2. Виробнича структура підприємства.
Виробни́ча структу́ра (підприє́мства) — це просторова форма організації виробничого процесу, яка включає склад і розміри виробничих підрозділів підприємства, форми їх взаємозв'язків між собою, співвідношення підрозділів за потужністю (пропускною спроможністю устаткування) та чисельністю працівників, а також розташування підрозділів на території підприємства.
Розрізняють два типи виробничих структур:
Комплексна виробнича структура (багатостадійна). При ній на підприємстві здійснюють усі стадії виробничого процесу: заготівельну, обробну, складальну й випускову.
Спеціалізована (1-2-стадійна) виробнича структура, при якій відсутні деякі стадії. Виробничий процес за відсутніми стадіями забезпечується у формі кооперації з іншими підприємствами.
Залежно від виду спеціалізації виділяють наступні типи виробничої структури основних цехів:
технологічна структура, за якої в цехах виконується певна визначена частина виробничого процесу, а продукція, що випускає цех, часто змінюється й не закріплена за робочими місцями;
предметна структура (або подетально-вузлова, якщо підприємство спеціалізується на випуску деталей чи вузлів до виробів), яка є характерною для масового виробництва стійкої номенклатури продукції. За такого типу виробничої структури кожен цех спеціалізується на випуску одного або декількох конструктивно схожих виробів, а дільниці створюються за предметно-замкнутим принципом;
змішана (предметно-технологічна), за якої заготівельні цехи мають технологічну структуру, обробні — подетально-вузлову, а випускові — предметну.
До основних недоліків технологічної структури сліду віднести:
високу трудомісткість продукції й низьку ефективність використання ресурсів, а отже, високі витрати виробництва;
великі втрати часу на часте переналагодження обладнання, транспортні роботи з переміщення предметів праці між дільницями, втрати часу на міжзмінне та міжопрераційне зберігання деталей та напівфабрикатів. Це тягне за собою високу тривалість виробничого циклу виробу, низьку обіговість обігових коштів і, отже, відносно низьку рентабельність виробництва.
Переваги предметної структури в порівнянні з технологічною:
вона сприяє впровадженню прогресивного високопродуктивного спеціалізованого устаткування (автоматизованих потокових ліній, гнучких виробничих систем);
спрощується планування, а також міжцехова й внутріцеховая кооперація;
скорочуються виробничі цикли виготовлення деталей і вузлів;
підвищується відповідальність працівників цехів і дільниць за якість продукції і виконання плану по номенклатурі;
підвищується продуктивність праці, поліпшуються інші економічні показники цехів і підприємства в цілому.
В умовах мінливої кон'юнктури ринку предметна структура стає у більшій мірі уразливою. Виходом з цього положення може стати процес диверсифікації виробництва (розширення виробництва різноманітних видів продукції та здійснення нових видів діяльності). Цьому служить широке використання стандартизації та уніфікації конструкції, що випускається і на цій основі підвищення гнучкості виробничої структури.