73. Основні функції сімї

До основних функції сучасної сім'ї найчастіше відносять: репродуктивну, виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусну, дозвіллєву, рекреаційну, емоційну, сексуальну, соціального захисту.

До них можна віднести наступні функції:

а) репродуктивна - у будь-якій сім'ї найважливішою є проблема дітонародження. Цілісність сексуальної потреби, що забезпечує продовження роду, і любові як вищого почуття робить неможливим відділення одного від іншого. Подружня любов значною мірою залежить від характеру задоволення сексуальних потреб, особливостей їх регулювання та відносини подружжя до проблеми дітонародження, самим дітям;

б) господарсько-економічна - включає харчування сім'ї, придбання і утримання домашнього майна, одягу, взуття, благоустрій житла, створення домашнього затишку, організацію життя і побуту родини, формування і витрачання домашнього бюджету;

в) регенеративна - (лат. regeneratio - відродження, відновлення). Чи означає успадкування статусу, прізвища, майна, соціального становища. Сюди ж можна віднести і передачу якихось фамільних коштовностей, ¹ Зовсім необов'язково буквально розуміти під «коштовностями» ювелірні прикраси, їх можна передати будь-якому сторонньому, а ось таку коштовність, як альбом з фотографіями, чужій людині не передаси - тільки свого, рідного

г) освітньо-виховна - (соціалізація). Полягає в задоволенні потреб у батьківстві та материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях, ² Сімейне та суспільне виховання взаємопов'язані, доповнюють один одного і можуть, у певних межах, навіть замінювати один одного, але в цілому вони нерівнозначні і ні за яких умов не можуть стати такими. Сімейне виховання більш емоційно за своїм характером, ніж будь-яке інше виховання, бо «провідником» його є батьківська любов до дітей, що викликає відповідні почуття дітей до батьків;

д) сфера первісного соціального контролю - моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також регламентація відповідальності і зобов'язань у відношенні між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього покоління;

е) рекреативная - (лат. recreatio - відновлення). Пов'язана з відпочинком, організацією дозвілля, турботою про здоров'я і благополуччя членів сім'ї.

ж) духовного спілкування - розвитку особистостей членів сім'ї, духовневзаємозбагачення;

з) соціально-статусна - надання певного соціального статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури;

і) психотерапевтична - дозволяє членам сім'ї задовольняти потреби в симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.

74. Складові сімейного благополуччя

Найбільш поширеними факторами, визначає успіх чи невдачу в шлюбі, є особисті якості подружжя та їх вміння вирішувати різноманітні проблеми, бути в гармонії один з одним. При відсутності цих умінь нерідко виникають конфліктні ситуації як наслідку несумісності будь-яких сил всередині однієї особистості або між подружжям. Важливо враховувати й індивідуально-психологічні особливості кожного з подружжя. Раціональним і комплексним показником їх індивідуальності може стати тип особистості: найбільш поширеною причиною подружніх конфліктів, а також розлучень є «відмінність характерів», несумісність подружжя.

Важливі основні моральні принципи, інтереси, кругозір, стиль життя, психосоціальна зрілість і шкала цінностей. Ці показники відображають той факт, що крім особистісних якостей подружжя, шлюбне взаємодія пов'язана з очікуваннями та досвідом їх попереднього життя. Для того щоб допомогти подружжю, що має проблеми в шлюбі, необхідно з'ясувати, на чому базуються деякі з їхніх очікувань і який реальний стан справ у сім'ї. З цією метою звичайно розглядаються шлюб їхніх батьків, братів або сестер, динаміка розвитку шлюбних відносин.

Джерелом труднощів у сімейному житті можуть бути особливості особи одного або обох подружжя. Мова йде про риси, які спочаткувідповідали нормі, але не були цілком адекватними особистісним якостям партнера або партнер не знаходив правильного підходу до спілкування, був не в змозі впоратися з деякими особливостями своєї власної психіки. Крім того, це можуть бути і патологічні властивості особистості, які вже самі по собі становлять проблему в міжособистісних зв'язках, а тим більше в подружніх відносинах, роблячи їх спочатку потенційно конфліктними та складними, що вимагають для більш-менш гармонійного співіснування членів сім'ї спеціальних навичок і установок (Р. Вуліс, 1999). При вивченні особистості подружжя особливої ​​уваги заслуговують такі властивості: екстравертність-інтравертного, домінантність-підпорядкованість, ригідність-гнучкість, оптимізм-песимізм, безтурботність-відповідальність, раціоналізм -романтизм, запальність-лабільність, здатність до соціальної адаптації.