2. Етапи, стадії і моделі інноваційного процесу

Інноваційний процес можна визначити як процес послідовно­го перетворення ідеї на товар. Він проходить етапи фундамен­тальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва, нарешті, збуту, — процес комерціаліза­ції технологій.

Інноваційний процес може бути розглянутий із різних позицій і з різним ступенем деталізації.

По-перше, як паралельно-послідовне здійснення науково-дос­лідної, науково-технічної, інноваційної, виробничої діяльності й маркетингу.

По-друге, як тимчасові етапи життєвого циклу нововведення від виникнення ідеї до її розробки й поширення.

По-третє, як процес фінансування й інвестування розробки і поширення нового виду продукту або послуги. Тут він виступає як окремий випадок поширеного в господарській практиці інвестицій­ного проекту.

У загальному вигляді інноваційний процес являє собою одер­жання і комерціалізацію винаходу, нових технологій, видів про­дуктів і послуг, рішень виробничого, фінансового, адміністратив­ного або іншого характеру й інших результатів інтелектуальної діяльності.

Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів: наука — техніка — вироб­ництво.

Вчені виявили декілька поколінь моделей інноваційного процесу.

Лінійний підхід до визначення інноваційного процесу від­носиться до 1950-х — середини 1960-х рр., тобто до першого поколін­ня інноваційного процесу, що підштовхувався розвитком техноло­гій. Простий лінійно-послідовний процес з упором на роль НДДКР і ставленням до ринку лише як до споживача результатів технічної активності виробництва.

Друге покоління інноваційного процесу, нале­жить до кінця 1960-х — початку 1970-х рр. Та ж лінійно-послідовна модель, але з упором на важливість ринку, на потреби якого реагують НДДКР.

Третє покоління: початок 1970-х — середина 1980-х рр. Сполу­чена модель. Значною мірою комбінація першого і другого поко­лінь, з акцентом на зв'язки технологічних спроможностей і можли­востей із потребами ринку.

Четверте покоління: середина 1980-х рр. — нинішній час. Це японська модель передового досвіду. Відрізняється тим, що ак­центує увагу на паралельній діяльності інтегрованих груп та зов­нішніх горизонтальних і вертикальних зв'язках. Головне тут — у паралельній діяльності. Одночасна робота над ідеєю декількох груп фахівців, які діють у декількох напрямах. Це прискорює ви­рішення завдання, оскільки час реалізації технічної ідеї й пере­творення її на готову продукцію — дуже важливий аспект у су­часному світі.

П'яте покоління: сьогодення — майбутнє. Це модель стратегіч­них мереж, стратегічна інтеграція і встановлення зв'язків. Відмін­ність її полягає в тому, що до рівнобіжного процесу додаються нові функції. Це процес ведення НДДКР з використанням систем обчис­лювальної техніки та інформатики, за допомогою яких установлю­ються стратегічні зв'язки.

Зародження інноваційної ідеї і можливість використання нових наукових результатів відбуваються на етапі фундаментальних та по­шукових досліджень, прикладних досліджень і розробок.

Процес створення й освоєння нової техніки починається з фундаментальних досліджень (ФД), спрямованих на одержання нових наукових знань і виявлення найбільш істотних закономір­ностей. Мета ФД — розкрити нові зв'язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи і суспільства стосовно їх конк­ретного використання. ФД поділяють на теоретичні й пошукові.

Результати теоретичних досліджень виявляються в наукових відкриттях, обґрунтуванні нових понять і уявлень, створенні нових теорій. До пошукових належать дослідження, завданням яких є відкриття нових принципів створення ідеї і технологій. Завершу­ються пошукові ФД обґрунтуванням й експериментальною переві­ркою нових методів задоволення суспільних потреб. Усі пошукові ФД проводяться як в академічних установах і ВНЗ, так і у великих науково-технічних організаціях промисловості й лише персоналом високої наукової кваліфікації. Пріоритетне значення фундамен­тальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим, що вона виступає генератором ідей, відкриває шляхи в нові області знання.

Результатом фундаментальних досліджень можуть бути відкриття.

Відкриття — науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, власти­вості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і роз­виток цивілізації, слугує джерелом винаходів.

Світовий досвід показує, що фундаментальні дослі­дження дають позитивний результат лише у 10% випад­ків; практичне застосування із цієї кількості матиме ще менше. Г. Форд вказував: «Самі по собі ідеї цінні, але кож­на ідея врешті-решт тільки ідея. Завдання полягає в тому, щоб реалізувати її практично».

Якщо дослідження мають цілеспрямований, пошуко­вий характер, у процесі яких використовуються ідеї щодо матеріалізації існуючих теоретичних знань, то позитив­них результатів буде більше. Ці дослідження завершують­ся обґрунтуванням та експериментальною перевіркою но­вих методів задоволення суспільних потреб. їх результа­том є винаходи.

Винахід — результат науково-дослідницьких і дослідно-конс­трукторських робіт (НДДКР), що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини ін­новацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розви­ток НТП.

Наступний етап інноваційного процесу — прикладні науко­во-дослідні роботи (ПД). їхнє виконання пов'язане з високою імо­вірністю одержання негативних результатів. Виникає ризик втрат при вкладанні засобів у проведення прикладних НДР. Інвестиції в інновації, що мають ризиковий характер, називаються ризикоінвестиціями.

Етап дослідно-конструкторських і проектно-конструкторських робіт пов'язаний з розробкою нового виду продукції. Він включає: ескізно-технічне проектування, випуск робочої конструкторської до­кументації, виготовлення й випробування дослідних зразків.

Результати інноваційної діяльності практично реалізуються на ринковому етапі, який включає упровадження на ринок, розширення ринку, зрілість продукту і спад.

На стадії передсерійного виробництва проводяться дослідні й експериментальні роботи. Експериментальні спрямовані на виготов­лення, ремонт і обслуговування спеціального устаткування, необхід­ного для проведення наукових досліджень і розробок.

Стадії промислового виробництва включають два етапи: власне виробництво нової продукції та її реалізацію споживачам. Перший — це безпосереднє суспільне виробництво матеріалізованих досягнень науково-технічних розробок у масштабах, зумовлених попитом спо­живачів. Другий — доведення нової продукції до споживача.

За виробництвом інновацій настає їхнє використання кінцевим споживачем з рівнобіжним наданням послуг, забезпечення безава­рійної економічної роботи, а також необхідна ліквідація застарілого і створення замість нього нового виробництва.

Етап комерціалізації нововведення є завершальним в інноваційному процесі. Однак новий продукт не завжди залишається власністю підприємства, яке його створило. Право на виготовлення нового продукту можуть отримати й інші підприємства, придбавши відповідну ліцензію. Відбувається дифузія нововведення — процес його поширення для використання у нових місцях, сферах чи умовах.

Інвестування у придбання нововведень є найменш ри­зикованими, тому багато фірм включаються в інновацій­ний процес саме на цій стадії. Найтиповішими щодо дифузій є технологічні нововведення, оскільки їм притаманна найбільша інваріантність.

Інваріантність нововведення — здатність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни у зовнішньому се­редовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах.

На відміну від НТП, інноваційний процес не закінчується впровадженням, тобто першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Цей процес не переривається й після впровадження, бо в міру поши­рення (дифузії) нововведення вдосконалюється, стає ефективнішим, набуває раніше невідомих споживчих властивостей.