3. Відтворення і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства

Оновлення техніко-технологічної бази підприємства відбувається в різних формах: нове будівництво, розширення, реконструкція і технічне переозброєння. Нове будівництво — це зведення будинків, споруд, здійснюване на нових площах. Розширення ді­ючих підприємств основного виробництва відбувається шляхом будівництва нових або розширення допоміжних цехів і комунікацій, здійснюване на території діючого підприємства або ділянках, що прилягають до неї. Реконструкція — це здійснюване за єдиним проектом переустаткування виробництва, що може містити в собі як будівництво нових, так і розширення діючих об'єктів, допоміжного виробництва, але виключає будівництво й розширення об'єктів основного виробництва. Технічне переозброєння — комп­лекс заходів щодо підвищення техніко-технологічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого й фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також із удосконалення загальноза­водського господарства й допоміжних служб.

Основними складовими ефективного управління техніко-технологічним і інноваційним розвитком підприємства є:

- орієнтація на найбільш повне і своєчасне задоволення вимог споживачів. Управління в цілому має забезпечувати безперерв­не відслідковування змін потреб споживачів, а управління роз­витком техніко-технологічної системи — бути тісно пов'язаним із маркетингом;

- техніко-технологічний рівень підприємства має забезпечувати конкурентноздатність його за показниками якості продукції, вит­рат і ефективності виробництва;

- досягнення балансу між стабільністю (управління традиційною технологією) й намаганнями впровадити нову технологію й засоби виробництва. Зберігаючи їхню традиційну структуру, необхідно частину ресурсів одночасно спрямовувати на впрова­дження нової технології, диверсифікуючи тим самим набір тех­нічних засобів;

- управління має бути ефективним у широкому спектрі радикаль­ності інновацій і гнучко пристосовуватися до еволюційних і радикальних нововведень, які здійснюються періодично. При цьому слід забезпечувати поєднання безперервного управління еволюційними технологічними нововведеннями з програмним управлінням радикальними інноваціями;

- управління має бути рефлексійним стосовно конкурентів — за­безпечувати виявлення напрямів і темпів технічного розвитку конкуруючих фірм і водночас всіляко зберігати таємниці намі­рів щодо власного технічного розвитку. Треба бути повсякчас­но готовими до відповідних неочікуваних появ нововведень з боку конкурентів;

- організація взаємодії внутрішніх і зовнішніх елементів системи розвитку. Головними факторами такої взаємодії є система ін­формації про ринки нововведень, відбір проектів із загальної кількості пропозицій, взаємна зацікавленість. Підприємствам слід налагодити взаємодію з організаціями — розробниками технологічних систем і продукції, а також із тими, що здійсню­ють експертизу й відбір проектів. Такі функції виконувалися раніше, в основному, проектними організаціями й галузевими інститутами.

Для забезпечення своєї перспективної і поточної конкуренто­спроможності підприємства зобов'язані самостійно й цілеспрямова­но формувати і здійснювати науково-технічну й інноваційну політи­ку. Під нею слід розуміти поведінку підприємства стосовно процесу інновацій, яка включає: розробку стратегії, програм і планів іннова­ційної діяльності; контроль за ходом розробки нової продукції та її впровадженням; дослідження проектів створення нових продуктів; проведення єдиної інноваційної політики, тобто координація діяль­ності в цій царині у виробничих підрозділах; забезпечення фінансо­вими й матеріальними ресурсами програм нововведень; забезпечен­ня інноваційної діяльності кваліфікованим персоналом; створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інновацій­них проблем — від ідеї до серійного виробництва продукції.

Оновлення техніко-технологічної бази підприємства і продукції відбувається в системі стратегічного, поточного й оперативного уп­равління підприємства з виконанням ряду спеціальних функцій.

Оновлення техніко-технологічної бази підприємства і нової продукції відбувається: в системі формування стратегії й мети інно­ваційної діяльності; стратегічного, поточного й оперативного її пла­нування; організації проведення відповідних робіт та контролю за їх виконанням.

Стратегія оновлення техніко-технологічної бази й продукції підприємства базується на стратегіч­ному управлінні підприємницькою діяльністю підприємства в цілому.

Технічний розвиток підприємства великою мірою залежить від маркетингової і виробничої стратегії, які визначають планові заходи щодо устаткування і технології, необхідні для випуску певного продукту.

Отже, вдосконалення техніко-технологічної бази під­приємства слід планувати та орієнтувати передусім на ті заходи, які забезпечать реалізацію обраної ним стратегії діяльності. Для вітчизняних підприємств, що мають обме­жені фінансові можливості, такі заходи переважно орієн­товані на підтримання існуючого технічного рівня шляхом його капітального ремонту та модернізації.