2.Аналіз структури джерел формування власного капіталу

У ході аналізу досліджують зміни структури власного капіталу, достатність капіталу та дають їм оцінку, з'ясовують причини змін.

Для оцінки достатності власного капіталу доцільно обчислити коефіцієнт капітального покриття (ККП) як відношення власного капіталу до активів:

ККП= ВК/А

де ВК - власний капітал; А - активи.

Власний капітал повинен становити не менше ніж 30% вартості активів.

У зарубіжній практиці часто визначають коефіцієнт участі акціонерного, або пайового, капіталу в загальній сумі джерел фінансування. Він обчислюється за формулою:

У разі, якщо на 1 000 грн. сукупного капіталу припадає кілька гривень статутного капіталу, акціонерна, або пайова, власність у вартісному вираженні значно відстає від вартості сукупного грошового капіталу підприємства й акціонери не можуть розраховувати на значний розмір дивідендів і капіталізованого прибутку.

.Аналіз структури позикового капіталу, ефективності його використання

Залучення у господарський оборот банківських кредитів, креди­торської заборгованості та інших позикових коштів є нормальним явищем діяльності підприємства. Господарська практика свідчить, що ефективність використання залучених коштів, зазвичай, більша ніж ефективність використання власного капіталу. Це пояснюється, насамперед, підвищенням відповідальності суб'єктів господа­рювання перед кредиторами за повернення боргу у встановлений термін.

Використання у необхідних розмірах короткострокових кредитів банку створює для підприємства умови щодо підвищення ефектив­ності використання фінансових ресурсів, оскільки потреби в оборотних коштах, які носять тимчасовий характер, покриваються за рахунок кредитів.

Залучення в оборот позикового капіталу в розумних розмірах та ефективне його використання сприяють поліпшенню фінансового стану, і навпаки - якщо підприємство залучає в свій оборот позиковий капітал у розмірах, які економічно не обгрунтовані, то це може призвести до погіршення фінансового стану.

У ході аналізу вивчають, які зміни відбулися в динаміці та структурі позикового капіталу, причини цих змін і дають їм оцінку.

Оскільки в складі позикового капіталу значну питому вагу становить кредиторська заборгованість, вона підлягає більш детальному аналізові.

У процесі аналізу потрібно вивчити склад, давність виникнення кредиторської заборгованості, наявність, частоту та причини виникнення простроченої заборгованості постачальникам ресурсів, персоналу підприємства з оплати праці, бюджету, позабюджетним фондам, установити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.

Рекомендується визначити питому вагу кредиторської заборго­ваності в сумі поточних активів. Вона покаже, яка частина поточних активів підприємства покривається за рахунок кредиторської заборгованості.

ПІД час аналізу кредиторської заборгованості слід ураховувати, що вона одночасно є джерелом покриття дебіторської заборго­ваності. Тому рекомендується порівняти суми дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Якщо перша перевищує другу, то це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість.

Таке порівняння проводять за допомогою складання розра­хункового балансу.

Аналіз кредиторської заборгованості передбачає оцінку її оборотності.

Оцінку оборотності кредиторської заборгованості (як і дебіторської) проводять за показниками:

• тривалості періоду погашення кредиторської заборгованості;

• швидкості обороту (коефіцієнт оборотності);

• відношення середнього розміру кредиторської заборгованості до виторгу від реалізації.

4.Фінансовий леверидж. Термін "леверидж" - запозичення американського терміна В буквальному розумінні леверидж означає дію невеликої сили (важеля), за допомогою якої можна переміщати доволі важкі предмети. Стосовно до економіки він трактується як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвої зміни низки результатних показників. Для того, щоб зрозуміти сутність показника левериджу представимо модель чистого прибутку як різницю між виторгом від реалізації продукції та витратами (умовно-постійними і умовно-змінними) виробничого і фінансового характеру. Взаємозв'язок між прибутком і витратами підприємства для одержання цього прибутку виражається за допомогою показника "леверидж". Російський економіст В.В. Ковальов дає визначення левериджу як показника, який характеризує залежність між потенційними умовно-постійними затратами і прибутком. В залежності від того, про які умовно-постійні затрати - матеріальні чи фінансові - йде мова, виділяють два види левериджу - виробничий (операційний) і фінансовий. Виробничий леверидж: - це частка матеріальних умовно-постійних витрат в загальних витратах, взаємозв 'язок між: обсягом виробництва, постійними і змінними витратами та прибутком. Чим більша частка таких витрат, тим вищий рівень виробничого левериджу, тим більший ризик недоотримання прибутку. Оскільки при визначенні чистого прибутку із виторгу від реалізації продукції віднімаються, крім виробничих витрат, витрати фінансового характеру, пов'язані з обслуговуванням боргу, то вплив цих витрат на прибуток відображає фінансовий леверидж. Величина фінансових витрат залежить від розміру позикових коштів. Отже, прибуток залежить від співвідношення позикового та власного капіталу. Звідси, фінансовий леверидж - це взаємозв'язок між:, прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталів, потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу. Фінансовий леверидж означає включення в структуру капіталу підприємства позикового капіталу, який дає постійний прибуток. Цей показник розглядають як важіль, за допомогою якого можна значною мірою змінити результати виробничо-фінансової діяль­ності підприємства. Рівень фінансового левериджу вимірюється відношенням темпів зростання чистого прибутку (ЬМП%) до темпів зростання валового прибутку (АП%):

Він показує, у скільки разів темпи зростання чистого прибутку перевищують темпи зростання валового прибутку. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, складовою якого є його плече, тобто відношення позикового капіталу до влас­ного. Залежно від конкретних умов підприємство має можливість збільшувати чи зменшувати плече важеля і тим самим впливати на прибуток і рентабельність. Рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику підприємства та норму прибутку, яку вимагають акціонери. Чим вищою є сума відсотків до виплати (а вони, до речі, є постійними обов'язковими витратами), тим менший чистий прибуток. Таким чином, чим вищий рівень фінансового левериджу, тим вищим є фінансовий ризик. Ті підприємства, фірми, котрі мають значну частку позикового капіталу, мають назву підприємств, фірм з високим рівнем фінансового левериджу, або фінансово залежного підприємства; підприємства, фірми, які фінансують свою діяльність тільки за рахунок власного капіталу, називаються фінансово незалежними. Зарубіжні економісти рекомендують вимірювати ефект фінансового левериджу. Вплив левериджу на результати діяльності буде позитивним у тому разі, якщо прибуток на власний капітал перевищує прибуток на загальну суму активів.

Ефект фінансового левериджу обчислюється за формулою:

Розглянемо методику розрахунку і порівняльний аналіз рівня фінансового левериджу за умов різної структури капіталу.

На жаль, фінансовий леверидж як показник переваги рента­бельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів у вітчизняній практиці фінансового аналізу майже не застосовується.

Із встановленням ринкових відносин, стабілізацією кредитної політики, на наш погляд, цей важливий показник фінансового аналізу посяде своє місце серед показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Самостійна робота № 18

Тема: Вплив інфляції на валюту балансу

1.Основні ознаки інфляції.

2.Вплив інфляції на валюту балансу.

1.Основні ознаки інфляції. Після розгляду основних напрямків аналізу балансу необхідно ознайомитись також із впливом інфляції на валюту балансу. Відомо, що для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік тре­ба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей бухгалтерського балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного пе­ріоду необхідно враховувати вплив інфляції. Основною ознакою інфляції є зростання цін у середньому, тобто збільшення середньої ціни всієї номенклатури товарів, які було взято за базу для виявлення рівня інфляції. У теорії і на практиці виділяють кілька рівнів інфляції: 1) низька інфляція, за зміни цін протягом року не більше ніж на 1%; 2) повзуча — на 10%; 3) галопуюча — на 100%; 4) гіперінфляція — на 1000%; 5) суперінфляція — на 10000% та більше. При цьому індекси ін­фляції становлять відповідно 1,01; 1,1; 2; 11 та 101.

2.Вплив інфляції на валюту балансу. Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрача­ють у ціні. Однак висока інфляція негативно впливає на весь ви­робничий процес і є основним дестабілізуючим чинником вироб­ництва і фінансового стану підприємства. Інфляція знецінює всі доходи й надходження підприємства. Будь-яке відстрочення пла­тежів призводить до того, що підприємство одержує лише части­ну доходу, який йому належить. Відомо, що баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ'єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішен­ня, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість, тобто вимога випла­тити фіксовану суму в майбутньому, у зв'язку з інфляцією втра­чають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І, навпаки, підприєм­ства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, тобто не­своєчасно оплачують рахунки постачальників та інші зобов'язання (з оплати праці, розрахунків з бюджетом, страховими органами тощо), матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зни­женою купівельною спроможністю. Тому об'єктивно оцінити фі­нансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу та інших форм бухгалтерської звітності з урахуванням інфляції.

Самостійна робота № 19

Тема: Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

1.Аналіз дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

2.Порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

1.Аналіз дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною. Джерело аналізу - баланс підприємства; для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу . Особливу увагу в процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів. 1) загальну суму дебіторської заборгованості (підсумок гр. З + + гр. 5 - гр. 8 = гр. 9); 2) заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік. Таку заборгованість за наявності виправдувальних документів можна віднести до позареалізаційних витрат і списати на збитки як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів; 3) за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається така аналітична таблиця за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за часом виникнення. Регулярне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів для усунення простроченої заборгованості. Цей аналіз здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління. Але, як відомо, для зовнішніх користувачів інформації також дуже важливий стан дебіторської заборгованості підприємства, бо зростання її завжди свідчить про фінансову нестабільність. За даними бухгалтерської звітності (ф. 1, ф. 2) можна визначити низку показників, що характеризують стан дебіторської заборгованості. До цих показників належать: 1. Оборотність дебіторської заборгованості: Од=В:Д, де Од - оборотність дебіторської заборгованості; В - виручка від реалізації продукції; Д - середня дебіторська заборгованість. 2. Період погашення дебіторської заборгованості: Пд =360 днів : Од, де Пд - період погашення дебіторської заборгованості; Од - оборотність дебіторської заборгованості. 3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів: Да=[Дз:Па]100, де Да - частка дебіторської заборгованості в поточних активах; Дз - дебіторська заборгованість; Па - поточні активи (2+3 розділ активу балансу). 4. Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації визначається за формулою: Дз=Д:В, Де Д - середня величина дебіторської заборгованості; В - виручка від реалізації продукції. 5. Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсязі заборгованості, %. Показник сумнівної дебіторської заборгованості може бути взятий з балансу (рядок 162 ф. 1). Методика аналізу показників оборотності дебіторської заборгованості: дані за звітний період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду. Якщо порівняти показники дебіторської заборгованості, можна зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан | розрахунків з покупцями проти минулого року. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість, а також загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, а отже, про погіршання фінансового стану підприємства. Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості завжди загрожує фінансовій стійкості підприємства і потребує залучення додаткових джерел фінансування. Розглядаючи питання аналізу дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями й замовниками), слід ознайомитися з одним із методів розрахунку з покупцями, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами, - методом надання знижок за дострокової оплати. Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції. Значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю. Передовсім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства. У процесі аналізу необхідно дати оцінку умов заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування. Аналіз власне кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 "Баланс". Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства. Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості. Деталізація аналізу кредиторської заборгованості може проводитись з використанням запропонованої вище методики аналізу дебіторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості розраховується за тією самою формулою, що й дебіторської, з тією лише різницею, що в знаменнику відображають суму обороту для закупівлі сировини, матеріалів тощо. Аналіз стану дебіторської та кредиторської на кінець звітного періоду заборгованості передбачає також її порівняльний аналіз. Результатом такого аналізу може бути виявлення: а) збільшення або зменшення дебіторської заборгованості; б) збільшення або зменшення кредиторської заборгованості. Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства. Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції. Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але бухгалтери-практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної виробничої ситуації на підприємстві.

Список рекомендованих джерел

Законодавчі нормативні матеріали

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Право, 1996, – 38с.

2. Господарський кодекс України: Голос України. – 2003.– № 49.

3.Закон України „Про власність”// Нове законодавство України. Випуск 2.– К., 1992.

4.Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про банкрутство” від 30.06.1999. №784-ХІV ВР.

5. Закон України „Про інформацію”, від 02.10.92. №2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1992. – №48. – С. 650.

6. Закон України „Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 р. (із змінами і доповненнями) // Закони України. – Т.1. – К., 1996р.

Література: основна

1.Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – 2-ге вид. стер. – К.: Алерта, 2008.– 485 с.

2. Економічний аналіз: Навч. посіб. / За ред. академ. НАНУ,

проф. М. Г.Чумаченка.– К.:КНЕУ 2007, 556 с.

3.Тарасенко Н.В.

Економічний аналіз:Навч.посіб.-Львів: “Новий світ-2000”,2004. – 256 с.

Література: додаткова

1. Литвиненко Я. В. Сучасна політика ціноутворення: Навчальний посібник. / Я. В. Литвиненко. – К. : МАУП, 2001. -152 с.: іл. – Бібліогр.: С. 148-149.

2. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. –2-ге вид., перероб. та доп. – К. : КНЕУ, 2004.– 528 с.

3. Економіка підприємства: збірник задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник /

С. Ф Покропивний, Г. О. Швиданенко, О. С. Федюнін та ін., [за ред. д-ра екон. наук, проф.

С. Ф. Покропивного]. – К. : КНЕУ, 2000. – 328 с.

4.Кулішов В. В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перер. і доповн. – Львів : Магнолія-2006, 2008.– 208 с.

5.Семернікова І. О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. (Курс лекцій) / І. О. Семернікова, Н. В. Мєшкова-Кравченко. – Херсон : ОЛДІ-плюс, 2003. – 312с.

6. Петрович Й. М. Економіка підприємства: Підручник / Петрович Й. М.,

Кіт А. Ф., Семенів О. М. [За загальною редакцією Й. М. Петровича]. – Львів : Новий Світ-2004, 2004.– 680с.

7.Харів П. С. Економіка підприємства: збірник задач і тестів: Навч. посіб / Харів П. С. – К. : Знання -Прес, 2001. – 301 с.

8.Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Шваб Л. І. – К. : Каравела, 2004.–568 с.

Періодичні видання

1.Соціально-економічне становище України за 2008 рік К. : Державний комітет статистики України, 2009, – С. 21-72.

2. Статистичний бюлетень / Державний комітет статистики України. – 2009, – С. 21.

Інтернет ресурси

1.Матеріали інтернет-сторінки Держкомстату України [Електронний ресурс] : Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

2.Матеріали інтернет-сторінки Євростату [Електронний ресурс] : Режим доступу : http:// ec.europa.eu/employment_social/news/2007/ jun/flexicurity_en.pdf.

3.Матеріали інтернет-сторінки „Електронний словник” [Електронний ресурс] : Режим доступу : www.dictionary.finam.ru/dictionary.

Викладач М. Я. Зуб

54