Контрольні запитання

1. Що таке "консульська екзекватура"?

2. Що таке "консульський патент"?

3. У чому полягає відмінність міжнародно-правового статусу дипломатичного представництва і консульської установи?

4. Що таке "консульська легалізація"?

5. Хто може бути почесним консулом?

6. Хто і в яких межах користується привілеями та імунітетами згідно з Віденською конвенцією про кон­сульські зносини 1963 р.?

Список використаної літератури

1. Бобылев Г. В., Зубков H. Г. Основы консульской служ­бы. — М., 1986.

2. Гуменюк Б. І. Основи дипломатичної і консульської служби. — К., 1998.

3. Доклад комиссии международного права о работе де­сятой сессии.— Нью-Йорк, 1958.

4. История дипломатии. — 2-е изд. — М., 1959. — Т. 1.

5. Казанский 17. Учебник международного права пуб­личного и гражданского. — Одесса, 1902.

6. Кольяр К. Л. Международные организации и учреж­дения. — М., 1972.

7. Левин Д. Б. Дипломатический иммунитет. — М.; Л., 1949.

8. Макиавелли Н. Государь: Соч. — М.: Эксмо-Пресс; Харьков: Фолио, 1998. — 656 с.

9. Мартене Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов. — М., 1996. — Т. 2.

10. Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001.

11. Сандровский K.K. Право внешних сношений. — К., 1986.

12. Сатоу Э. Руководство по дипломатической практи­ке. — М., 1961.

13. Україна на міжнародній арені: Збірник документів і матеріалів (1991—1995). — К., 1998. — Кн. 1.

14. Cahier P. Droit diplomatique contemporain. — Geneva, 1964.

15. Clark E. Corps Diplomatique. — L., 1973.

16. Dupuis Ch. Cours de la Haye. — P., 1924. — Vol. 1.

17. Hamilton K., Longhorne R. The Practice of Diplomacy. Its Evolation, Theory and Administration. — L.; N.Y., 1995.

18. Mukliarji P. B. The Modern Trenda of Diplomatic Law. — Calcutta, 1973.

19. Pappini R., Gortese G. La rupture des relations diplo­matiques et ses conseguencec. — P., 1972.

20. Satow E. Cuide de Diplomatic Practice. — L., 1973.

21. Sen B.A. Diplomat's Handbook of international Law and Practice. — The Hague, 1965.

22. SutorJ. Prawo dyplomatyczne i konsularne. — W-wa, 1977.

Латинські терміни, найчастіше вживані у дипломатичній і консульській практиці

ab initio mundi з часу заснування світу, з давніх-давен

ab invito проти своєї волі

absoluta sententia expositore non indidet чітке значення не вимагає пояс­нень

acta publica справи, що мають суспільне зна­чення

ad hoc для певного випадку

ad legem згідно з законом

alter ego друге "я": мій представник

altum mare відкрите море

angelos вісник

at large посол з особливих доручень

a priori від майбутнього; від того, що з'ясувалось пізніше

bona fide той, що добросовісно виконує

civis громадянин

civitas держава або уряд

collegium юридична особа

consensus згода, особлива думка; спільна думка

consuetudines звичай

Consulato del Mar консульські правила для море­плавства

contractus договір

corpus juris збірник законів

de conf lictu legum про колізію законів

de facto фактично

Dei gratia милістю Бога

de jure юридично; правомірно

diploma воскові дощечки

dura lex, sed lex хоч і суворий закон,але виконува­ти його потрібно

epistola письмове повідомлення; лист

ex lege згідно з правом; за законом

ex officio за посадою

extra territovium за межами або поза територіаль­ними кордонами

feciales (fetiales) посадові особи Стародавнього Риму, на котрих була покладена функція оголошення війни й укладення миру

ipso facto згідно з фактом

inter alia понад усе

J.D. скорочено: доктор права (Juris Doctor)

jus gentium "право народів", яке оширювалося на підданих Римської держави

jus legationis право держави скеровувати дипломатичних представників у інші держави і, відповідно, приймати їх у себе

jus sanguinis (національність), що ґрунтується на принципі крові

jus scriptum писане право

jus soli (національність), що ґрунтується на принципі місця народження

 

lapsus linguae мовна помилка

largo члени спеціальних дипломатичних місій

lato sensu у широкому розумінні слова

lex specialis derogate generali спеціальний закон відміняє загальний закон

legati легати

Magister of f iciorum Перший міністр

modus vivendi угода, що дає змогу всім зацікавленим сторонам продовжувати діяльність, незважаючи на розбіжності у думках або поки вирішиться спір

mutatis mutandis з відповідними змінами

ne impediatur legatio недоторканність легата

nemo est supra leges ніхто не є понад законами

oratores оратори

acta sunt servanda договорів потрібно дотримуватись

par in parem imperium non habet рівний перед рівним не має переваги

pari passu поступово, рівномірно

persona non grata небажана особа

petitio principii аргумент, заснований на твердженні, яке потребує доведення

proviso виняток

primus inter pares перший серед рівних

rebus sic stantibus докорінна зміна обставин

senatus consultum сенатські постанови

simbol рекомендований лист

status guo стан речей до змін

stricto особи, які діють у складі постійної дипломатичної місії

tabularius нотаріус

Ultimatum остання пропозиція; остаточне формування умов під час переговорів про врегулювання спору

ultra vives незаконно

ultima ratio останній варіант, остаточний доказ

veto негативний голос

vis major непереборна сила; непередбачена подія