграційних процесів, які притаманні міжнародним відносинам на сучасному етапі розвитку світової спільноти [5, с. 56]. Тобто, нелегальна міграція є проблемою як національного, так і міжнародного характеру, з чого випливає необхідність її регулювання і на універсальному правовому рівні. До універсальних правових норм переважно відносяться міжнародні договори, прийняті в рамках Організації Об'єднаних Націй. Ці договори є універсальними за кількістю учасників. Нормативно-правове регулювання процесів нелегальної міграції на універсальному рівні було здійснено шляхом прийняття резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15.11.2000 р. Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження та припинення торгівлі людьми, насамперед жінками і дітьми, та покарання за неї, Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю). Зазначена Конвенція підписана від імені України в м. Палермо 12 грудня 2000 р.

Універсальні правові норми Конвенції, створені для регулювання процесів нелегальної міграції, є в Протоколі проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю. Протокол підписаний від імені України в м. Нью-Йорку 15 листопада 2001 р. Держави-учасниці цього Протоколу заявляють, що для вжиття ефективних заходів щодо попередження незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, боротьби з ним необхідний всеосяжний міжнародний підхід, у тому числі співпраця; обмін інформацією й інші відповідні заходи, у Протоколі зазначається про виключну необхідність прийняття такого роду акта, оскільки, незважаючи на роботу, проведену на інших міжнародних форумах, не існувало універсального документа, в якому б зачіпалися всі аспекти незаконного ввозу мігрантів та інші пов'язані з ним питання. Мета Протоколу Конвенції «Проти незаконного ввозу мігрантів по суті, морю і повітрю» полягає у попередженні незаконного ввозу мігрантів і боротьбі з ним, а також у заохоченні співпраці між Державами-учасницями у досягненні цих цілей при забезпеченні захисту прав незаконно ввезених мігрантів.

Сфера застосування зазначеного Протоколу - попередження, розслідування та кримінальне переслідування у зв'язку із злочинами, визнаними такими відповідно до цього Протоколу, вони (злочини) носять транснаціональний характер і зчинені за участю організованої злочинної групи, а також захист прав осіб, які стали об'єктом таких злочинів.

Окремий розділ Протоколу встановлює заходи протидії незаконному ввезенню мігрантів по морю. Його можна визначити як організаційний, оскільки Державами-учасницями розроблений механізм припинення використання судна, щодо якого є підозра в участі у незаконному ввезенні мігрантів по морю.

Участь України у міжнародній співпраці щодо боротьби з нелегальною міграцією лише започатковується. Підписання Протоколу нашою державою є значним кроком на шляху формування законодавства, спрямованого на боротьбу з нелегальною міграцією [2, с. 23-24].

Що ж стосується національного аспекта вказаної проблематики, то необхідно зазначити, що відповідні питання регламентуються Конституцією України, законами «Про громадянство», «Про біженців», «Про імміграцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним кодексом та низкою інших нормативно-правових документів [10, с. 56].

Міграція є характерним явищем нового тисячоліття, що має здатність поширюватися. Разом з тим зростає й кількість проблем, пов'язаних із цією тенденцією: правових, економічних, соціальних, етнокультурних, релігійних, психологічних [8, с. 18]. Їх вирішення можливе при координації зусиль усіх гілок влади, комплексному підході до вирішення питання боротьби з нелегальною міграцією та тісному міжнародному співробітництву у сфері вирішення даної проблеми.