Передумова фінансового контролю

Перевірка як процес

Рис. 19.1. Сутність фінансового контролю як процесу

Література з фінансових питань характеризується великою кількістю поглядів на розуміння сутності фінансового контролю.

В більшості наукових джерел радянської доби фінансовий контроль визначається як одна із сфер, ланок, форм, галузей контролю за суспільним виробництвом і розподілом продуктів. Так, фінансовий контроль того часу виступав однією з форм контролю “рублем” за всіма стадіями розширеного соціалістичного відтворення. Тому й сьогодні фінансовий контроль в економічній літературі часто невиправдано визначають як “контроль гривнею”. Насправді ж фінансовий контроль, який здійснюється як всередині підприємства, так і з боку держави та недержавних органів контролю, реалізується за допомогою фінансових інструментів та економічних категорій (ціна, кредит, прибуток, заробітна плата), що зумовлені товарно-грошовими відносинами.

З огляду на одержавленість власності всі визначення фінансового контролю соціалістичної доби пов’язані тільки з державним контролем. В умовах планово-директивної економіки в Україні переважав державний фінансовий контроль з боку державних органів влади і управління, відділень Державного банку СРСР і спеціально створених контролюючих структур за рухом грошових фондів всіх економічних суб’єктів. В умовах розвитку ринкової економіки в Україні поняття, зміст і методи контролю значно змінюються у відповідності до зміни ролі держави в економіці.

Характерним напрямком фінансової наукової думки при соціалізмі та перехідного періоду є також ототожнення фінансового контролю з контрольною функцією фінансів (Є.В. Коломін, І.Д. Злобін, Л.А. Дробозіна). Проте, на наш погляд, в сучасних умовах контроль виступає як інструмент практичної реалізації функцій всіх суб’єктів фінансових відносин. Тому однозначно трактувати поняття “фінансовий контроль” та “контрольна функція фінансів” не можна. Такої думки дотримуються Б.М. Сабанті, В.М. Родіонова, інші.

Фінансовий контроль з розвитком фінансової науки перетворився на самостійну та універсальну категорію, в знаряддя управління фінансами.

Ряд сучасних дослідників визнають наявність не фінансового, а фінансово-господарського контролю, що досліджує фінансово-господарську діяльність підприємств (Л.О. Сухарева, М.Т. Білуха, І.А. Бєлобжецький). Тому що предметом фінансового контролю є комплекс господарських процесів і грошових відносин сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, а об’єктом – фізична чи юридична особа або вид певної діяльності. Хоча, доцільніше використовувати термін “фінансовий контроль” з огляду на те, що він, як і категорія фінансів, охоплює всі стадії відтворювального процесу, а межі розуміння та застосування фінансів в сучасних економічних умовах значно розширились.

Фінансовий контроль стає можливим, насамперед, завдяки суб’єкту, який його здійснює. Відсутність суб’єкта унеможливлює контроль. Суб'єктом фінансового контролю є фінансово-контрольні служби всіх рівнів: держави, місцевого самоврядування, галузі, регіону, територіально-адміністративної одиниці, об’єднання, підприємства, громадяни України в частині утворення, розподілу й використання ними фінансових ресурсів з метою оцінки їх ефективного використання.

Таким чином, необхідно підкреслити, що можливість існування фінансового контролю пов’язана з наявністю об’єкта та суб’єкта контролю, обумовлюється певним зв’язком між ними. Зазначений зв’язок між суб’єктом та об’єктом контролю реалізується через систему контрольних дій, які включають перевірку:

• дотримання вимог економічних законів (оптимальності пропорцій розподілу й перерозподілу національного доходу);

• складання й виконання бюджетного плану (бюджетний контроль);

• ефективності використання трудових, матеріальних, фінансових ресурсів суб’єктів фінансових відносин;

• податкових взаємовідносин.

Отже, взаємопов’язана сукупність контрольованого об’єкта, контролюючого суб’єкта та його контрольних дій визначає систему фінансового контролю.

Система фінансового контролю, як справедливо зазначає І. Стефанюк, містить наступні складові:

• предмет контролю – конкретний вид діяльності (відповідні фінансово-господарські операції) об’єкта контролю, на які спрямовуються контрольні дії суб’єкта контролю, при цьому використовуються такі вартісні показники, як прибуток, доходи, рентабельність, собівартість, витрати тощо;

• об’єкт контролю (підконтрольний об’єкт) – фізична чи юридична особа, на види діяльності якої спрямовуються контрольні дії;

• суб’єкт контролю (контролюючий суб’єкт) – юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність будь-якої особи, що перебувають в оточуючому господарському середовищі;

• контрольні дії – операції порівняння, зіставлення показників діяльності об’єкта контролю з певними нормами, нормативами, що здійснюються суб’єктами контролю з метою виявлення та блокування відхилень від зазначених норм.

Виходячи із зазначеного, на нашу думку, фінансовий контроль – це система відповідних активних дій, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання та громадянами України, по спостереженню за функціонуванням об’єкта контролю в частині утворення, розподілу та використання ним доходів та фондів фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, дотримання вимог чинного законодавства, виявлення й блокування відхилень, що перешкоджають законному та ефективному використанню майна та коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних, приватних інтересів та потреб, удосконаленню управління економікою в цілому.

Особливою рисою фінансового контролю є те, що це завжди вартісний контроль. Тому, на відміну від інших видів контролю (екологічного, адміністративного, санітарно-епідеміологічного тощо), фінансовий контроль має місце у всіх сферах суспільного відтворення, супроводжує весь процес руху грошових фондів, необхідний при оцінці фінансових результатів. Слід зауважити, що фінанси як економічна категорія реалізуються через фінансовий контроль, а фінансова система охоплює всі види грошових фондів на всіх рівнях економіки. Тому фінансовий контроль є багаторівневим та всебічним.

Перед фінансовим контролем стоїть багато задач, основними серед яких є:

• сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових фондів;

• забезпечення своєчасності й повноти виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами фінансових відносин;

• виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення фінансових ресурсів.

В останні роки в Україні простежуються декілька тенденцій в розвитку фінансового контролю.

По-перше, звужується сфера державного фінансового контролю. Він все більше концентрує увагу на сфері макроекономічних процесів, на вартісних пропорціях руху ВВП, на грошовій масі, на формуванні та використанні фондів грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні держави. Хоча, в сучасних умовах деяке послаблення функцій державного контролю негативно позначається на економіці.

По-друге, розширюється сфера дії недержавного фінансового контролю з боку аудиторських, банківських, страхових фірм, змінюється його зміст.

По-третє, відбувається певне зміщення акцентів від подальшого контролю в бік попереднього. Поглиблюється аналіз доцільності й економічної ефективності використання коштів при затвердженні проектів державного бюджету та цільових фондів. Цьому сприяє створення спеціальних контролюючих органів (ДПІ, КРУ, Рахункова палата).

По-четверте, на рівні підприємств розвивається система контролінгу, яка є одним із найважливіших блоків інформаційного забезпечення системи контролю на макрорівні.

Функції, види, форми та методи фінансового контролю

Виходячи із розуміння сутності, змісту та задач фінансового контролю можна зазначити його основне призначення, що полягає в забезпеченні органічного поєднання попередження, виявлення, ліквідації недоліків та порушень, відшуканні та введенні в дію невикористаних резервів підвищення ефективності діяльності господарюючого суб’єкта. А це визначає певні функції контролю як інструмента реалізації економічних категорій:

• інформаційна;

• профілактична;

• мобілізуюча тощо.

У відповідності до основного призначення і функцій фінансового контролю важливе значення має вибір певного критерію для його класифікації та безпосередньо його класифікація. Проте, в економічній та законодавчій літературі немає єдиного підходу до зазначеного питання.

Так, М.Т. Білуха поділяє контроль (відповідно і фінансовий):

• за організаційною структурою – на державний, муніципальний, незалежний, контроль власника;

• в залежності від контрольних дій – на види: за періодичністю здійснення (попередній, оперативний, заключний) та за інформаційним забезпеченням (документальний, фактичний).

А.М. Ковальова визнає:

• загальнодержавний;

• відомчий;

• внутрішньогосподарський;

• суспільний (громадський);

• незалежний контроль.

На наш погляд, виділення “незалежного контролю” не є доцільним, тому що контроль завжди є незалежним до об’єкту контролю та залежним від суб’єкту контролю, а здійснення контролю вимагає відповідної узгодженої системи (предмет, об’єкт, суб’єкт, контрольні дії).

Хоча, слід відзначити, що загальнодержавний контроль здійснюється органами державної влади незалежно від відомчої належності.

Ряд вчених (В.К. Симоненко, С.О. Шохін, Л.І. Вороніна) розрізняють:

• загальнодержавний (парламентський і урядовий (відомчий));

• внутрішньовідомчий;

• незалежний фінансовий контроль.

Таким чином, не визнається муніципальний фінансовий контроль, що не відповідає Закону України “Про місцеве самоврядування”.

В.О. Шевчук поділяє фінансовий контроль на види в залежності від сфери застосування результатів відповідного контролю. Однак, відомо, що результати та висновки контролю призначені для прийняття рішень у всіх сферах господарювання об’єкта контролю.

На нашу думку, враховуючи всі підходи та можливості здійснення контролю контрагентами або споживачами, можна визначити наступні види фінансового контролю залежно від суб’єктів його ініціювання та здійснення:

• державний фінансовий контроль – проводиться органами державної влади; головна мета – забезпечить інтереси держави і суспільства по надходженню доходів і при використанні державних коштів; поділяється, в свою чергу, на підвиди: загальний та спеціалізований (відомчий);

• муніципальний фінансовий контроль – здійснюється керівниками, ревізійними комісіями, бухгалтерами місцевих рад, органами державної контрольно-ревізійної та податкової служби, аудиторськими фірмами, аудиторами; поділяється на підвиди: прямий та представницький;

• фінансовий контроль власника – здійснюється керівництвом відповідного об’єкта, тимчасовими контрольними групами, спостережною радою, ревізійними комісіями, внутрішніми аудиторами, аудиторськими фірмами тощо; поділяється на підвиди: безпосередній та опосередкований;

• фінансовий контроль споживача (громадський контроль) – здійснюється відповідними комісіями, контролерами, ревізійними групами, споживачами; також поділяється на: безпосередній та опосередкований.

Такий підхід охоплює всі суб’єкти його ініціювання та здійснення і визначає, що хто організує контроль, той і є основним користувачем його результатів. А це вкрай важливо з управлінської точки зору.

Іншим критерієм для класифікації фінансового контролю, крім суб’єктів та ініціаторів його здійснення, є термін його проведення. За терміном проведення фінансовий контроль поділяється на:

• попередній фінансовий контроль – проводиться до здійснення фінансових і господарських операцій, має велике значення для попередження порушень та економічних прорахунків; передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм, прогнозів, обґрунтованості розподілу ВВП, а на мікрорівні – обґрунтованості розподілу виручки й прибутку;

• поточний (оперативний) фінансовий контроль – проводиться в момент здійснення фінансових операцій; попереджує можливі зловживання при отриманні і використанні коштів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності проведення фінансових розрахунків;

• наступний фінансовий контроль – проводиться шляхом аналізу й ревізії бухгалтерської і фінансової звітності, призначений для оцінки результатів господарської діяльності й оцінки ефективності фінансової стратегії.

За сферами фінансової діяльності фінансовий контроль поділяється в залежності від напрямків фінансової політики: бюджетний; податковий; валютний; кредитний; страховий; інвестиційний; контроль за грошовою масою.

Наглядно поділ фінансового контролю на види за різними критеріями представлено на рис. 19.2: