2. 3. Злоякісні пухлини гортаноглотки

Епідеміологія.

Злоякісні пухлини гортаноглотки складають біля 1% раків усіх локалізацій і біля 25% злоякісних пухлин глотки. Хворіють частіше люди віком 40-59 років. Співвідношення чоловіків і жінок серед хворих на рак гортаноглотки становить 6:1.

Етіологія.

Етіологія спільна для всіх відділів глотки. Чинники, які призводять до розвитку злоякісних пухлин гортаноглотки:

• куріння,

• вживання алкоголю,

• гарячих та гострих страв,

• іонізуюче випромінення.

Патологічна анатомія.

Серед злоякісних пухлин гортаноглотки переважає плоскоклітинний рак з ороговінням. Але в порівнянні із раковими пухлинами гортані, первинні раки гортаноглотки є менш диференційованими.

Класифікація наведена вище (дивись розділ “Рак носоглотки” ст. 98-101).

Клініка.

• Характерною для раку гортаноглотки є тріада: біль у горлі, іррадіа­ція у вухо, дисфагія.

• Доцільним є розподіл усіх симптомів на дві групи : глоткові та гортанні.

• До глоткових симптомів належать першіння, біль при ковтанні, дисфа­гія, відчуття стороннього тіла в горлі, гіперсалівація.

• До гортанних симптомів належать: захриплість, кашель, стеноз гортані.

• Часто першими ознаками раку гортаноглотки є поява збільшених мета­статичних лімфатичних вузлів на шиї (переважно верхні та середні яремні).

• Злоякісні пухлини гортаноглотки найчастіше виникають у грушоподібному синусі. Переважає інфільтративна форма раку з напрямком росту в бік гортані.

Діагностика.

Рак гортаноглотки належить до “мовчазної зони”, і тому деякий час пухлина росте безсимптомно.

• Найдоступнішим інструментальним методом дослідження є непряма фаринголарингоскопія.

• Цінним методом дослідження є фіброфаринголарінгоскопія. Дослід­ження виконується під час фонації.

• Суттєву роль у діагностиці раку гортаноглотки відіграє рентгено­графія з контрастуванням та без, комп’ютерна томографія.

• Завершальним етапом діагностики є морфологічна верифікація процесу. Біопсія виконується під контролем непрямої фарингоскопії або фіброфарингоскопії. Також при наявності метастатичних лімфатичних вузлів виконується пункційна біопсія лімфовузлів.

Лікування.

Основним методом лікування раку гортаноглотки є комбінований.

• В плані комбінованого лікування проводиться курс передопераційної телегамматерапії (40-45 Гр).

Через 3-4 тижні виконується лярингофарингоектомія із радикальною шийною лімфаденектомією.

• Променева терапія як самостійний радикальний метод лікування застосовується у хворих із стадіями Т_І - Т₂.

• Як паліативний метод, променева терапія проводиться у хворих із протипоказаннями для хірургічного лікування.

Реабілітація.

Після радикальних операцій виникає потреба в реконструкції фарингостоми та шийного відділу стравоходу. Використовуються місцеві шкірні клапті – дельтапекторальні клапті та філатовське стебло.

Прогноз.

Прогноз несприятливий, що пов’язано з інтенсивним інфільтративним ростом раку гортаноглотки та високою схильністю до метастазування. Загальне виживання до 5 років у хворих на рак гортаноглотки складає біля 30%.