Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства

Методична мета: студенти повинні знати суть власності як економічної, юридичної та історичної категорій; етапи еволюції відносин власності; основні форми власності; вміти обгрунтовувати необхідність роздержавлення та приватизації; визначати проблеми приватизації в Україні.

План

1. Власність як економічна категорія. Юридичний і історичний аспекти власності. Еволюція відносин власності.

2. Типи, форми і види власності.

3. Відносини власності в Україні. Закон України “Про власність”. Необхідність різноманітних форм власності.

4. Роздержавлення і приватизація. Основні напрямки приватизації майна державних підприємств в Україні.

Література

1. Закон України “Про власність”.—Закони України, т.1 - К., 1996.

2. Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств”. – Закони України, т.1. — К., 1997.

3. Закон України “ Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”— Закони України, т. 2.  К., 1996.

4. Основи економічної теорії / За редакцією Ніколенка Ю.В. В 2-х книгах. — К.: Либідь, 1998, т.1.

5. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект./За редакцією Нестеренка В.П. – К.: Вища школа, 1998.

Власність є економічною основою суспільства, фундаментом всієї системи економічних відносин. Вона визначає природу та економічну структуру суспільства, політику і соціальну структуру суспільства, характер і форми розподілу, особливості споживання. Власність потрібно розглядати з двох сторін:

- власність як юридична категорія виражає майнові відносини, які виникають між людьми з приводу привласнення майна. Привласнення - це відношення людей до речей як до власних. Певна річ стає власністю лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають в економічні відносини. Юридичний аспект власності реалізується через право власності. Право власності – це сукупність узаконених державою прав та норм взаємовідносин, які складаються з приводу привласнення майна. Право власності визначається такими категоріями :

- розпорядження - фактичне здійснення влади власника над річчю, управління нею;

- користування - процес фактичного вилучення корисних властивостей з об’єкту власності для задоволення конкретних потреб;

- володіння - це влада суб’єкта над річчю, але присвоєння речі обмежується правами власника;

- власність як економічна категорія виражає економічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів. Економічни відносини виявляються через суб’єкти та об’єкти власності. Об’єкти власності - це все те, що можна привласнити. Об’єктами власності є: засоби виробництва, нерухомість, природні ресурси, предмети особистого споживання та домашнього вжитку, гроші, цінні папери, інтелектуальна власність, культурні та історичні цінності, робоча сила. Суб’єкти - персоніфіковані носії відносин власності. Суб’єктами власності є окремі особи, юридичні особи, держава в особі органів державного управління.

Власність є історичною категорією. Кожному етапу розвитку людського суспільства відповідає певна форма власності, яка відбиває досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, особливості привласнення засобів і результатів виробництва та основного суб’єкта, який концентрує права власності.

Для первіснообщинної форми власності характерні однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт власності – землю, а також на засоби праці й результати виробництва.

Рабовласницька форма власності характеризується абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробництва, результати праці й на працівника (раба).

Феодальна власність передбачає абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака).

Капіталістична власність характеризується зосередженням прав власності підприємця на засоби та результати праці і відсутністю власності на найманого робітника, який має особисту свободу.

Крім історичних форм власності розрізняють економічні форми власності, а також її види і типи. Критеріями такої класифікації є рівень розвитку продуктивних сил, характер поєднання працівника з засобами виробництва, механізм розподілу доходів тощо. Тип власності визначає найбільш узагальнені принципи її функціонування, сутність характеру поєдання робочої сили з засобами виробництва. Форма власності – система економічних відносин, що обумовлює відповідний спосіб і механізм поєднання працівників і засобів виробництва. Вид власності – це конкретний спосіб привласнення благ.

Історії відомо два основних типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність характеризується тим, що засоби виробництва і вироблений продукт належить приватним особам.

Суспільна власність – це власність, для якої характерне спільне привласнення засобів виробництва і готової продукції. Типи власності поділяються на форми.

Суспільна власність виступає в двох формах:

1. державна – це така форма відносин, за якої абсолютні права на управління майном належать органам державної влади;

2. колективна – це власність певної групи людей;

Приватна власність виступає в двох формах:

1) приватно-трудова – це власність, створена особистою працею власника;

2) приватно-нетрудова – це власність, створена чужою (найманою) працею.

Форми власності поділяються на види. Державна власність поділяється на такі види :

а) загальнодержавна власність – це спільна власність всіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоніфікується. Суб’єктом є держава в особі Верховної Ради України. Об’єктом є: земля, майно Збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти, енергетична система, система транспорту, кошти державного бюджету, національний банк, резервні і страхові фонди, майно державних підприємств, майно навчальних і культурно-освітніх закладів.

б) комунальна власність – це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів (міста, району, області). Суб’єктом комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі місцевих Рад. Об’єктом права комунальної власності є майно, яке забезпечує діяльність місцевих Рад, кошти місцевих бюджетів, система транспорту загального користування, система зв’язку і інформації, майно місцевих підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, майно навчальних і культурно- освітніх закладів, інше майно.

Колективна власність є таких видів:

а) орендна – це власність колективу орендарів. Суб’єктом є колектив орендарів, об’єктами – вироблена продукція та одержані доходи;

б) власність колективного підприємства. Суб’єктом є трудовий колектив підприємства. Об’єкти: вироблена продукція, доходи;

в) кооперативна власність - це власність кооперативу. Власність кооперативу формується в результаті об’єднання майна, грошових внесків його членів і доходів, одержаних від спільної трудової діяльності. Кожен член кооперативу має право на управління та дохід, який розподіляється відповідно до внесеного паю і трудового вкладу. Об’єктами є будівлі, споруди, грошові і майнові внески, виготовлена продукція, одержані доходи;

г) акціонерна власність – це власність, утворена завдяки випуску і продажу акцій. Суб’єктом є колектив акціонерного товариства. Об’єктами є майно, придбане в результаті господарської діяльності, майно придбане за рахунок продажу акцій, інше майно. Особливістю цієї власності є те, що вона поєднує ознаки приватної і суспільної власності: власники акцій є приватними власниками частки капіталу, яка відповідає ціні їхніх акцій, але не мають реального права на участь в розпорядженні капіталом акціонерного товариства;

д) власність господарських товариств і об’єднань. Суб’єктом є господарські товариства чи об’єднання. Об’єктами є грошові і майнові внески, майно, набуте внаслідок господарської діяльності;

є) власність громадських та релігійних організацій – це власність політичних партій, профспілок, громадських фондів і інших об’єднань, яка створюється за рахунок власних коштів, пожертвувань громадян або шляхом передачі державного майна. Суб’єктами є політичні партії, профспілки, громадські фонди та релігійні об’єднання. Об’єктами є майно культурно-освітніх закладів, майно оздоровчого призначення, грошові кошти, цінні папери, будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, транспортні засоби, внески, культові споруди, предмети релігійної обрядовості, пожертвування громадян.

Приватна власність є таких видів:

а) індивідуальна – це власність фізичної особи, яка одночасно використовує власні засоби виробництва і свою робочу силу;

б) сімейна – це власність членів однієї родини;

в) партнерська – це власність, утворена об’єднанням капіталів або майна кількох фізичних чи юридичних осіб для здійснення спільної підприємницької діяльності. Кожен учасник зберігає свою частку майна у партнерській власності;

г) корпоративна (акціонерна) – це власність, утворена шляхом об’єднання індивідуального капіталу засновника з коштами найманих працівників, що придбали акції.

Поєднання різних форм власності називається змішаною власністю. Є такі форми змішаної власності: державно-приватна, державно-кооперативна, державно-колективна, приватно-колективна, спільна (власність з залученням іноземного капіталу) тощо.

В Україні відносини власності регулюються Законом України «Про власність», згідно з яким власність в Україні виступає в трьох формах: державній, колективній, приватній. Допускається також існування змішаних форм власності. До 90-х в Україні, як і в інших республіках колишнього Радянського Союзу, перевага надавалася суспільній влас­ності в її двох основних формах — державній і колгоспно-коо­перативній. Одержавлення власності привело до таких негативних наслідків:

1. ігнорування осо­бистих інтересів. Су­спільна власність — це власність усіх, але нікого зокрема. Економічний розвиток здійснювався під гаслом побудови світлого майбутнього для всіх, хоч логічніше було б спочатку побудувати його для кожного, а потім для всіх;

2) відчуження від власності трудящих привело до втрати почуття господаря, а водночас і заінтересованісті у раціональному використанні народного багатства, що неминуче призводило до величезних втрат у суспільстві;

3) держава, виражаючи інте­реси всього народу, повинна була б і власність використовувати для задоволення загальнонародних потреб. Але державний апарат, тобто певне коло людей, які виступали від імені суспільства, са­мостійно, на свій розсуд розпоряжався майном. Це свідчить про те, що державна форма власності за нерозвинутої демократії (і політичної, й економічної) приховує в собі можливість появи під вивіскою загальнонародної влас­ності елементів корпоративного та індивідуально-егоїстичного привласнення.

Ці та інші недоліки потребують докорінної перебудови відносин власності. З цією метою в Україні здійснюється роздержавлення власності.

Роздержавлення – це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності.

Роздержавлення включає в себе:

1. демонополізацію - процес ліквідації монополії держави;

2. денаціоналізацію - процес повернення власності колишнім власникам;

3. приватизацію - відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Є такі способи приватизації:

1) викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців ( підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування з невеликою кількістю працюючих);

2) викуп майна, зданого в оренду;

3) викуп майна на аукціоні (покупцем стане той, хто запропонує максимальну ціну);

4) викуп майна за конкурсом ( власником стане той, хто запропонує найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта);

5) продаж акцій відкритих акціонерних товариств;

6) безоплатна передача частки майна громадянам України ( кожний громадянин України має право на майновий приватизаційний сертифікат вартістю 10 грн. 50 коп.) .

Приватизації не підлягає:

• майно органів державної влади і управління, Збройних сил, служби національної безпеки, прикордонних військ, правоохоронних і митних органів;

• золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви, емісійна і резервна системи;

• майнові комплекси підприємств, що забезпечують діяльність по виготовленню цінних паперів і грошових знаків;

• засоби урядового і спеціального зв’язку;

- національні, культурні і історичні цінності України;

• надра землі, водні ресурси;

• об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету.

З 2000р. в Україні розпочалась грошова приватизація великих об’єктів. Проведення такої приватизації дасть можливість поповнити бюджет держави і підвищити ефективність роботи підприємств. Сьогодні в Україні найбільшу питому вагу має колективна власність – 52,4% підприємств від загальної кількості, які виробляють 56% промислової продукції. 21 млн. громадян є власниками акцій і земельних паїв.