- •Лабораторна робота №11 Експериментальне дослідження розподілу електронів за швидкостями
- •Лабораторна робота № 12 Визначення деяких молекулярно-кінетичних характеристик повітря Мета роботи.
- •Прилади та обладнання
- •Коротка теорія.
- •Хід виконання роботи
- •Обчислити:
- •Контрольні питання
- •Визначення коефіцієнта в'язкості рідини методом Стокса.
- •Визначення сталої адіабати повітря атмосфери.
- •Хід виконання роботи та обробка результатів вимірювання.
- •Методика обробки результатів вимірювання
- •Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини
- •Хід виконання роботи
- •Визначення сталої Больцмана
- •Хід виконання роботи
- •Методика обробки результатів вимірювання
- •Контрольні запитання
Визначення сталої адіабати повітря атмосфери.
Мета роботи .
Обчислити сталу адіабати атмосферного повітря.
Прилади та обладнання
-
балон,
-
манометр,
-
насос,
-
2 крани.
Коротка теорія.
В [1, пп.6.4,6.5, 7.10] докладно розглянуто внутрішню енергію ідеального газу та його теплоємності у різних процесах. Наведемо деякі, потрібні в роботі результати, одержані у вказаних параграфах.
Молярна теплоємність при сталому об’ємі дорівнює
, (1)
а при сталому тискові
(2)
У виразах (1-2) і число ступенів свободи молекули.
Відношення вказаних теплоємкостей
(3)
називається сталою адіабати. Для визначення величини застосувується установка, принципова схема якої наведена на Мал.1. Вона складається зі скляного балона 1, з’єднаного із манометром 4 і насосом. За допомогою крану 3 балон може сполучатись з атмосферою, а краном 2 із насосом.
Представимо, що у середині балона виділено якусь масу газу m. Саме її і будемо досліджувати у описуваних нижче процесах і саме до цієї маси будемо застосовувати закони термодинаміки.
Приймемо, що у початковий момент газ знаходиться у стані де Р1 атмосферний тиск газу, V1 початковий об’єм газу, Т1 температура атмосферного повітря у кімнаті. Проведемо з виділеним газом експеримент, принципова схема якого зображена у діаграмі на Мал. 2.
1. Закриємо кран 3 і відкриємо кран 2. Накачаємо насосом у балон деяку додаткову масу газу і закриємо кран 2. При цьому газ із стану перейде у стан . Його тиск і температура збільшаться до і . Зачекаємо деякий час , поки температура у балоні зменшиться до атмосферної, а тиск стане рівним Р2, тобто газ перейде у стан .
Зміна тиску у досліді вимірюється різницею висот стовпа рідини водяного манометра h. Прийнявши тиск атмосфери рівним висоті Н водяного стовпа, тиск Р2 запишеться як .
2. Відкриємо на короткий час кран 3. При цьому газ адіабатично перейде зі стану у стан , причому його температура зменшиться до Т3, об’єм збільшиться до V3, а тиск стане рівний атмосферному Р1. Стани 3 та 4 зв’язані рівнянням адіабати
. (4)
Через деякий час температура газу Т3 шляхом теплообміну через стінки балона підвищиться до температури атмосфери Т1, а тиск збільшиться до Р3 і газ перейде у стан . Стани 4 та 5 знаходяться на одній ізотермі і тому
. (5)
Тиск Р3 запишемо у вигляді . З рівнянь (4) і (5) утворимо рівняння
. (6)
Підставивши у формулу (6) тиски, виражені через перепад висот водяного манометра, одержимо рівняння, для визначення сталої адіабати
. (7)
Після логарифмування виразу (7) одержимо
. (8)
Нагадаємо у який спосіб можна спростити вираз (8), коли при а величини маємо x,y<<1.
Похідною функції y=f(x) за визначенням є
. (9)
Для достатньо малих х похідну з достатньою точністю можна обчислити наближено як
. (10)
З останнього виразу можна наближено знайти значення функції у точці х+х через значення функції та її похідної у точці х та х:
f(х+х)=f(x)+ ·x= f(x)+ ·x = f(x)+ f'(x)·x (11)
Для логарифмічної функції f = lnx маємо
(12)
При х=1 з (12) одержимо , а тому для складових (8) можна записати
(13)
Підставляючи (13) у (8) одержимо остаточний вираз для обчислення сталої адіабати
. (14)