4. Права та обов’язки подружжя. Особисті немайнові права подружжя.

З усього розмаїття відносин, що виникають у сім’ї між подружжям, підлягають правовому регулюванню тільки ті, які, на думку законодавця, є найбільш важливими як для кожного із подружжя, членів його сім’ї так і для суспільства в цілому.

Метою регулювання особистих не майнових відносин є: зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; побудова сімейних відносин на паритетних засадах та почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки в різноманітних життєвих ситуаціях.

Сімейний Кодекс регулює такі особисті не майнові права та обов’язки подружжя:

• право на материнство - материнство – це забезпечена законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію (народжувати здорових дітей), належним чином утримувати їх та виховувати в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини. Вагітній дружині мають бути створені у сім’ї умови для збереження її здоров’я та народження здорової дитини (ст. 49 СК);

• право на батьківство – батьківство в праві визначається як факт походження дитини від певного чоловіка, підтверджений записом в державних органах РАЦСу про народження. Позбавлення можливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди;

• право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності, ст. 51 СК зазначає, дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, по своїй суті затверджує стан сім’ї, в якій відсутня любов між подружжям. Цією статтею законодавець закріпив моральні і духовні цінності, які повинні лежати в основі стосунків між подружжям;

• право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток – це означає, що кожна сім’я повинна створювати належні умови для створення такого розвитку. Фізичний розвиток – це процес який спрямований на підтримання та зміцнення здоров’я. Під духовним розвитком законодавець мав на увазі розвиток особистості, тобто поглиблення світогляду, навчання тощо.

• право на вибір прізвища та його заміну - відповідно до ст.53 СК кожен з подружжя має право на вибір прізвища, яке вона буде носити після укладання шлюбу. В даному випадку може бути збережене дошлюбне прізвище. Таким прізвищем може бути прізвище дане при народжені, якщо воно не було змінене до факту укладання даного шлюбу або прізвище від попереднього шлюбу на таких самих умовах. Згідно цієї ж статті подружжям може бути обрано спільне прізвище, а також об’єднане прізвище, яке складатиметься з прізвищ чоловіка і дружини. Таке прізвище може бути тільки подвійне. Приєднання до дошлюбного подвійного прізвища одного з подружжя прізвища другого з подружжя заборонено.

Зміна прізвищ і після укладання шлюбу можлива з дозволу органів РАЦСу. Зміна прізвища одного з подружжя не тягне за собою зміну прізвища іншого члена подружжя, а також зміну прізвища неповнолітньої дитини;

• право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань сім’ї - ст.54 СК зазначає спільне право вирішення питань, що стосуються подружжя спільно. Подружжя несе рівні обов’язки і набуває рівні права. Роздільно подружжя має право вирішувати свої особисті питання, якщо це не суперечить закону України. Дана стаття закріплює принцип рівності подружжя щодо виконання своїх прав та обов’язків.

Всі перелічені вище особисті права та обов’язки виникають лише після

укладення шлюбу зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Церковна реєстрація шлюбу не тягне за собою юридичних наслідків.