Мінеральна підгодівля тварин.

У багатьох господарствах раціон для овець балансують тільки за кормовими одиницями і вмістом протеїну, а на мінеральну підгодівлю звертають мало уваги.

Передові чабани одразу ж після осіменіння маток починають регулярно підгодовувати їх крейдою. Але покладену в риштаки крейду вівці їдять погано, бо під впливом вологи вона стає дуже тверда. Така підгодівля не дає користі. Тому досвідчені чабани роблять так. Денну норму крейди насипають у торбинку і кладуть у риштак під струмінь води. Вівці п’ють воду, змішану з крейдою. Матки, які щодня одержують порцію крейди, народжують міцних, здорових ягнят. Такі ягнята не поїдають землі, піску, і серед них майже не буває падежу.

У більшості господарств застосовують силосний тип годівлі, тому вівці потребують більше солі, ніж звичайно. За такого типу годівлі силос посипають дрібною сіллю.

Напування овець. Якщо на вівчарській фермі немає автонапувалок, то в стійловий період кітних маток напувають 1—2 рази на день. Щоб вони не застудилися, їх підпускають до води після згодовування грубого і соковитого корму. Підсисних маток напувають двічі на день — уранці і ввечері. Напувати овець взимку краще колодязною водою, бо вона тепліша, ніж ставкова.

Щоб тварини пили спокійно, не товпилися, недалеко від колодязя роздають грубий корм (краще сіно). Коли вівці розмістяться біля нього, корита наповнюють водою. Вівці, не поспішаючи, одна за одною поступово підходять до корит і, напившись, повертаються назад.

Нагодовані вівці від холодної води не застуджуються. Це особливо треба мати на увазі, напуваючи маток у другий період кітності, коли небезпека виникнення абортів посилюється. Перед напуванням корита очищають від льоду, а після нього — від залишків води. Намерзлий довкола корит лід сколюють і присипають піском.

Розпорядок дня при зимовому утриманні овець. Усі роботи в кошарі треба виконувати за певним розпорядком. Вівці легко звикають до нього і поводяться значно спокійніше, ніж тоді, коли немає твердо встановленого режиму.

Утримання овець взимку.

Чим більше часу вівці проводять на свіжому повітрі, тим краще їх здоров’я і вища продуктивність. Тривале утримання і годівля овець, особливо маток, у теплій кошарі, без моціону на свіжому повітрі, шкідливі. Особливо небажане таке утримання в північних районах, де зима довга і практикують зимовий окіт. Якщо овець тривалий час утримувати в тісних, вогких кошарах, у них нерідко вилазить (підпарюється) вовна, вони худнуть і часто хворіють.

У кошару овець заганяють на ніч, а вдень — лише під час негоди, сильного вітру і у великі морози. Якщо погода суха і тепла, тварин корисно й на ніч розміщувати в базу, підлога якого застелена соломою. Удень вівці можуть перебувати в кошарі лише в виняткових випадках.

В осінньо-зимовий період овець не можна залишати без нагляду. Біля них цілодобово повинен чергувати один із членів чабанської бригади.

У великі морози, з метою запобігання простудним захворюванням, за 20—30 хв. до вигону овець з кошари ворота її з підвітряного боку відчиняють, аби тварини поступово охолонули.

Як підстилку взимку використовують довгу озиму солому. Вона гігроскопічна і не забруднює вовни.

У період стійлового утримання через кожні 1—2 місяці слід обрізувати в овець ратиці. Якщо цього не робити своєчасно, відрослі ратиці заламуватимуться і вівці кульгатимуть.

В овець тонкорунних і напівтонкорунних порід узимку треба обстригати вовну навколо очей, щоб вони могли нормально бачити.

Контроль за станом овець. Для контролю за ростом вовни і станом вгодованості овець у кожній отарі виділяють контрольну групу тварин у кількості 25—30 голів.

Для цього овець пропускають через розкол і кожну двадцяту беруть в оцарок. Вівцям контрольної групи на правому боці роблять позначку фарбою (у вигляді кружальця) і щомісяця вимірюють у цьому місці висоту штапелю. Одночасно тварин зважують.

Вівці контрольної групи весь час перебувають у своїй отарі. їх вилучають з неї лише в день зважування і вимірювання довжини вовни. Порівнюючи дані останнього і попереднього контролю, визначають приріст живої маси і вовни за місяць. Якщо приросту немає або навіть зменшилася середня маса, годівлю тварин негайно поліпшують.

Зимове випасання овець. Зимове випасання можна практикувати не лише в південно-східних, напівпустельних районах СРСР. Як показує досвід передових колгоспів Черкаської, Кіровоградської, Херсонської, Кримської та інших областей, вигульне утримання овець і зимове випасання їх можливі також у степовій і лісостеповій зонах України.

Багаторічний досвід колгоспів Черкаської області свідчить про те, що зимове випасання сприяє підвищенню стійкості овець проти простудних захворювань, у них інтенсивніше росте вовна і поліпшується її якість. Так, багато колгоспів зони діяльності Корсунь-Шевченківської держплемстанції випасують овець узимку на спеціальних посівах озимого жита і озимого ріпака. В результаті такого заходу тут настригають вовни в середньому з вівці на 0,2-0,3 кг. більше, ніж у господарствах, де цього не практикують. Крім того, під час окоту одержують краще розвинених і більш життєстійких ягнят. У колгоспі ім. Жданова Звенигородського району Черкаської області в результаті зимового випасання настриг вовни з вівці підвищився на 0,5 кг порівняно з тваринами, що були на стійловому утриманні.

Наименование	Валовой доход
холодильник	9 141 грн.
вино	220 грн.
телефон	-108 грн.
машина	4 444 грн.
велосипед	5 863 грн.

Наименование	Валовой доход
холодильник	9 141 грн.
вино	220 грн.
телефон	-108 грн.
машина	4 444 грн.
велосипед	5 863 грн.