3. Особливості функціонування моралі

3. У процесі становлення моралі, її виділення у відносно самостійну сферу культури визначилися функції моралі. 

1. Головна функція моралі - оціночна. Вона здійснюється на основі базових категорій моральної свідомості - представленні про добро і зло, справедливості, обов'язок, совість і т. д. В моральному свідомості суще зіставляється з належним. Моральні оцінки носять універсальний характер і поширюються фактично на всі (за рідкісним винятком-про це пізніше) дії людини. Цього не можна сказати про право (наприклад, чи можна з позицій Кримінального кодексу засудити нетактовність, грубість, неповажне ставлення до кого-небудь? Мабуть, немає). Точно так само не скрізь доречні й політичні оцінки. Певні обмеження існують лише там, де дії виробляють під тиском, загрозою, під впливом якого-небудь афекту (страху, ревнощів). 

Моральні цінності є центром всього духовного світу особистості і надають великий вплив на її політичні позиції, на ставлення до існуючого права (правосвідомість), на оцінку тих чи інших релігійних учень або творів мистецтва. 

Нарешті, необхідно відзначити, що моральна оцінка спирається на моральні переконання індивіда і авторитет громадської думки. 

2. Пізнавальна функція моралі. Вона не має такого ж значення, такої ж сили, як оцінна, але найтіснішим чином переплітається з нею. 

Зокрема, коли індивід оцінює вчинки інших або свої власні, він неминуче отримує відоме (неповне, звісно) подання про внутрішній світ, як своєму власному, так і інших людей. 

Коли мораль дає оцінку загальному стану моралі, вона деякою мірою відкриває нам, наскільки дії держави відповідають вищим загальнолюдським цінностям, стратегічному напряму розвитку історії. Крім того, слід мати на увазі, що моральні якості є необхідною умовою всякого пізнання, особливо наукового. 

Звичайно, необхідно пам'ятати, що пізнавальна функція моралі здійснюється дещо інакше, ніж пізнання в науці. Воно значною мірою образно, розмито, в ньому набагато велику роль відіграють почуття, віра, інтуїція. У науковому пізнанні ж домінує розум. 

3. Світоглядна функція моралі. Як ми вже відзначали, мораль не може бути зведена до простих нормам. Вона повинна обґрунтовувати, «виправдовувати» ці норми, вказувати, в ім'я чого вони повинні виконуватися, тобто моральну свідомість неминуче виходить на вищі цінності, на питання про сенс життя. Але для вирішення останніх дуже важливо виявити місце людини у світі. А останнє неможливе без якогось (нехай навіть наївного, як було в минулому) уявлення про світ в цілому. С. М. Булгаков наголошував, що людина, для того щоб зрозуміти самого себе, повинен знати, «що ж являє собою наш світ в цілому, яка його субстанція, чи має він будь-який сенс і розумну мету, чи має яку-небудь ціну наше життя і наші діяння, яка природа добра і зла і т. д. ». 

Від характеру уявлення про світ залежить розуміння питання про сенс життя і щастя людини, розуміння природи добра і зла, справедливості і т. д. 

4. Виховна функція - одна з найважливіших функцій моралі. Без процесу виховання - неперервного, досить інтенсивного і цілеспрямованого - неможливі існування суспільства і становлення окремої людської особистості. Тут необхідно підкреслити, що в центрі виховання варто виховання моральне, яке і формує духовний стрижень особистості. 

5. Регулятивна функція моралі є своєрідним синтезом всіх інших функцій, бо в кінцевому підсумку завдання моралі полягає в напрямку помислів і дій окремої людини. 

Відомо, що поведінка індивіда регулює не тільки мораль, але й право, релігія, мистецтво, політична свідомість та ін Специфіка регулятивної функції моралі виявляється в наступному: 

- Мораль регулює практично всі сфери життєдіяльності людини (чого не можна сказати про право, естетичній свідомості, політики); 

- Мораль пред'являє до людини максимальні вимоги, вимагає від людини «рівняння» на моральний ідеал, який сам по собі (за визначенням, в іншому випадку він просто не ідеал) недосяжним; 

- Регулятивна функція моралі здійснюється з опорою на авторитет громадської думки та моральні переконання (перш за все - совість) людини. 

Відзначаючи важливість регулятивної функції моралі, в той же час необхідно визнати, що й мораль не всесильна. Про це свідчить і численні злочини і повсякденне грубість, безтактність. Причин цьому чимало. Відзначимо, що і моральне свідомість окремих індивідів має явно недостатній рівень розвитку, і громадська думка може помилятися, захоплені далеко не моральними прагненнями (кажуть же про ефект натовпу). Крім того, умови життя часом пригнічують моральні почуття. Чи можна вимагати суворої чесності від жінки, у якої діти вмирають від голоду? Бувають і інші обставини подібного роду. 

Таким чином, в етиці піддаються осмисленню різноманітні питання моралі, у тому числі питання про те, звідки взялися моральні приписи, чи здатна людина жити за заповідями, які він сам проголошує? 

Етика вчить оцінювати всяку ситуацію так, щоб зробити можливими етично (морально) правильні вчинки. Етика досліджує, що в житті і в світі володіє цінністю, бо етична поведінка полягає в реалізації, здійсненні етичних цінностей. Етика допомагає пробудженню оцінює свідомості.