Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История.docx
Скачиваний:
28
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
54.57 Кб
Скачать

2.4. Участь України в боротьбі з голодом на Африканському континенті

3. Інтереси України в країнах Латинської Америки

3.1. Україно-Бразильське співробітництво

Українсько-бразильські відносини

 Політичний діалог між Україною та Бразилією  Бразилія визнала незалежність України 26 грудня 1991 року.

 Дипломатичні відносини були встановлені 11 лютого 1992 року.

 Посольство Бразилії в Україні розпочало свою роботу з січня 1995 року.

 На території Бразилії функціонують Посольство України, консульство в м.Куритіба, Генеральне консульство у м.Сан-Паулу.

 Двосторонні відносини між Україною і Бразилією інтенсивно розвиваються та мають характер стратегічного партнерства.

 Останні двосторонні політичні контакти високого рівня:

 – 1-2 грудня 2009 року – державний візит в Україну Президента Бразилії Л.І.Лули да Сілва;

– 14 квітня 2011 року – зустріч Прем’єр-міністра України М.Я.Азарова  з Президентом Бразилії Д.Руссефф у м.Санья (КНР);

– 23-25 жовтня 2011 року – відбувся державний візит в Бразилію Президента України В.Ф.Януковича;

– 20-21 січня 2012 року – офіційний візит до Бразилії Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка.

 Міжпарламентське співробітництво

 З 1996 року в Національному конгресі Бразилії та Верховній Раді України діють групи міжпарламентського співробітництва. У 1996, 1997, 1999, 2001, 2003, 2008 та 2011 роках бразильські парламентарі відвідали Україну. Візити у відповідь депутатів ВР України були здійснені у 1997, 2000 та 2003 рр.

 Договірно-правова база

 Договірно-правова база між Україною та Бразилією налічує наразі 86 договорів. Ключові документи:

 – Угода між Україною і Федеративною Республікою Бразилія про встановлення дипломатичних відносин;

– Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Федеративною Республікою Бразилія;

– Угода між Урядом України і Урядом ФРБ про торговельно-економічне співробітництво;

– Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом ФРБ про наукове та технологічне співробітництво;

– Угода між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія щодо захисту технологій, пов’язаних з участю України в запусках з пускового центру Алкантара;

– Договір між Україною і Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво у використанні ракети-носія “Циклон-4” на пусковому центрі “Алкантара”;

– Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Бразилія про часткову відмову віз.

 Торговельно-економічне співробітництво

 Українсько-бразильське торговельно-економічне співробітництво здійснюється у відповідності з чинними двосторонніми документами, зокрема, Угоди про торговельно-економічне співробітництво між Урядом України та Урядом Бразилії від 25.10.1995, інших договорів економічного характеру, а також Протоколів Першого, Другого, Третього, Четвертого та П’ятого спільних засідань Міжурядової Комісії з торговельно-економічного співробітництва.

 У 2011 році загальний обсяг взаємної торгівлі товарами та послугами між Україною та Бразилією збільшився у порівнянні з 2010 роком на 18 % (на 190 млн. дол. США) і становив 1 млрд. 15 млн. дол США.

 Експорт українських товарів та послуг до Бразилії склав 472,6 млн. дол. США та зріс на 109 млн. дол. США.

 Імпорт бразильських товарів та послуг до України зріс на 81,6 млн. дол. США та становив 542,9 млн. дол. США.

 За 6 місяців 2012 року, обсяг двосторонньої торгівлі товарами склав 444,84 млн. дол. США, у т.ч. експорт з України становив 159,75 млн. дол. США, імпорт – 285,09 млн. дол. США. Негативне для України сальдо торгівлі склало 125,34 млн. дол. США.

 Важливе місце у розвитку двосторонніх відносин між Україною та Бразилією посідає спільний проект у космічній галузі «Циклон-4».

3.2. Взаємини України з Мексикою

Мексиканські Сполучені Штати визнали незалежність України 25 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 14 сiчня 1992 року. Посол Мексиканських Сполучених Штатів у Республіці Польща Франсіско Хосе Крус Гонсалес є послом Мексики в Україні за сумісництвом.

З березня 1999 року у м. Мехіко функціонує Посольство України у Мексиканських Сполучених Штатах.

24—26 вересня 1997 року Мексиканські Сполучені Штати з офіційним візитом відвідав Президент України Л. Д. Кучма. Візит надав необхідного динамізму процесу становлення та розвитку українсько-мексиканських відносин, були закладені підвалини договірно-правової бази двосторонніх відносин.

У січні-лютому 2002 р. відбувся обмін особистими посланнями Президента України Л. Д. Кучми та Президента Мексики В.Фокса, а також міністра закордонних справ України А. М. Зленка та міністра закордонних справ Мексики Х.Кастаньєди з нагоди 10-річчя встановлення дипвідносин між Україною та Мексикою.

У березні 2002 р. відбувся робочий делегації експертів України до Мексики, під час якого була парафована двостороння Угода про торговельно-економічне співробітництво.

Також у березні 2002 р. Мексику відвідала офіційна делегація України на чолі з Державним секретарем Мінекономіки та за питань європейської інтеграції В. Л. Першиним, яка взяла участь у Конференції ООН з питань фінансування розвитку (м. Монтеррей).

За даними Держмитслужби України обсяг торгівлі у 1999 р. становив 26,612 млн дол. США (експорт з України 24,346 млн дол. США, імпорт — 2,266 млн дол. США), у 2000 р. — 55,936 млн дол. США (експорт — 50,551, імпорт — 2,385), у 2001 р. — 68,587 млн дол. США (експорт — 66,576 млн дол. США, імпорт — 2,011 млн дол. США).

У товарній номенклатурі українського експорту домінують металопрокат, труби, вироби з чорних металів, феросплави, авіаційні двигуни, трансформатори, електро- та радіолокаційна апаратура, добрива; імпорту — тютюнова сировина, перець, фарбувальна сировина. Слід зазначити, що введення з вересня 2001 р. урядом Мексики підвищеної ставки мита на імпортовану металопродукцію з ряду країн, у тому числі, походженням з України, може негативно вплинути на розвиток двосторонньої торгівлі.

Україна і Мексика співпрацюють у науковій сфері. З 1990 року Національний технічний університет України «'Київський політехнічний інститут» підтримує зв'язки з Національним політехнічним інститутом м. Мехіко, а з 1993 року Харківський політехнічний інститут ім. Жуковського — з Інженерним інститутом Національного автономного університету м. Мехіко.

3.3. Співпраця України з Кубою

6 грудня 1991 року Республіка Куба однією з перших серед країн Латинської Америки визнала незалежність України. Протокол про встановлення дипломатичних відносин був підписаний 12 березня 1992 року у Києві. У вересні 1993 року у Гавані відкрито Посольство України. У 1992 році Генеральне консульство Куби в Україні набуло статусу посольства. Політичні відносини між Україною та Кубою на рівні глав держав 15-18 червня 2000 року - робочий візит Президента України Л.Д.Кучми до Республіки Куба, в ході якого відбулись переговори з головою Державної Ради і Ради міністрів Куби Фіделем Кастро Рус.  20-23 жовтня 2011 року - державний візит Президента України В.Ф.Януковича до Республіки Куба. Президент України взяв участь в українсько-кубинському бізнес-форумі, в ході якого підписано Установчу угоду між Торгово-промисловою палатою України та Торговою палатою Куби щодо створення українсько-кубинської Ділової ради. Відвідав Центр генної інженерії та біотехнологій Куби, лікувально-оздоровчий центр «Тарарá», кубинсько-канадське спільне підприємство «Енергаз». Зустрівся з Головою Державної Ради Куби Раулем Кастро, відбулося вручення Головою Державної Ради Куби Президентові України В.Януковичу найвищої нагороди Республіки Куба - ордена Хосе Марті. Провів зустріч у форматі "віч-на-віч" з відомим політичним діячем, екс-головою Державної Ради Куби Фіделем Кастро. 

3.4. Спісвпраця між Україною та Аргентиною

Важливе значення розвитку українсько-аргентинських відносиндля обох країн зумовлене рядом історичних факторів.Аргентинапершою серед країнЛатинської Америки5 грудня 1991 року визнала незалежністьУкраїни[1]і першою в регіоні встановила з нею дипломатичні відносини 6 січня 1992 року[2]. Аргентина також була першою країною у світі, яка визналаУкраїнську Народну Республікуі встановила з нею дипломатичні відносини у лютому 1921 року[3]. З березня 1993 року уБуенос-Айресідіє Посольство України, а з травня 1993 року вКиєві— відповідно аргентинське посольство. В Аргентині постійно проживає сьома за чисельністюукраїнська діаспорау світі, яка налічує понад 300 тисяч осіб[4][5]. Україна й Аргентина мають давні зв'язки, які зважаючи на потребу зміцнення позицій України на міжнародній арені і впливовість Аргентини, а також взаємодоповнювальний характер їхніх економік, є пріоритетним напрямком розвитку зовнішньої політики обох країн. Історичний досвід Аргентини у становленні національної економіки і утвердженні її як суб'єкта міжнародних відносин багато в чому може стати корисним у визначенні Україною власної моделі входження у міжгосподарські зв'язки світу Аргентина була єдиною країною Америки, яка визнала Українську Народну Республіку і встановила з нею дипломатичні відносини у 1921 р. Зацікавленість України у розвитку відносин з Аргентиною визначається рядом історичних факторів. Насамперед, важливістю політичного діалогу і співробітництва з метою зміцнення міжнародних позицій України. Аргентина є впливовою на міжнародній арені країною, відіграє важливу роль в ОАД, "Групі Ріо", МЕРКОСУР, інших міжнародних організаціях. Активізувалась її діяльність в ООН. У 1996-1997 рр. Аргентина була членом Ради Безпеки ООН. Позитивним фактором розвитку двосторонніх відносин є наявність в Аргентині численної української громади (до 350 тис. осіб).

Договірно-правова база українсько-аргентинських відносин Чинна договірно-правова база українсько-аргентинських відносин нараховує 48 документів міждержавного, міжурядового, міжвідомчого та міжрегіонального характеру, які охоплюють різні напрямки співробітництва, що надає двостороннім відносинам різноплановості та багатосторонності.

4.Співпраця між Україною та країнами Азії

4.1. Інтереси України на близькому та Середньому Сході

  1. у безпековій сфері:

  • зменшення потенційної загрози міжнародного тероризму для України шляхом проведення збалансованої інформаційної діяльності українських установ стосовно близькосхідних країн та інтенсифікації міжкультурного та міжцивілізаційного діалогу;

  • у сфері миротворчої діяльності:

    • миротворчість України потребує належної координації між Міністерствами закордонних справ і оборони для балансування військових і політичних аспектів миротворчості, а також чіткого дотримання службової дисципліни для уникнення втрати Україною міжнародної репутації як держави – контрибутора миротворчих операцій;

    • розроблення плану заходів для сприяння близькосхідному врегулюванню у вузьких секторах на основі об’єктивних переваг і матеріальних та інтелектуальних можливостей України (наприклад, сприяння вирішенню комплексу проблем водних ресурсів);

  • у сфері забезпечення економічних інтересів України:

    • дослідження перспектив використання переваг системи ісламських банків для розширення інвестиційного співробітництва з державами регіону та заснування спільних проектів (передусім, у країнах Перської затоки);

  • у сфері військово-технічного співробітництва:

    • здійснення заходів для мінімізації втрат на близькосхідному ринку спеціальної продукції у зв’язку з європейською інтеграцією України (розширення співробітництва з країнами „ризикової групи” в сфері високих технологій, що використовуються в мирних цілях – супутники зв’язку, цивільна авіація);

  • в енергетичній сфері:

    • проведення Україною однозначної політики щодо міжнародних енергетичних проектів (у т.ч. з приводу напряму використання нафтопроводу Одеса-Броди);

    • пошук альтернативних способів постачання іранського газу до України та транзиту його до Європи (пропонується ідея міжнародного проекту побудови заводу з виробництва скрапленого природного газу на чорноморському узбережжі Грузії або Туреччини).

    4.2. Співпраця України з Японією

    Украї́нсько-япо́нські відно́сини були офіційно започатковані 1992 року. Перші ж контакти між українцями іяпонцями мали місце на теренах Сибіру та Примор'я починаючи з 18 століття. Через тривалу залежність України від Росії, до кінця 20 століття, відносини між обома народами визначалися ступенем розвитку японсько-російських міждержавних відносини. З одного боку, українці брали активну участь в російсько-японській (1904—1905) та радянсько-японській (1945) війнах, колонізації японського Сахаліну таКурил. З другого боку, вони співпрацювали з японським урядом з метою унезалежнення Зеленого Клину від Росії. 1991 року Японія визнала незалежність України і встановила міждержавні відносини. Однак відносини між обома країнами перебувають у зародковому стані. Японія не інвестує в українську економіку, а її підприємства практично не представлені на українському ринку. Україна, зі свого боку, не створює умови для належного інвестування, що гальмує розвитком двосторонніх відносин. Станом на 2009 рік розмір фінансової допомоги Україні з боку Японії, включно з позиками, становив 85,11 млн доларів США[2]. Культурно-наукові зв'язки між обома країнами перебувають на рівні ознайомчих виставок, короткотермінових стажувань, мовних курсів для початківців. Порівняно з іноземцями з країнАмерики, Європи чи Азії, японці практично не відвідують Україну. Зростання японського інтересу до України мало місце в періодПомаранчевої революції 2004 року. Токіо сподівався на появу демократичної і реформованої України, вбачаючи в ній силу, що могла стримувати Росію на заході. Проте цей інтерес поступово згас через неефективність роботи урядів Віктора Ющенка та приходу до владиВіктора Януковича, що в японських офіційних колах мав репутацію проросійського політика[3].

    4.3. Стратегічне партнерство з Китаєм

    Уряд докладе всіх зусиль, щоб стратегічне співробітництво між Україною та Китаєм розвивалося. У цьому Прем'єр-міністр України Микола Азаров запевнив Віце-прем'єр-міністра Держради Китайської Народної Республіки Чжан Децзяна під час двосторонньої зустрічі.

    За словами Миколи Азарова, таке завдання поставлено перед Урядами України та Китаю лідерами обох країн за результатами офіційних домовленостей. 

    Глава Уряду також відзначив, що розвитку двосторонніх відносин сприятиме державний візит в Україну Голови КНР Ху Цзіньтао у поточному році та висловився за необхідність підписання у рамках візиту договору щодо стратегічного партнерства. «Ми хочемо, щоб цей візит пройшов на високому рівні, щоб у ході візиту був підписаний надзвичайно важливий договір між Україною та Китайською Народною Республікою про активізацію розвитку та покращання стратегічного партнерства», - наголосив Микола Азаров. При цьому він додав, що перед Урядом стоїть важливе завдання вийти на 10 млрд. дол. товарообігу уже наступного року.

    Прем'єр-міністр також запевнив співбесідників у тому, що Уряд зробить все можливе, щоб під час візиту лідер Китаю Ху Цзіньтао міг закласти перший камінь у будівництво швидкісної залізничної гілки між Києвом і міжнародним аеропортом «Бориспіль».

    У ході переговорів сторони висловили зацікавленість поглиблювати співробітництво у різних напрямках: зокрема, у космічній, авіабудівельній, суднобудівельній галузях, військовій та науково-технічній сферах, сільському господарстві, освіті, культурі, туризмі.

    Микола Азаров також наголосив на необхідності забезпечення відповідних умов для ведення бізнесу: «Ми повинні створити умови, щоб бізнесу було комфортно працювати: українцям – у Китаї, а китайцям – в Україні».

    У свою чергу Віце-прем'єр-міністр Держради Китайської Народної Республіки Чжан Децзян з приємністю відзначив помітні позитивні результати відновлення економіки України. «Під керівництвом Президента Януковича в Україні на сьогодні забезпечується стійке економічне зростання. Завдяки політичній стабільності країна впевнено рухається до модернізації і процвітання», - відзначив він.

    Водночас Чжан Децзян висловив готовність Китаю поділитися досвідом здійснення  економічних реформ, а також активізувати співробітництво з реалізації крупних проектів, які «дають хорошу віддачу не лише в економічному, а й соціальному планах».

    4.4. Інтереси України в країнах Південно-Східної Азії

    Острівні країни Південно-Східної Азії (Сінгапур, Індонезія, Бруней)

    Ці країни, за деякими оцінками, у найближчій перспективі можуть стати одними з найбільших експортерів нафти та природного газу. У них є сталі зв'язки з Європою та Америкою, проте в деяких аспектах (експорт будівельних металевих конструкцій, транспортних засобів, військово-технічної продукції, участь у великих аерокосмічних проектах) можливе також їх співробітництво з Україною. Для нашої країни таке співробітництво становить інтерес з огляду на диверсифікацію джерел енергопостачання, особливо за умов створення необхідної транспортної інфраструктури.

    Слід зазначити, що згадані країни г провідними торговельними партнерами В'єтнаму. Враховуючи це, цілком можливе відновлення за їх участю проекту створення приекваторіального космодрому на півдні В'єтнаму.

    Цей проект розроблявся у 60-ті роки Сполученими Штатами Америки. Американськими фахівцями було визначено кілька можливих майданчиків під об'єкт на Центральному нагір'ї та в районі м. Далат. Приеквато-ріальне(між 15—12 градусами північної шпроти) розташування космодрому зумовлює певні переваги — менші енерговитрати на запуски в космос. Якщо зважити ще й на високогірне (1200—1500 м над рівнем моря) його розташування, то ці переваги роблять проект не гіршим від космодрому, який розміщений на екваторі на рівні моря. У районах можливого розташування наявна добре розвинута транспортна інфраструктура (залізниця до м. Далат. стратегічне шосе з твердим покриттям, бетоновані злітно-посадкові смуги завдовжки 4.5 км у районі м. Плейку тощо). Нарешті, сприятливими чинниками є геологічні умови та практична незаселеність навколишньої місцевості.

    США зупинили реалізацію зазначеного проекту внаслідок загострення воєнного конфлікту в Південному В'єтнамі, від нього остаточно відмовилися після повалення проамериканського режиму в 1975 р. Відновлення цього проекту тепер становить інтерес як для багатих країн Південно-Східної Азії, що мають значні фінансові ресурси та енергійно розвивають власні телекомунікації, у тому числі й системи супутникового зв'язку, так і для України, котра намагається вийти на світовий ринок із власними аерокосмічними технологіями. Будівництво космодрому дало б змогу ефективно використати надлишки робочої сили у В'єтнамі, реанімувати транспортну інфраструктуру, прискорити розвиток одного з найбідніших регіонів Азії. В цілому ж реалізація такого проекту могла б сприяти розвиткові транснаціональних комунікацій, шо належить до стратегічних пріоритетів України.

    Важливою сферою вдосконалення зовнішньоекономічних відносин між Україною та країнами цього регіону є збільшення обсягів освітніх послуг з нашого боку. Велика кількість студентів із країн Південно-Східної Азії (передусім із В'єтнаму та Лаосу) навчалася у вищих навчальних закладах України у 60—80-х роках. Нині їхня чисельність дещо скоротилась, насамперед через фінансові причини. Проте й освітній потенціал нашої країни, і потреби наших потенційних партнерів у висококваліфікованих фахівцях зростають. Звичайно, зазнали певних змін пріоритети вищої освіти, проте всі ці чинники можуть бути враховані при інтенсифікації взаємовигідного співробітництва в зазначеній сфері.

    Розширенню відносин України з найрозвинутішими країнами Азії могли б сприяти і вдосконалення національної правової системи, особливо в питаннях захисту прав інтелектуальної власності, розвиток патентно-ліцензійної системи, визначення статусу технопарків та технополісів, ширше застосування фіксованого оподаткування прикладних робіт з розвитку інформаційних технологій, нових методів створення та обробки конструкційних матеріалів, проектування складних технічних систем тощо.

    Слід активніше залучати до України інвестиції з держав регіону, як портфельні, так і прямі, послідовно відстоюючи при цьому національні пріоритети.

    Тільки комплексне застосування цілеспрямованих економічних та адміністративних заходів здатне поліпшити структуру товарообороту України з країнами Азії, подолати нагромаджені проблеми та вивести співробітництво на якісно новий рівень.