2.1.3. Знаки операцій і роздільники

Знак операції - це один або більш символів, які визначають дію над операндами. Усередині знаку операції пропуски не допускаються. Наприклад, у виразі а += b знак += є знаком операції, а і b - операндами. Операції діляться на унарні, бінарні і тернарні по кількості операндів, що беруть участь в них. Один і той же знак може інтерпретуватися по-різному в залежності від контексту. Всі знаки операцій, за виключенням [ ], ( ) і ? :, є окремими лексемами.

Таблиця 2.1.

Ключові слова С#

abstract	as	base	bool	break
byte	case	catch	char	checked
class	const	continue	decimal	default
delegate	do	double	else	enum
event	explicit	extern	false	finally
fixed	float	for	foreach	goto
if	implicit	in	Int	interface
internal	is	lock	long	namespace
new	null	object	operator	out
override	params	private	protected	public
readonly	ref	return	sbyte	sealed
short	sizeof	stackalloc	static	string
struct	switch	this	throw	true
try	typeof	uint	ulong	unchecked
unsafe	ushort	using	virtual	void
volatile	while

Роздільники використовуються для розділення або, навпаки, групування елементів. Приклади роздільників: дужки, крапка, кома. Нижче перераховані всі знаки операцій і роздільники, що використовуються в С#:

{} [] () . , : : + - * / % & | ^ ! ~ =

< > ? ++ -- && || << >> == != <= >= += -= *= /= %= &= |= ^= <<= >>= ->

2.1.4. Літерали

Літералами, або константами називають незмінні величини. У С# є логічні, цілі, дійсніі, символьні і рядкові константи, а також константа null. Компілятор, виділивши константу як лексему, відносить її до одного з типів даних по її зовнішньому вигляду. Програміст може задати тип константи і самостійно. Опис і приклади констант кожного типу приведені в таблиці 2.2.

Як видно з таблиці 2.2, логічних літералів всього два. Вони широко використовуються як ознаки наявності або відсутності чого-небудь. Цілі літерали можуть бути представлені або в десятковій, або в шістнадцятирічній системі числення. Дійсні літерали можуть бути представлені тільки в десятковій системі, але в двох формах: з фіксованою точкою і з порядком. Дійсна константа з порядком представляється у вигляді мантиси і порядку. Мантиса записується зліва від знаку експоненти (Е або е), порядок - праворуч від знаку. Значення константи визначається як множення мантиси і зведеного у вказаний в порядку ступінь числа 10 (наприклад, 1.3е2 = 1,3 • 100 = 130). При записі дійсного числа можуть бути відсутні або ціла частина, або дріб, але не обидві відразу.

Пропуски усередині числа не допускаються. Для відділення цілої частини від дробу використовується не кома, а крапка. Символ Е не є знайомим всім з математики число е, а указує, що далі розташовується ступінь, в який потрібно звести число 10. Якщо потрібно сформувати від’ємну цілу або дійсну константу, то перед нею ставиться знак унарної операції зміни знаку (-), наприклад: -218, -022, -0хЗС, -4.8, -1е4.

Коли компілятор розпізнає константу, він відводить їй місце в пам'яті відповідно до її вигляду і значення. Якщо по яких-небудь причинах потрібно явним чином задати скільки пам'яті слід відвести під константу, використовуються суфікси, описи яких приведені в таблиці. 2.3.

Символьна константа - будь-який символ в кодуванні Unicode. Вони записуються в одній з чотирьох форм:

• “звичайний” символ, що має графічне уявлення (окрім апострофа і символу перекладу рядка), - 'а', 'ю';

• послідовність, що управляє, - '\0', '\n';

• символ у вигляді шістнадцятирічного коду - '\xf', '\ х74';

• символ у вигляді escape-послідовності Unicode - '\u00ff<file://'/ua81b'>.

Управляючою послідовністю (escape-послідовністю) називають певний символ, що передує зворотною косою межею. Управляюча послідовність інтерпретується як одиночний символ і використовується для уявлення:

• кодів, що не мають графічного зображення (наприклад \n - перехід в початок наступного рядка);

• символів, що мають спеціальне значення в рядкових і символьних літералах, наприклад, апострофа.

У таблиці 2.4 приведені допустимі значення послідовностей. Якщо безпосередньо за символом “\” слідує символ, не передбачений таблицею, виникає помилка компіляції.

Таблиця 2.2.