2. Основні проблеми (предметне поле) у сучасній психології мотивації.

У праці «Мотивація і діяльність» Х.Хекхаузен описав основні проблеми сучасної психології мотивації.

1. Існує стільки різних мотивів, скільки існує змістовно еквівалентних класів стосунків "індивід-середовище».Ці класи можна розмежувати, грунтуючись на характерних цільових станах, прагнення до яких часто спостерігається у людей. (Поряд з бажаними цільовими станами мотиви в рамках деяких відносин «індивід-середовище» можна визначити і через стани, яких людина намагається уникнути.) У даному випадку ми маємо справу з проблемою змістовної класифікації мотивів, складання їх переліку.

2. Мотиви формуються в процесі індивідуального розвитку як відносно стійкі оцінні диспозиції. Необхідно з'ясувати на підставі яких можливостей і активуючих впливів середовища виникають індивідуальні відмінності в мотивах, а також з'ясувати можливості зміни мотивів шляхом цілеспрямованого втручання. В даному випадку ми маємо справу з проблемою розвитку і зміни мотивів.

3. Люди розрізняються за індивідуальними проявами (характером і силою) тих чи інших мотивів. У різних людей можливі різні ієрархії мотивів. У даному випадку перед нами постає проблема вимірювання мотивів.

4. Поведінка людини в певний момент часу мотивується не будь-якими або всіма можливими його мотивами, а тим з найвищих мотивів в ієрархії (тобто з найсильніших), який за даних умов найближче пов'язаний з перспективою досягнення відповідного цільового стану або, навпаки, досягнення якого поставлено під сумнів. Такий мотив активується, стає дієвим.(Одночасно можуть активуватися і інші мотиви, які супідрядні йому або знаходяться з ним в конфлікті. Але заради простоти побічні мотивами ми не враховуватимемо.) У даному випадку ми стикаємося з проблемою актуалізації мотиву, тобто з проблемою виділення ситуаційних умов, що призводять до такої актуалізації.

5. Мотив залишається дієвим, тобто бере участь у мотивації поведінки, до тих пір, поки залишається недосяжним цільовий стан, або поки індивід до нього максимально не наблизиться, або поки цільовий стан не перестане загрозливо віддалятися,або поки змінені умови ситуації не зроблять інший мотив більш важливим,в результаті чого останній активується і стає домінуючим. Дія, як і мотив, нерідко переривається до досягнення бажаного стану або розпадається на розкидані в часі частини; в останньому випадку вона зазвичай через певний час відновлюється. Тут ми стикаємося з проблемою виокремлення в потоці поведінки частин дії, тобто з проблемою зміни мотивації, відновлення або післядії мотивації, що вже мала місце.

6. Спонукання до дії певним мотивом позначається як мотивація. Мотивація є процесом вибору між різними можливими діями, процесом, що регулює, спрямовує дію на досягнення специфічних для даного мотиву цільових станів і підтримує цю спрямованість. Коротше: мотивація пояснює цілеспрямованість дії. У цьому випадку ми маємо справу з проблемою мотивації як загальної цілеспрямованості діяльності та в особливих випадках з проблемою мотиваційного конфлікту між різними цілями.

7. Мотивація безумовно не єдиний процес, що рівномірно від початку і до кінця пронизують поведінковий акт. Вона, швидше, складається з різнорідних процесів, які здійснюють функцію саморегуляції на окремих фазах поведінкового акту, перш за все до і після виконання дії. Так, спочатку працює процес зважування можливих результатів дії, оцінювання їх наслідків. В даному випадку ми стикаємося з проблемою аналітичної реконструкції мотивації через гіпотетичні проміжні процеси саморегуляції, що характеризують окремі фази протікання дії.

8. Діяльність мотивована тобто спрямована на досягнення мети, проте її не слід змішувати з мотивацією. Діяльність складається з окремих функціональних компонентів - сприйняття, мислення, навчання, відтворення знань, мови або моторної активності, а вони володіють власним накопиченим в ході життя запасом можливостей (умінь, навичок, знань), якими психологія мотивації не займається, приймаючи їх як даність. Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використані різні функціональні здібності. Мотивацією також пояснюється вибір між різними можливими діями, між різними варіантами сприйняття і можливими змістами мислення, крім того, нею пояснюється інтенсивність і наполегливість у здійсненні обраної дії та досягненні її результатів. В даному випадку ми стикаємося з проблемою різноманіття впливів мотивації на поведінку і її результати.

Леонтьєв так окреслив предметне поле психології мотивації:

Слово «мотивація» має той самий корінь, що й слово «емоція» - латинське слово «movere» (рухати). Мотивація - це те, що кудись нас рухає. За справедливим зауваженням С.Л. Рубінштейна, «вчення про мотивацію виступає як конкретизація вчення про детермінації» (1973, с.367).Згідно з його визначенням, «мотивація людської поведінки - це опосередкована процесом відображення суб'єктивна детермінація поведінки людини світом» (там же, с.368). З цієї характеристики можна вивести ряд наслідків.

1. По-перше, якщо мене хтось взяв за комір і потягнув, і я автоматично перебираю ногами, щоб не впасти, мова йде, безумовно, про детермінацію моєї поведінки, але не про її мотивацію, тому що те, що обумовлює мої дії, не опосередковане моїм відображенням, не є суб'єктивним. В область психології мотивації не входять і внутрішні процеси, що здійснюються без опосередкування психічними ланками, такі як дихання, кашель, енурез, вони мають причини, але не мають мотивів. Для них характерний прямий зв'язок між зовнішніми і внутрішніми факторами, скажімо, попадання твердої частки в легені викликає реакцію - кашель, - до якої психіка не має відношення. Таким чином, психологія мотивації вивчає суб’єктивно детерміновані відношення людини і світу.

2. По-друге, психологію мотивації цікавлять причини і регулятори поведінки, а не сам її перебіг. Причини - це те, що взагалі робить можливим ті чи інші дії, без чого вони б не відбулися. Регулятори - це те, що впливає на напрямок і конкретні параметри виконуваних дій. Різниця між регулюванням та детермінацією - це відмінності між тими чинниками, які просто впливають на протікання процесу, зрушуючи його в ту чи іншу сторону, і тими факторами, які його породжують, без яких його б не було. Впливає на протікання дії досить багато різних факторів, і зовнішніх, і внутрішніх. Скажімо, характеристики темпераменту, індивідуальні типологічні особливості людини, пов'язані з особливостями нервової системи. Уявіть собі меланхоліка і сангвініка - це люди, які по-різному будуть приймати рішення, по-різному будуть досягати своїх цілей, тобто у них по-різному буде будуватися регуляція діяльності. Темперамент, як і багато іншого, відноситься до регуляторів, не породжує активність, а надає їй форму, він може полегшувати або ускладнювати виконання бажань, досягнення цілей, але він не спонукає ці дії. Точно так же моменти, пов'язані з вихованням, з навчанням, теж багато в чому впливають на протікання процесу, але не викликають до життя ті чи інші поведінкові акти. Про мотивацію ми говоримо тільки в тих випадках, в яких ми маємо справу з детермінацією, тобто з породженням, з виникненням якихось поведінкових актів.

А.Г.Асмолов окреслив область психології мотивації як область, що включає в себе три групи факторів, які можна розглядати як три рівні мотивації.

1. Перша група чинників - це джерела діяльності, її кінцеві причини: лібідо, потреба в самоактуалізації, сенс життя, цінності, інстинкти і ін.. Фактори цього рівня - завжди узагальнені, стійкі фактори, те, що стабільно характеризує людину і відноситься в рівній мірі як до мотивації, так і до особистості.

2. Друга група чинників - це фактори, що забезпечують вибір спрямованості діяльності в конкретній ситуації. Мається на увазі не той свідомий вибір, який ми робимо, зважуючи і оцінюючи всі альтернативи. Найчастіше цей вибір робиться без участі свідомості, автоматично приймається один, а не інший напрям діяльності в конкретній ситуації. Тут уже йдеться про фактори власне мотиваційні, а не особистісні у вузькому сенсі слова, тому що визначення спрямованості дії в конкретній ситуації зав'язано на конкретні особливості поточної ситуації, на те, що відбувається тут і тепер і що не можна вивести з глобальної ієрархії потреб і цінностей особистості. Для мене на першому місці в ієрархії цінностей може бути, скажімо, любов, але зараз, тут і тепер, я йду їсти, пити каву і т.п. Не в кожному конкретному випадку перемагає головний мотив в загальній ієрархії. Конкретна ситуація характеризується унікальною динамічної констеляцією причин і детермінант поведінки.

3. Третя група чинників, третій рівень мотиваційних процесів - це ті чинники, які забезпечують власне регуляцію, спрямованість діяльності на реалізацію мотиву. Коли напрямок діяльності визначився, ми повинні ще проаналізувати, що допомагає діяльності не відхилитися від свого шляху. Сам мотив - це половина справи, це стартова точка; мотив породжує свої вторинні регулятори, які допомагають діяльності не відхилитися від курсу і дозволяють довести діяльність до кінця. Сюди відносяться цілі, установки, емоційні процеси, тобто те, що супроводжує протягом діяльності, все те, що входить у поняття регуляції.