До теми 2.

1. Сутність права - це:

А) різновид соціального регулювання;

Б) основна, інтегративна, відносно стабільна, якісна основа права, яка відображає його істинну природу та призначення в суспільстві:

В) форма цінності права;

Г) загальне ставлення до права зі сторони населення держави.

2. Серед підходів до визначення сутності права виділяють наступні:

А)матеріалістичний;

Б) гносеологічний;

В) загально соціальний;

Г) класовий;

Д) філософський;

Є) студентський.

3. Можливість забезпечувати правом верховенство прав та свобод людини та реалізацію загально соціальних функцій характеризує наступний підхід до визначення сутності права:

А) класовий;

Б) загально соціальний;

В) гносеологічний;

Г) філософський.

4. Функції права - це:

А) система правил загального характеру;

Б) погляди на призначення права, що мають суб'єктивний характер;

В) правила, що встановлені державою, суспільством або окремими суб'єктами з метою чіткого формулювання прав та обов'язків суб'єктів суспільних відносин, що характеризують певну сферу життєдіяльності суспільства;

Г) напрямки юридичного впливу на суспільні відносини, що визначаються сутністю та соціальним призначенням права.

5. Серед ознак функцій права виділяють наступні:

А) відображають роль держави;

Б) визначають можливість та необхідність існування права як соціального явища;

В) мають динамічний характер;

Г) напрямки впливу права на суспільні відносини;

Д) мають письмовий характер закріплення;

Є) визначають правовий статус органів держави.

6. Принципи права являють собою:

А) засоби державно-владного впливу на суспільство;

Б) основні вихідні положення та ідеї, які відображають закономірності та сутність права;

В) зміст функцій права;

Г) відображають стан законності у державі;

Д) є результатом правотворчості.

7. Об'єктивне право - це:

А) система загальнообов'язкових визначених норм, які встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин;

Б) система законодавчих актів держави;

В) система правових актів;

Г) система органів держави, що мають правотворчі функції.

8. Спільними рисами об'єктивного та суб'єктивною права є наступні:

А) мають юридичний характер;

Б) мають усний характер закріплення;

В) відображають принципи права;

Г) встановлюються державою;

Д) є засобом регулювання суспільних відносин.

До теми 3.

1. Праворозуміння являє собою:

А) форма правового регулювання суспільних відносин;

Б) засіб тлумачення права;

В) процесом пізнання, сприйняття та оцінки права;

Г) результат пізнання, сприйняття та оцінки права;

Д) рівень знань суб'єктів про свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

2. Ідеологічний зміст праворозуміння характеризується як:

А) система знань, що втілюється у юридичній науці;

Б) засіб закріплення та захисту прав суб'єктів;

В) результат протиборства соціальних груп, що надало змогу створити уявлення про втручання держави за допомогою права в сферу соціальних відносин;

Г) основа для розвитку праворозуміння;

Д) аспект праворозуміння, що виражає ставлення індивіда до правового регулювання.

3. Основними сучасними західними школами праворозуміння є:

А) соціологічна юриспруденція;

Б) пізнавальна теорія права;

В) психологічна теорія права;

Г) комунікативна юриспруденція;

Д) нормативізм;

Є) легізм.

4. Ідея про те, що право «відкривається» державою із суспільних відносин обґрунтовується представниками:

А) психологічної теорії права;

Б) неолібералізму;

В) соціологічної юриспруденції;

Г) теорії природного права;

Д) томізму.

5. Засновником психологічної теорії права є:

А) Л. Гумплович;

Б) Л. Петражицький;

В) М. Вебер;

Г) К. Маркс;

Д) Ф. Бекон;

Є) Г. Кельзен.

6. Серед нових шкіл праворозуміння, що виникли у Російській юридичній науці можливо виокремити наступні:

А) антиглобалізаційна;

Б) лібертарно-юридична теорія;

В) лівоконсервативна;

Г) позитивістська;

Д) інтегративна юриспруденція.

7. Засновниками історичної школи права є:

А) Аристотель;

Б) Платон;

В) Савіньї;

Г) Монтеск'є;

Д) Гуго;

Є) Нерсесянц.

8. Основними ідеями вітчизняного широкого праворозуміння є наступні:

А) право має історичний характер розвитку;

Б) право є засобом забезпечення та закріплення прав і свобод людини;

В) право є багатоаспектною та багато проявною категорією;

Г) право є результатом інформаційно-комунікативної взаємодії між суб'єктами;

Д) право є результатом соціального компромісу у суспільстві.

9. Правове регулювання - це:

А) система правових норм;

Б) різновид соціального регулювання;

В) сукупність юридичних засобів та прийомів оформлення правових актів;

Г) система правил поведінки, що мають загальнообов'язковий характер;

Д) сукупність засобів, за допомогою яких здійснюється закріплення, впорядкування та охорона суспільних відносин;

10. Особливостями правового регулювання є:

А) її цілеспрямований характер;

Б)її результативний характер;

В) її демократичний характер;

Г) її загальнообов'язковий характер;

Д) її стадійний характер.

11. Правовий вплив являє собою:

А) різновид правового регулювання;

Б) дію права на широке коло суспільних відносин за допомогою не правових механізмів;

В) дію права на широке коло суспільних відносин за допомогою правових механізмів;

Г) специфічну форму покарання суб'єктів за вчинення правопорушень.

12. Предмет правового регулювання - це:

А) правопорушення, що вчинюються у державі;

Б) найважливіші суспільні відносини, які об'єктивно потребують та піддаються правовому регулюванню;

В) порядок притягнення суб'єктів до юридичної відповідальності за вчинене правопорушення;

Г) система правових норм, що існують у державі.

13. Способами (прийомами) правового регулювання є:

А) дозволи;

Б) юридична відповідальність;

В) державно-владні рішення;

Г) конституційні та кодифіковані правові акти;

Д) зобов'язання.

9. Заборона як спосіб (прийом) правового реіулювання являє собою:

А) покладення на осіб пасивного обов'язку утримання від вчинення юридично значимих дій;

Б) покладення на осіб обов'язку вчинити певні юридично значимі дії;

В) форму заохочення певної поведінки суб'єкта;

Г) надання суб'єкту права на здійснення певних дій.

10. Механізм правового регулювання - це:

А) складова частина соціального регулювання;

Б) форма діяльності органів державної влади;

В) дія права на суспільні відносини, що здійснюються за допомогою певних механізмів;

Г) форму заохочення певної поведінки суб'єкта;

Д) засіб правового впливу на суспільство.