- •1.Взаємозв’язок змін у культури і супільства зі зміною типу відносин між поколіннями .
- •2.Глобальні тенденції світового розвитку що починають соціальні аспекти освіти та виховання.
- •3. Поняття соціалізації. Біогенетичний, соціогенетичний, диспозиційний та конструктивістський підходи до визначення її сутності.
- •4. Суб’єкт об’єктний підхід у дослідженні соціалізації.
- •5. Суб’єкт суб’єктний підхід у дослідженні соціалізаціїї.
- •6.Сутність соціалізації. Співвідношення понять “соціалізація”, “виховання”,”розвиток”
- •7.Характеристика рівнів соціалізації особиcтості
- •8. Фактори і засоби соціалізації.
- •9.Механізми соціалізації: загальна характеристика підходів до вирішення проблеми.
- •10. Основні зарубіжні концепції соціалізації
- •11.Вітчизняні концепції соціалізації
- •12.Соціалізація як стадійний процес. Періодизація розвитку за е. Еріксоном та ж. Піаже
- •13.Соціалізація як стадійний процес. Вікова періодизація л. Виготського, д, Ельконіна
- •14.Характеристика людини як суб’єкта соціалізації
- •15. Характеристика людини як об’єкта соціалізації
- •16. Людина як жертва несприятливих умовах соціаліз. Типи жертв, фактори соціаліз.
- •17.Типові небезпеки на різних етапах соціаліз.
- •18. Характеристика макро- та мегафакторів соціаліз.
- •19. Хатратеристика мезофакторів соціалізації.
- •20.Види поселень та їх вплив на соціалізацію. Місто і соціалізація.
- •21.Види поселень та їх вплив на соціалізацію. Мале місто і стихійна соціалізація.
- •23. Види поселень та їх вплив на соціалізацію. Сільські поселення та соціаліз.
- •24.Характеристика мікросоціуму як чинника соціаліз.
- •25. Сім’я як мікрофактор соціалізації. Соціалізуючі функції сім’ї.
- •26. Групи однолітків як чинники соціалізації.
- •27. Завдання і функції школи у соціалізації.. Структура та етапи шкільної соціалізації.
- •28. Напрямки шкільної соціалізації. Показники соціальної зрілості учня.
- •29. Організації в соціалізації особистості.
- •30. Конркультурні організації як чинник стереотипізації поведінки.
1.Взаємозв’язок змін у культури і супільства зі зміною типу відносин між поколіннями .
Американський соціальний психолог і етнограф М. Мід, обгрунтували взаємозв'язок змін в культурі суспільства зі зміною типу міжпоколінних відносин. М. Мід виокремлює три типи культури, що виникають на основі різних відносин між поколіннями.
Постфігуративна культура - історично найбільш ранній тип, що складається в патріархальному суспільстві. Підростаюче покоління в цих умовах кожен свій життєвий крок, наміри та кожну свою дію обов'язково узгоджує з традиціями. Центром зосередження цінностей стає не сучасне, а минуле. Постфігуративна культура забезпечує спокійне сприйняття дітьми і молоддю досвіду старших, новації з'являються повільно, приріст нових культурних досягнень гальмується авторитарністю предків.
На зміну постфігуративній культурі приходить культура кофігуративна. Цій зміні сприяють прискорення темпів інформаційного, технічного та соціально-економічного розвитку суспільства. Кофігуративна культура змінює відносини між поколіннями в процесі виховання. Центром зосередження цінностей в рамках цієї культури стає сучасність. "Батьки" змушені рахуватися з тим, що "діти" перестають орієнтуватись на їх виховні рішення і все більше рахуються з думкою ровесників.
Третій тип культури - префігуративна культура. Цей тип виникає на тлі глобальних інформаційних, технічних, соціальних, політичних змін, темпи і масштаби яких не випадає навіть порівнювати з попередніми історичними епохами. Інформаційна революція зробила життєвий світ не тільки для дорослих, але й для дітей значно доступнішим і прозорішим. Інформаційні ресурси стають зрозумілими дітям, інколи навіть без спеціального посередництва учителів і батьків.
Отже, в умовах префігуративної культури центром зосередження культурних цінностей стає майбутнє. Сучасній людині потрібно вирішувати кожну життєву ситуацію творчо, самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність.
2.Глобальні тенденції світового розвитку що починають соціальні аспекти освіти та виховання.
Н. Голованова виділяє три глобальних світових тенденції:
1)посилення динамізму соціальних процесів.
2)зростання значимості індивідуально-особистісного розвитку в усіх проявах життя суч. люд.
3)подолання тоталітаризму в освіті.
Посилення динамізму соціальних процесів яскраво продемонструвала соціальний психолог і етнограф М.Мід яка виділила три історичні типи культурних відносин між поколіннями між батьками та дітьми. Першою сформувалась ще у патріархальному суп-ві. постфігуративна культура. Всі знання, духовні цінності були акумульовані в досвіді предків та їх традиціях. Кофігуративна культура змінює відносини між поколіннями в процесі виховання. Винекнення шкіл і інших навч. закладів, культурні цінності пов'язані із досягненням науки і техніки.З другої пол. ХХ ст. відбувається становлення нового типу культури відносин між поколіннями, який М.Мід назвав префігуративною культурою. Світ захлинув у вир глобальних інформаційних, технічних, соціальних, політичних змін.
Друга глобальна тенденція - зростання значимості індивідуально-особистісного розвитку в усіх проявах життя суч. люд. Сьогодні є завдання дати можливість дати дитині можливість бути самою собою, мати власний життєвий досвід, самовизначитись в культурі, виявити свою індивідуальність в середовищі дорослих і однолітків.
Третя глобальна тенденція- подолання тоталітаризму в освіті та в суп-ві в цілому. 1) бажання привести дитину у відповідність до норм існуючих в суп-ві. 2) несприйняті особистісної індивідуальності дитини. 3) спрямованість педагогічного впливу в основному на боротьбу з недоліками дитини. 4) переважанні у виховній практиці методів заборон, обмеження покарань, бажанні наставника самоствердитись через придушення дітей своєю владою.