Висновки

Підставою цивільних правовідносин може бути одиничний юридичний факт. Так, для встановлення зобов'язання підряду достатньо укласти договір між підрядником і замовником. Такі обставини називаються простими юридичними фактами. Однак виникнення деяких цивільних правовідносин може бути зумовлено сукупністю юридичних фактів, що називається складним юридичним фактом, або юридичним cклaдoм. Кожний з юридичних фактів, що входить до юридичного складу, може мати самостійне значення.

Юридичний факт - це передбачена правовою нормою певна конкретна об'єктивна обставина, з настанням якої пов'язані виникнення, зміна або припинення правових відносин.

Юридичні факти - це обставини, з якими норми права пов'язують настання правових наслідків - встановлення, зміну, припинення або інші трансформації правовідносин.

Юридичні факти у цивільному праві - це обставини, наявність яких спричиняє встановлення, зміну, припинення або інші трансформації цивільних прав і обов'язків (цивільних правовідносин).

Юридичні факти поділяються на такі види:

1) за правовими наслідками: правостворюючі; правозмінюючі та правоприпиняючі;

2) за вольовою ознакою: дії, тобто юридичні факти, які виникають залежно від волі людини, та події, виникнення яких не пов'язане з волею людини.

3) за характером тривання у часі: одноактні та триваючі, тобто так звані юридичні стани, наприклад громадянство.

Акти цивільного законодавства України не містять будь-якої чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи іншими ознаками. Не вказані в них і критерії для таких класифікацій.

Натомість, ч.2 ст.11 ЦК містить у цілому досить традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до наведеного свого часу в ст.4 ЦК 1963 р. Водночас акценти дещо зміщені і наголошується на тому, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, передусім, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

При цьому поняття "інші юридичні факти" охоплює різні категорії - як правомірні (оголошення конкурсу, рятування, ведення чужих справ тощо), так і неправомірні (безпідставне збагачення, створення небезпеки тощо) дії. Тому слід мати на увазі, що перелік підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є лише орієнтовним і доповнюється конкретними нормами ЦК (положення про рятування, ведення справ, безпідставне збагачення тощо). Крім того, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків можуть бути юридичні факти, взагалі не згадані у ЦК.

Дії, у свою чергу, поділяються, залежно від відповідності чи невідповідності правовим приписам, на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії поділяються на юридичні факти та юридичні вчинки.

Список використаних джерел

1. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права : Навчальний посібник,; Фонд сприяння розвитку української правової думки та пропаганди державницьких традицій "Право для України". - Львів: Фонд "Право для України", 1997.-198 с.

2. Волинка К. Г. Теорія держави і права : Навчальний посібник,; Міжрегіональна акад. упр. персоналом. - К.: МАУП, 2003. - 238 с.

3. Завальний А. Юридичні факти: історичні та сучасні аспекти розуміння // Право України. -2006. -№ 1. - С.113-115.

4. Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання: проблеми теорії // Право України. -2005. -№ 7. - С.109-112

5. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права : Навч. посібник для підгот. до держ. іспитів; М-во освіти і науки України, Юрид. ін-т Терноп. акад. нар. госп.. -3-тє вид., змін. і доп.. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 243 с.

6. Мурашин О. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України. -2000. -№ 9. - С. 18-20

7. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України/ Ю. Б. Бек, Й. Г. Богдан, Л. В. Григоровська та ін.; За ред. В. М. Коссака. -К.: Істина, 2004. -975, с.

8. Олійник А. Ю. Теорія держави і права України : Навчальний посібник. -К.: Юрінком Інтер, 2001. - 174 с.

9. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : Підручник; М-во внутрішніх справ України, Нац. ун-т внутрішніх справ. - Харків: Консум, 2001. - 655 с.

10. Солодовник Л. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права // Право України. -2000. -№ 7. - С. 13-18

11. Теорія держави і права України: Навчальний посібник / Упор. Людмила Шестопалова,; М-во освіти і науки України. - К.: Прецедент, 2004. - 223 с.

12. Теорія держави і права України: Навчальний посібник/ Ред.: В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков. -К.: Юрінком Інтер, 2002. - 367 с.

13. Цивільне право України: Навчальний посібник/ Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С. Д. Русу та ін.; За ред. Р. О. Стефанчука; М-во освіти і науки України. -К.: Прецедент, 2005. - 448 с.

14. Цивільне право України. Загальна частина: Підручник/ Віктор Співак,; Ред. І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка. -К.: КНТ, 2006. - 477, с.

Лекція 2

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

Розділ 1. Основні етапи становленн та розвитку інституту правочинів...............6

Розділ 2. Поняття та юридична характеристика правочинів............................

Розділ 3. Наслідки недодержання сторонами при вчиненні

правочину вимог закону.................................................................................17

ВИСНОВКИ..............................................................................................................29

СПИСОК використаних джерел.............................................................31

ВСТУП

Актуальність теми дослідження пов’язана із тим, що, проголосивши себе демократичною, соціальною державою, Україна поставила перед собою безліч невирішених проблем, однією з яких є проблема нормативної регламентації укладення та виконання правочинів, яке б відповідало вимогам ринкової економіки та демократичним засадам господарювання. Необхідність регламентації порядку укладення та виконання правочинів пов’язана також із тим, що правочини є найбільш розповсюдженим видом юридичних фактів, тобто конкретних життєвих обставин, з якими норми цивільного законодавства пов’язують настання правових наслідків – виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин. Отже, правочини виступають як проміжна ланка між правовою нормою і цивільними правовідносинами.

Побудова ринкової економіки зумовлює посилення і розширення сфери застосування правочинів, у тому числі договорів. Товарно-грошовий характер відносин економічного обігу виявляється у тому, що реалізація товарів здійснюється тільки в результаті досягнутої згоди між товаровиробником і споживачем. Саме договір як різновид правочину є такою згодою. У межах цієї згоди інтерес однієї сторони задовольняється лише шляхом задоволення інтересу іншої сторони. Бажання однієї особи продати відповідний товар, а іншої його купити породжує спільний інтерес сторін в укладенні договору і його належному виконанні. Через договір здійснюється зв’язок між виробництвом і споживанням. За допомогою договору є можливість наситити ринок необхідними товарами. Шляхом укладення договору громадяни на свій розсуд витрачають грошові кошти для придбання товарів з метою задоволення своїх майнових і немайнових інтересів. Значна роль правочинів у повсякденному житті фізичних осіб: користування комунальним транспортом, послугами аптек, приватних або акціонерних лікувальних закладів, одержання майна напрокат, відвідування видовищних установ (різних виставок, кіно, цирків тощо). У цих і подібних випадках укладаються відповідні правочини. Щодо юридичних осіб, то їх діяльність неможлива без правочинів. Вказані обставини обумовлюють актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи полягає в узагальненні існуючого стану наукової розробки та законодавчої регламентації проблем, що виникають під час укладення та виконання правочинів, виявленні недоліків та прогалин у чинному законодавстві, внесення пропозицій щодо їх усунення та вдосконалення правового регулювання укладення та виконання правочинів.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні задачі:

1) визначити поняття правочинів та їх співвідношення з іншими юридичними фактами;

2) дослідити вимоги, що встановлені до форми правочинів;

3) проаналізувати правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону;

4) виявити недоліки та прогалини у чинному законодавстві, присвяченому укладенню та виконанню правочинів та розробити пропозиції щодо його вдосконалення.

Об’єкт дослідження – правовідносини, які виникають під час укладення та виконання правочинів. Предмет дослідження – правочини як один із видів юридичних фактів.

Теоретичною базою для висновків, які були зроблені у роботі, є праці таких вчених, як В.І. Борисова, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Д.І.Мейера, О.А.Пушкіна, Р.Б.Шишки та інших фахівців у галузі цивільного права. Методологічну основу роботи складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. В роботі використовуються також загальноприйняті в юридичній науці методи наукового пізнання: формально-юридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історико-правовий та інші загальнонаукові і спеціальні методи. Нормативну основу курсової роботи складають Конституція України, Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Земельний кодекс України Закон України „Про нотаріат” та інші нормативні акти.

Наукова новизна роботи обумовлена поставленою метою та завданнями. Вона полягає в тому, що в роботі було проведено аналіз наукової розробки проблем, що мають місце в становленні загальних підходів до укладення та виконання правочинів. Результатами проведеного дослідження є наступні положення та висновки:

1) пропонується передбачити у Цивільному кодексі України, Законі України „Про заставу” та у Законі України „Про нотаріат” обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів застави рухомого майна. Це забезпечить виконання заставою покладених на неї забезпечувальних функцій;

2) пропонується поновити односторонню реституцію стосовно потерпілої сторони і стягнення майна або грошей правопорушника у дохід держави, а також відшкодування збитків потерпілій стороні як таких, що забезпечують потрібне регулювання правових наслідків недійсності правочинів, що вчиняються внаслідок протиправних дій осіб (обману, насильства тощо). Є підстави також змінити в ЦК структуру норм, що передбачають окремі види правочинів, що розглядаються. Натомість сформулювати одну норму, в якій об’єднати всі види зазначених правочинів і встановити однакові правові наслідки недійсності цих правочинів: односторонню реституцію, відшкодування збитків для потерпілої сторони і стягнення майна або його вартості обманщика, насильника, шахрая тощо в дохід держави.

Структура роботи зумовлена метою дослідження. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел (23 найменування). Основна частина курсової роботи складається із трьох розділів.