Література

1. Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономічної стабілізації в Україні.// Економіка України. 1999. №2. С.4-13.

2. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. Мікроекономіка та макроекономіка. – К.: Основи, 1998 – 520с.

3. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст. – К.: Основи, 1998 – 682с.

4. Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы. Москва., “Международные отношения”, 1991.-500с.

5. Долан Э. Макроэкономика. Санкт-Петербург, “Литера плюс”, 1994-405с.

6. Илларионов А. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР.// Вопросы экономики. 1999. №2. С.88-97.

7. Климко Г.Н., Несторенко В.П. та ін. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект. – К.: Вища школа, 1994 – 559с.

8. Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. Москва, “Республика”, 1999.-320с.

9. Мочерний С.В. Основи економічних знань. К.: Феміна, 1995 – 352с.

10. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, 1999 – 320с.

11. Остапчук Л.Я. Економіка. – К.: Либідь, 2000 – 280с.

12. Пинзенык В. Макроэкономическая стабилизация в Украине: итоги и проблемы первого года.// Вопросы экономики. 1996. №2. С.88-97.

13. Пинзенык В. Украина: мифи и реальность макроекномической стабилизации. Ваш партнер, 1999, №47, C.18.

14. Панчишин С,. Буняк В. Про деякі наслідки повністю передаченої інфляції// Вісн. Львів, ун-ту. Сер. “економічна”.-1999.-Вип.29.-С.51-54.

15. Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995 – 544с.

16. Стігліц Д. Економіка державного сектора. – К.: Основи, 1998 – 854с.

17. Тимофєєв В. До питання антиінфляційного оподаткування і регулювання цін в умовах ринкових відносин.// Економіка України.1993. №1. С.37-45.

18. Тринько Р.І., Тринько О.Р. Словник ділової людини. – Л.: Світ, 2006 – 72с.

19. Філіпенко А.С. та ін. Світова економіка. – К.: Либідь, 2000 – 582с.

20. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. Москва, “Дело”, 1993.

21. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. – М.: Иснсан, 1998 – 736с.

22. Чувилин Е.Д., Дмитриева В.Г. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах. Москва.,// “Финансы и статистика”, 2007.

Зміст

1.1 Суть інфляції. Її типи та види

1.2 Причини та наслідки інфляції

1.3 Сутність антиінфляційної політики

1.4 Методи та інструменти антиінфляційної політики

3. Світовий досвід боротьби з інфляцією та антиінфляційна політика України

3.1 Світовий досвід боротьби з інфляцією

3.2 Напрямки антиінфляційної політики України

Висновки

Література

1.1 Суть інфляції. Її типи та види

Термін інфляція (від лат. Іnflatіo - надування) вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861 - 1865 рр. і означав процес збільшення паперово - грошового обігу. В ХІХ столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в ХХ столітті відразу після закінчення Першої світової війни.

Інфляція – це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші “дешевіють”, а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціально - економічне явище , породжене дизпропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція – одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу.

Інфляцію ділять на класичну і сучасну.

Класична мала місце в XVІІ – XІX ст. Характерною межею був тимчасовий характер. Вона виникала в надзвичайних ситуаціях, переважно під час війни, коли держава фінансувала військові фінансові втрати за допомогою грошового верстата. Класична інфляція, як правило, була гіперінфляцією.

Сучасна інфляція ділиться на декілька видів. З позиції зростання цін розрізняють:

1. Повзуча (помірна) інфляція, для якої характерні відносно невисокі темпи зростання цін, приблизно до 10% в рік. Такого роду інфляція властива більшості країн з розвиненою ринковою економікою і вона не представляється чимось незвичайним. Багато сучасних економістів вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Вона дозволяє ефективно коректувати ціни стосовно умов виробництва і попиту, що змінюються. Середній рівень інфляції по країнах Європейського співтовариства склав за останні роки близько 3 - 3,5%.

2. Галопуюча інфляція при якій характерне зростання цін від 20% до 200% в рік. Є вже серйозною напругою для економіки, хоча зростання цін ще не складно передбачити і включити в параметри операцій і контрактів.

3. Гіперінфляція найбільш згубна для економіки. Є астрономічним зростанням кількості грошей в обігу, і як наслідок – катастрофічне зростання товарних цін. В окремих випадках з'являються паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют.

Гіперінфляція завдає сильного збитку населенню, руйнується національне господарство. Більшість економічної літератури приводять як приклади Нікарагуа періоду громадянської війни (33000% - середньорічний приріст цін) або ж післявоєнну Угорщину, проте новітній приклад з Сербією показав, що це ще далеко не межа.

Якщо розглядати інфляцію з погляду співвідносності зростання цін по різних товарних групах, тобто по ступеню збалансованості їх зростання, то можна виділити:

- збалансовану інфляцію

- незбалансовану інфляцію.

При збалансованій інфляції ціни різних товарів незмінні щодо один одного, а при незбалансованій – ціни різних товарів постійно змінюються по відношенню один до одного, причому в різних пропорціях.

З погляду передбаченості інфляцію ділять на: очікувану та неочікувану.

Очікувана інфляція може передбачатися і прогнозуватися заздалегідь з достатнім ступенем надійності; неочікувана – виникає стихійно і прогноз тут неможливий. Чинник передбаченості по-новому освітлює нам питання впливу інфляції на стратегію бізнесу, а саме: всі фірми і все населення знає напевно, що наступного року ціни зростуть, скажемо в 100 разів, то в умовах ідеального вільного ринку є цілий рік на завчасну адаптацію до спрогнозованого стрибка цін. Всі підприємства і населення також підвищать в 100 разів ціну на свій товар (верстати, устаткування, послуги, робоча сила ). Ніхто, таким чином, істотно не постраждає навіть від гіперінфляції, а у разі непередбачуваності, несподіванці зростання цін навіть на 10% (помірна інфляція) може відбутися істотне зниження прибутковості відповідних підприємств.

Комбінація збалансованої і очікуваної інфляції не наносить істотної економічної шкоди, а незбалансованою і неочікуваною – особливо небезпечна, чревата великими витратами адаптаційного плану. Економісти розрізняють також такі типи інфляції, як: інфляція попиту , інфляція витрат (пропозиції).

Отже, до найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:

1) Диспропорційна – незбалансованість державних витрат і доходів, так званий дефіцит державного бюджету. Часто це дефіцит покривається за рахунок використання «друкарського верстата», що приводить до збільшення грошової маси і, як наслідок, до інфляції.

2) Інфляційно небезпечні інвестиції – переважно мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть в створенню додаткового платоспроможного попиту і, отже, до збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування зазвичай є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.

3) Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок в значній мірі олігополістічен. Олігополіст, прагнучи підтримати високий рівень цін, зацікавлений в створенні дефіциту.