Метод формування почуття обов'язку і відповідальності у навчанні

До них належать: переконання, позитивний приклад, практичне привчання до виконання вимог, створення сприятливих умов для спілкування, заохочення і пошуку, оперативний контроль за виконанням вимог, осуд, подяка, нагорода та ін. Методи і прийоми стимулювання обов'язку і відповідальності взаємодіють з методами виховання, що пов'язує процеси навчання і виховання.

Серед причин низької мотивації учіння найвагомішими є невиправдане спрощення змісту навчального матеріалу, повільний темп його вивчення, багаторазові повтори. Важливим завданням діяльності вчителя є систематичне і послідовне формування в учнів мотивів навчальної діяльності.

84. Методи навчання за джерелом знань.

 

Методи навчання (від грецького metodos – спосіб пізнання, шлях дослідження) – це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв’язання навчально-виховних завдань.

виділяють три групи методів навчання: словесні, наочні, практичні.

 

Словесні методи навчання

Розповідь – це метод навчання, який передбачає оповідну, основну форми розкриття начального матеріалу з метою спонукання учнів до створення в своїй уяві певного образу.

Вимоги до розповіді: достовірність змісту, логічна послідовність, чіткість і доказовість, образність і емоційність викладу, мова вчителя (чітка, доступна, правильна).

Виділяють розповіді: художні, наукові, науково-популярні, описові.

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого учитель розкриває сутність певного явища, закону, процесу.

Бесіда – питально-відповідальний метод навчання. Проводиться на основі отриманих знань.

Види бесід:

- Вступна.

- Повідомляюча

- Бесіда-повторювання

- Контрольна

Диспут, дискусія. Ці методи навчання близькі до бесіди. Диспут – це суперечка на наукову або суспільну тему. Дискусія – суперечка, обговорення будь-якого питання.

Лекція – усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою. Зосередження уваги на лекціях досягають такими прийомами: її незвичний початок, слухачі стають учасниками подій, цікаві приклади, проблемний виклад матеріалу, наочність і технічні засоби навчання, підвищення голосу, паузи і т.п.

Чільне місце у групі словесних методів посідає метод роботи з книгою. Важливо, щоб учні володіли методами і засобами самостійної роботи з книгою: читання, переказ, виписування, складання плану, рецензуванню, консультування, складання таблиць, схем тощо.

Учні повинні розуміти, що основне джерело отримання наукової інформації – не вчитель, а книга.

Наочні методи

Наочні методи передбачають, передусім, використання демонстрації та ілюстрації.

Метод демонстрування передбачає демонстрування прикладів, дослідів, різних препаратів.

Метод ілюстрування передбачає ілюстрування статистичної наочності, плакатів, карт, зарисовок на дошці, картин та ін.

Спостереження як метод навчання передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному і виробничому середовищі без втручання у ці явища і процеси.

Усі методи цієї групи тісно пов’язані. Наочні методи передбачають використання ТЗН і зокрема комп’ютерної техніки.

Практичні методи

Практичні методи спрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання. Вони сприяють формуванню умінь і навичок логічного завершення ланки пізнавального процесу відповідно конкретної теми розділу.

Лабораторний метод передбачає організацію навчальної роботи з використанням спеціального обладнання та за визначеною технологією для отримання нових знань або перевірки певних наукових гіпотез на рівні досліджень.

Найважливішою цінністю лабораторних робіт є те, що вони сприяють зв’язку теорії з практикою.

Практична робота спрямована на використання набутих знань у розв’язанні практичних завдань.

Вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності для їх розв’язання, яке опирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коректуванням.

Щодо навчальної мети виділяють такі різновиди вправ:

- підготовчі, мета яких підготувати учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці;

- пробні – перші завдання на застосування тільки що засвоєних знань;

- тренувальні – спрямовані на засвоєння учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, за інструкцією, за завданнями);

- творчі – за своїм змістом і методами наближаються до ситуацій, які можуть виникнути в житті кожної людини;

- контрольні – мають основним чином навчальний характер (письмові, графічні, практичні).

Використовуючи практичний метод, варто зважати на ряд передумов: необхідно забезпечити розуміння учнями сутності наукових знань як базового компонента практичної діяльності; озброїти учнів алгоритмами застосування знань відповідно до дидактичної мети; створити оптимальні умови для самостійної діяльності кожного учня у процесі формування умінь і навичок.

Усі методи цієї групи тісно взаємопов'язані. Використання в навчальному процесі тих чи інших методів зумовлене різними факторами: психологічними особливостями учнів певного віку, дидактичними цілями, рівнем матеріального забезпечення навчальних закладів тощо.

Велике значення у використанні наочних методів має оволодіння технологією і компонентами педагогічної техніки вчителями. Всі ці питання мають розглядатися в процесі вивчення фахових методик.

Практичні методи навчання.

Cпрямовані на досягнення завершального етапу процесу пізнання. Вони сприяють формуванню умінь і навичок, логічному завершенню ланки пізнавального процесу стосовно конкретного розділу, теми.

Лабораторна робота передбачає організацію навчальної роботи з використанням спеціального обладнання та за визначеною технологією для отримання нових знань або перевірки певних наукових гіпотез на рівні досліджень.

Практична робота спрямована на застосування набутих знань у розв'язанні практичних завдань.

У шкільній практиці значне місце посідають вправи.

Вправа — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій чи операцій з метою формування умінь і навичок.

У дидактиці за характером навчальної роботи виділяють різні види вправ: письмові, графічні, технічні та ін. Щодо навчальної мети виділяють такі різновиди вправ: підготовчі, пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні), тренувальні (за зразком, за інструкцією, за завданням), творчі.

Вибір системи вправ зумовлюється дидактичними завданнями, особливостями фізичного і психічного розвитку учнів.