8.9. Природно-заповідний фонд

Охорона видів і цілих екосистем здійснюється на спеціально відведених територіях, що охороняються законом, і необхідна з багатьох причин.

По-перше, біорізноманітність живих організмів, яка є наслідком їх тривалої еволюції, складає одна з головних умов стійкості біосфери в часі. Збіднена екосистем унаслідок скорочення чисельності особин або зменшення кількості видів порушує їх стійкість і викликає зниження біохімічної активності.

По-друге, природні біоценози слід охороняти, оскільки з них ми черпаємо матеріали для поліпшення сортів рослин і порід сільськогосподарських тварин, виробництва хімічних препаратів для боротьби з шкідниками і, що дуже важливе, для виробництва лікарських речовин. Біотехнологія (галузь прикладної науки, що використовує властивості живих організмів (біосинтез, відтворення генетичного матеріалу) для виробництва потрібних людині процесів) переживає свій розквіт, а властивості багатьох живих організмів планети ще не досліджені.

Закон «Про природно-заповідний фонд України» прийнятий 16 серпня 1992 р. Він визначає правові основи організації, охорону і використання природно-заповідного фонду, відновлення і відновлення його природних комплексів і об'єктів.

Природоохоронні заходи не обмежуються захистом окремих видів, під захист беруться цілі екосистеми, які включають до складу заповідників, національних парків, заповідників, резерватів, біосферних заповідників, дендрологічні парення і т.п. Природно-заповідні фонди мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримка загального екологічного балансу і забезпечення фонового моніторингу навколишнього середовища.

Заповідник - вища категорія природоохоронних територій, де законом охороняється в незайманому стані весь природний комплекс і ведуться наукові дослідження.

Національні парення - чималі території, де охорона природи об'єднується з рекреацією (відпочинком і оздоровленням людей). Перший в світі національний парк - Йеллоустоунський - був створений в 1872 р. рішенням конгресу США.

Територія національних парків складається з однієї або декількох екологічних систем або природних ландшафтів високої естетичної цінності, мало або зовсім не змінених людською діяльністю, де охороняються рослини, тварини і ландшафти. Головне завдання національних парків - створення і підтримка природних екологічних, геоморфологічних і естетичних цінностей даної території. Рекреаційні заходи підпорядковані цій головній меті.

Заповідники - території, на які допускається господарське використання лише частини природних об'єктів і в тій мірі, в якій це не завдає шкоди об'єкту охорони. Статус заповідників визначається їх цільовим призначенням: ботанічні, мисливські, гідрологічні.

Резерват - природоохоронна територія або пам'ятник природи із заповідним або замовленим режимом. Як правило, це невеликі урочища (лісу, озера, ділянки долин і побережжя) і окремі об'єкти (водоспади, печери, унікальні геологічні об'єкти і т.п.).

Природно-заповідний фонд України охоплює 5,5 тис. об'єктів на площі 184 тис. га, або досягає 2 % території країни, що майже уп'ятеро менше середньосвітового показника. Не дивлячись на широку систему заповідних територій, їх площа є недостатньою, особливо площ заповідників і національних парків, які складають лише 0,4 % площі країни (при нормативному показнику до 2 %).

У країні налічується 14 державних заповідників, з них 2 (Чорноморський і "Асканія-Нова") - біосферні і 3 національних парка (Шацький, Карпатський і Синевірській) загальною площею 265 тис.га, 1686 державних заповідників, 2671 пам'ятник природи, 501 пам'ятник садово-паркового мистецтва, 654 заповідних урочища. Під охорону держави узято 220 тис.га болотяних масивів, переважно в Поліссі. У ранзі заповідних територій охороняються понад 200 тис.га водний-болотяних угідь, які мають міжнародне значення.