4.4 Прилади для вимірювання швидкості переміщення повітря

Швидкість переміщення повітря вимірюють приладами, які називають анемометрами. В залежності від швидкості руху повітря використовують різні типи анемометрів – чашкові, крильчаті, індукційні, термоанемометри, кататермометри.

Чашкові анемометри (рис. 4.3,а) використовують при швидкостях руху повітря до 30 м/сек. Приймальною частиною приладу є хрестовина з чотирма металевими півкулями, які сприймають повітряний потік.

Крильчаті анемометри (рис.4.3,в) призначені для швидкостей до 10 м/сек. Вони мають крильчатку, обертання якої через систему передач передається на стрілочний прилад, який показує довжину шляху, пройденого повітряним потоком.

Індукційні анемометри призначені для швидкостей до 20 м/сек.

Кататермометри (рис. 4.3, б) дозволяють вимірювати малі швидкості руху повітря (до 1 м/сек.)

а б в

а – анемометр чашковий; б – кататермометр; в – анемометр крильчатий

Рисунок 4.3 – Прилади для вимірювання швидкості руху повітря

Швидкість руху повітря визначається у такій послідовності.

1. Розмістити анемометр і вентилятор таким чином, щоб повітря від вентилятора попадало на крильчата анемометра.

2. Зняти початкові показання з нерухомого анемометра (С1 ).

3. Ввімкнути вентилятор і через 10 … 15 сек, коли крильчата анемометру почнуть обертатись з постійною швидкістю, ввімкнути одночасно анемометр і секундомір.

4. Через 50 секунд вимкнути анемометр і вентилятор, зняти показання з анемометра (С2 ).

5. Обчислити число поділок шкали анемометра N, що припадають на 1 секунд за формулою:

(4.4)

6. За спеціальним графіком визначити швидкість руху повітря V, м/сек.

5 Порядок виконання роботи

Розрахунки метеорологічних умов проводять в три етапи:

1 етап – визначення дійсної температури в приміщенні;

2 етап – розрахунок швидкості руху повітря;

3 етап – розрахунок абсолютної і відносної вологості повітря.

Для розрахунків треба знати алгоритм досліджень.

Таблиця 5.1 - Вихідні данні для розрахунків

№ варіанту	Тсух, °С	Твл, °С	Рф, мм.рт.ст.	Ра, Па	Рсух, Па	В, %	V, м/сек
1	20	18	768				0,1
2	18	16	770				0,1
3	26	21	760				0,9
4	25	18	756				0,8
5	24	20	748				0,4
6	23	18	740				0,15
7	21	16	710				0,3

Порівняти нормовані значення величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні (додаток А) із розрахунковими значеннями із таблиці 1, визначити категорію робіт, які можна виконувати у виробничому приміщенні за даних метеорологічних умов.

Наприклад, якщо робота виконується при температурі повітря на робочому місці в діапазоні (28 – 21)°С в теплий період року при вологості 55% і швидкості руху повітря 0,2м/с, то вона належить до легкої категорії робіт – Іб.

Категорії робіт за важкістю поділяються на основі енерговитрат організму (таблиця 5.2).

Таблиця 5.2 – Категорії робіт за важкістю

Категорія робіт	Витрати енергії, Вт (ккал./год)	Характеристика робіт
1	2	3
Легка Іа	105 – 140 (90 – 120)	Роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруженя.
Легка Іб	141 – 175 (121 – 150)	Роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані із ходінням та супроводжуються деякими фізичними напруженнями.
Середньої важкості ІІа	176 – 232 (151 – 200)	Роботи пов’язані із ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження.
Середньої важкості ІІб	233 – 290 (201 – 250)	Роботи, що виконують стоячи, пов’язані із ходінням, переміщенням невеликих грузів (до 10кг), вантажів та супроводжуються помірними фізичними напруженнями.
Важка ІІІ	291 – 349 (251 – 300)	Роботи пов’язані із постіним переміщенням значних (понад 10кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.

Запропонувати заходи по нормалізації несприятливих метеорологічних умов праці.

Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюється за допомогою комплексу заходів, які включають: будівельно – планувальні, організаційно – технологічні, санітарно – технологічні та інші заходи колективного захисту.

Параметри мікроклімату повинні бути досягнуті за рахунок раціонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткування з тепло – , холодно – та вологовиділеннями.

Для зменшення термічних навантажень передбачається максимальна механізація, автоматизація, дистанційне управління технологічними процесами і устаткуванням.

У виробничих приміщеннях з надлишком тепла використовують природну вентиляцію (аерація). Аераційні ліхтарі та шахти розташовують безпосередньо над основними джерелами тепла. У разі неможливості або неефективності аерації встановлюють механічну загальнообмінну вентиляцію.

У замкнутих невеликих приміщеннях використовують системи кондиціонування повітря.

При неможливості забезпечити технічними засобами гігієнічні нормативи, використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) – спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.

6 Зміст звіту

Звіт повинен містити: назву і мету роботи, результати вимірювань і розрахунків (таблиця 5.1), висновки про відповідність визначених параметрів мікроклімату вимогам санітарних норм (додаток А) та заходи по нормалізації фізичних параметрів умов праці.