24. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження – це умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Об'єктом злочину є здоров'я особи Об'єктивну його сторону характеризують1) діяння (дія або бездіяльність) 2) наслідки у вигляді 3) причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками середньої тяжкості тілесного ушкодження З урахуванням положень ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визнається умисне тілесне ушкодження, яке: 1) не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК 2) є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину Тривалим необхідно вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш ніж 21 день).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину розуміється втрата загальної працездатності від 10% до 33% включно.

Стійка втрата працездатності на одну третину працездатності або більше є ознакою тяжкого тілесного ушкодження і її спричинення в результаті умисного тілесного ушкодження слід кваліфікувати за ст. 121 КК.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

25. Умисне легке тілесне ушкодження.Об'єктом злочину є здоров'я особи.

З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням тілесних ушкоджень двох видів: 1) легкого тілесного ушкодження2) легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатностіСуб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а в результаті його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене слід кваліфікувати за спрямованістю умислу - за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121 або 122.

26. Поняття та зальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи. Злочини проти волі, честі та гідності особи є протиправні умисні суспільно небезпечні діяння, які заподіюють або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди волю особи, її честіь та гідность.

Фізична свобода - це право людини, з урахуванням встановлених законом обмежень, вільно пересуватись, обирати місце свого проживання та тимчасового перебування. Особиста недоторканість передбачає заборону протиправного втручання з боку інших осіб у питанні вільного вибору людиною (в окремих випадках її законними представниками) місця проживання, тимчасового перебування чи здійснення свободи пересування.

Основним об’єктом цих злочинів виступає невід’ємне конституційне право на свободу (волю) людиниРодовим об’єктом цієї групи злочинів наряду із волею є честь та гідність особи

Обов’язковими та факультативними додатковими безпосередніми об’єктами в залежності від форм вчинення злочину та кваліфікуючих ознак, можуть висту­пати життя та здоров'я особи, відносини власності, авторитет органів державної влади, громадсь­ка безпека та ін.

Честь – це суспільна оцінка особистості з моральних позицій, властивих в ідеалі членам суспільства. Гідність – це самооцінка людини, що базується на вихованих з дитинства якостях – порядності, почутті обов'язку, тощо.

Основні склади даної групи злочинів є формальнимиЗ об'єктивної сторони більшість злочинів проти волі, честі та гідності вчинюються шляхом активних дійОкремі злочини, наприклад, незаконне позбавлення волі — ст. 146 КК, незаконне поміщення в психіатричний заклад — ст. 151 може вчинюватися як шляхом дії так і шляхом бездіяльності. Суб’єктом розглядуваних злочинів може бути особа, що досягла 16 років (крім ст. 147 “захоплення заручників”, суб’єктом якого може бути особа з 14 роківCуб’єктивна сторона вказаних злочинів характеризується наявністю прямого умислу.

27. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини: кримінально-правова характеристика, відмежування від суміжних злочинів. Безпосередній об’єкт викрадення людини – фізична свобода конкретної особи. Додатковим об’єктом можуть виступати безпека життя, здоров’я особи, відносини власності та ін. Об’єктивна сторона цього складу описує два варіанта злочинних дійПершою альтернативною дія- є незаконне позбавлення волі. Друга альтернативна дія – викрадення, Позбавлення свободи іншої людини внаслідок необхідної оборони, крайньої необхідності, правомірного затримання злочинця або використання батьківських повноважень не є злочином. Не може розглядатись як викрадення, заволодіння власною дитиною

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви злочину можуть бути різними: помста, ревнощі, сприяння вчиненню іншого злочину, але за виключенням корисного мотиву (ч. 2 ст. 146 КК) на кваліфікацію вони не впливають.

Суб’єкт незаконного позбавленняволі або викрадення людини загальний:фізична осудна особа, яка на моментвчинення злочину досягла 16 років

28. Захоплення заручників.Основний безпосередній об’єкт злочину – фізична свобода та особиста недоторканість людини. Додатковий безпосередній об’єкт – громадська безпека. Саме спрямованістю на громадську безпеку цей злочин відрізняється від незаконного позбавлення волі або викрадення людини. Об’єктивну сторону цього злочину утворюють захоплення та (або) тримання особи як заручникаСуб’єктивна сторона характеризується наявністю прямого умислу. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу цього злочину є мета – спонукання одного чи кількох із зазначених у частині 1 ст. 147 адресатів вчинити певну дію або утриматися від її вчинення.

Суб’єкт цього злочину – загальний: фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.Кваліфікованими (ч. 2 ст. 147) є розглянуті вище дії, вчинені: 1) щодо неповнолітнього (особа, що на момент вчинення злочину не досягла 18 років);2) організованою групою;3) поєднані з погрозою знищення людей (заручників або інших осіб);4) такі, що спричинили тяжкі наслідки (смерть заручника або спричинення йому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, спричинення такої шкоди тим, хто брав участь у звільненні заручників, самогубство заручника або його близьких осіб, значна матеріальна шкода).

29. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини: аналіз юридичних складів злочину. Основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми є честь та гідність особи.

Об’єктивна сторона торгівлі людьми може виразитись у наступних формах:1. Продаж людини;2. Інша оплатна передача людини;3. Здійснення стосовно людини, будь-якої іншої незаконної угоди (крім продажу та іншої оплатної передачі), пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам).

Суб’єктивна сторона всіх трьох форм торгівлі людьми характеризується наявністю прямого умислу. Суб’єкт торгівлі людьми загальний – фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці від 16 років. Кваліфікованими (ч. 2 ст. 149) є розглянуті вище дії, вчинені: 1) щодо неповнолітнього (особа, що на момент вчинення злочину не досягла 18 років); 2) щодо кількох осіб (двох чи більше); 3) повторно (у випадках коли особа неодноразово вчиняла торгівлю людьми); 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) з використанням службового становища;

6) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Особливо кваліфікованими (ч. 3 ст. 149 КК) є дії, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті: 1) вчинені організованою групою; 2) пов’язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну; 3) з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства .4) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (доведення до самогубства або спричинення тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень людині, яка є предметом злочину).

30. Незаконне поміщення в психіатричний заклад. Об’єктом цього злочину є свобода (воля) людини. Незаконне поміщення у психіатричний заклад є спеціальним видом незаконного позбавлення свободи. Потерпілий від злочину – психічно здорова людина.

Об’єктивна сторона злочину характеризується:

а) прийняттям незаконного рішення щодо примусового направлення психічно здорової людини до психіатричної лікарні та фактичним виконанням цього рішення;

б) прийняттям незаконного рішення щодо примусового подальшого тримання особи у психіатричній лікарні, коли підстави для такого тримання відсутні (у разі одужання чи полегшення психічного стану, внаслідок чого така особа вже не потребує психіатричного лікування та спостереження в умовах стаціонару, не є небезпечною для себе або оточуючих) та фактичним виконанням цього рішення. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою інтелектуального моменту умислу є усвідомлення винним того, що потерпілий – психічно здорова людина.

Суб’єктом злочину є лікарі, що прийняли рішення про необхідність перебування завідомо психічно здорової людини у психіатричну лікарню, або про утримання в ній особи, що вилікувалась, а саме: лікар-психіатр, члени комісії лікарів психіатрів, головний психіатр. Родичі потерпілого, працівники правоохоронних органів, інші особи, котрі сприяли поміщенню у психіатричну лікарню завідомо психічно здорової людини, виступають співучасниками злочину.

Кваліфікованими (ч. 2 ст. 151) є розглянуті вище дії, що спричинили тяжкі наслідки: самогубство потерпілого, тяжка хвороба потерпілого, спричинення йому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.