4.Сучасна міжнародна політика та міжнародна політика України.

Сучасний світ стрімко змінюється. Різноманіття і багатоликість − одна з його характерних рис. З іншого боку, він переживає величезний прогрес, пов’язаний з розвитком науково-технічної революції, радикальними змінами в засобах транспорту, зв’язку й інформації. У той же час у ньому продовжують існувати величезні масиви відсталості, голоду, убогості, вогнища напруженості. Це світ, що стає усе більш взаємопов’язаним і взаємозалежним, тому можна сказати, що дуже багато проблем набувають характеру глобальних.

Загострення глобальних проблем − одна з головних особливостей сучасного світу. До їхнього числа відносять:

- запобігання війни на Сході України;

- запобігання війни в Сирії;

-питання біженців з Сирії в країнах шенгенської зони;

- запобігання термоядерній війні;

- запобігання екологічній катастрофі;

- енерго-сировинну проблему;

- продовольчу проблему, необхідність ліквідації голоду;

- демографічну проблему;

- подолання економічної і культурної відсталості багатьох країн;

- поширення смертельних захворювань.

У зв’язку з цим доцільно виділити критерії − істотні ознаки глобальних проблем. До їхнього числа варто віднести:

• виняткову актуальність, тому що від їхнього вирішення залежить саме існування життя на Землі, умови його підтримки і розвитку;

• планетарний характер: прояв глобальних проблем не обмежується межами однієї держави, декількох регіонів чи держав;

• загальнолюдський характер цих проблем, які стосуються корінних інтересів усіх людей, незалежно від їх соціально-класової, національної, професійної чи іншої приналежності.

Сучасна міжнародна політика України

Україна є п'ятою на континенті за кількістю населення і другою за розмірами території країною. За економічними можливостями, інтелектуальним і науково-технічним потенціалом вона не поступається найбільшим європейським державам. З огляду на геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна спирається на свої фундаментальні національні та національно-державні інтереси, відповідно до яких визначаються засади, напрями, пріоритети і функції зовнішньої політики.

Розташування України на місці трьох величезних геополітичних масивів - євроатлантичного, євразійського та ісламського, створює унікальний цивілізаційний простір і, за оцінкою В.П. Кириченка, надає Україні можливість залишатися великою регіональною державою із значним потенціалом.

Основним базовим національно-державним інтересом, геополітичним прі-оритетом і стратегічним завданням зовнішньополітичного курсу України в умовах війни, глобалізації та євроінтеграції є її виживання, підвищення життєспроможності та зміцнення як вільної, суверенної, незалежної держави сучасного світу за умов збереження національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету, власної соціально-культурної ідентичності.

Для досягнення стратегічної мети України у питаннях євроінтеграції та глобалізації постають такі основні завдання: підтримка взаємовигідних зв'язків із сусідніми країнами, країнами-кандидатами та державами ЄС; здійснення заходів для поступового усунення перешкод (адміністративних, правових), що стримують розвиток транскордонної взаємодії.

Сучасні дослідження наших вчених-політологів визначають такі основні геополітичні пріоритети України:

1. виживання України як суверенної незалежної держави (зростання ролі фундаментальних цінностей і зміцнення інституцій, що забезпечують добробут, безпеку і соціокультурний прогрес);

2. повернення України в європейський цивілізаційний простір (всебічна інтеграція до європейських і євроатлантичних політичних і соціальних структур, а також структур безпеки);

3. посилення „дієспроможності України” в широкому розумінні цього терміну (розбудова економічного і політичного потенціалів за рахунок прискорення внутрішнього розвитку, участі в європейських структурах безпеки, укладання двосторонніх і багатосторонніх угод, отримання відповідних гарантій безпеки);

4. зміцнення стратегічного партнерства з США і зв’язків з країнами Західної Європи;

5. підтримка і розвиток рівноправних, взаємовигідних економічних, політичних і соціокультурних відносин з Росією;

6. зміцнення та консолідація особливих відносин із стратегічно важливими сусідами (Польщею, країнами Балтії, Туреччиною, Грузією, Азербайджаном та країнами Вишеградської групи;

7. сприяння формуванню „поясу стабільності” та регіональних структур безпеки (від Балтійського і Чорного морів до Закавказзя і Центральної Азії);

8. активна участь у створенні й використання європейських і євразійських транспортних коридорів (налагодження надійної багатоальтернативної системи постачання енергоносіїв і стратегічно важливої сировини);

9. протидія неконтрольованому іноземному економічному проникненню і всебічний захист економічного суверенітету (недопущення встановлення будь-яких форм економічної і політичної залежності);

10. блокування поточних спроб односторонньої іноземної соціально-культурної та інформаційної експансії й домінування;

11. цілеспрямоване формування в масовій свідомості універсальних європейської і євроатлантичних цінностей і соціокультурних орієнтацій.