- •Формула скалярного добутку векторів для плоских задач
- •Формула скалярного добутку векторів для просторових задач
- •Формула скалярного добутку n -вимірних векторів
- •Властивості скалярного добутку векторів
- •Властивості
- •Нормальне рівняння прямої
- •Відстань від точки до прямої на площині.
- •Відстань від точки до прямої в просторі.
- •Рівняння площини, що проходить через точку, перпендикулярно вектору нормалі
- •Нормальне рівняння площини
- •Канонічне рівняння прямої
- •Вертикальні асимптоти
- •Похилі асимптоти
- •Горизонтальні асимптоти
- •Необхідна ознака локального екстремуму:
- •Достатня ознаки існування екстремуму функції
Вертикальні асимптоти
Графік функції y=f(x) при змінній прямуючій до деяої точки має вертикальну асимптоту, якщо границя функції нескінченна Крім цьому точка x=a є точкою розриву II роду, а рівняння вертикальної асимптоти має вигляд x=a.
Похилі асимптоти
Рівняння похилої асимптоти задається рівнянням прямої а площині y=k*x+b де кутовий коефіцієнт та вільний член k,b - границі, що обчислюються за правилом Якщо обидві границі існують і скінченні то функція має похилу асимптоту, інакше – не має. Слід окремо розглядати випадки, коли змінна прямує до пюс безмежності та мінус.
Горизонтальні асимптоти
Крива y=f(x) має горизонтальну асимптоту y=c тільки в тому випадку, коли існує скінченна границя функції при змінній прямуючій до безмежності ,, і ця границя рівна сталійабо
37. Дослідження функції на екстремум. Необхідна та достатні умови
існування екстремуму.
якщо в точці х0 похідна міняє знак з «+» на «-» (рухаючись в напрямі зростання х), то х0 - точка максимуму (мал. 100), а якщо з «-» на «+», то х0 - точка мінімуму (мал. 101).
Для дослідження у = f(x) на точки екстремуму доцільно виконувати наступну схему:
1) Знаходимо область визначення функції у = f '(х).
2) Знаходимо похідну f '(x).
3) Знаходимо критичні точки (внутрішні точки області визначення, в яких f '(x) не існує та розв’язки рівняння f '(х) = 0.
4) Позначаємо знайдені точки на області визначення функції у = f(х) та знаходимо знак похідної f '(х) у кожному з цих проміжків (для цього достатньо визначити знак похідної f'(x) в якійсь одній «пробній» точці проміжку.
5) Якщо у критичній точці х0 похідна міняє знак з «+» на «-», то х0= хmах . Якщо ж міняє знак з «-» на «+», то х0 = хmin . Якщо ж зміни знаків немає, то х0 не є точкою екстремуму.
6) Робимо висновок (відповідь).
Необхідна ознака локального екстремуму:
Якщо функція має в точці x0 локальний екстремум, то її похідна або рівна нулю f'(x0)=0 , або не існує. Точки, які задовольняють виписаним вище вимогам ще називають критичними точками. Проте не в кожній критичній точці функція має екстремум. Відповідь на питання: чи буде критична точка точкою екстремуму дає наступна теорема.
Достатня ознаки існування екстремуму функції
Теорема І. Нехай функція y=f(x) неперервна в деякому інтервалі, що містить критичну точку x0, і диференційована у всіх точках цього інтервалу (за винятком, можливо, самої точки x0). Тоді для точки x0 функція має максимум, якщо для аргументів x<x0 виконується f'(x0)>0, а для x>x0 умоваf'(x0)<0.
Якщо ж для x<x0 похідна менша нуля f'(x0)<0 , а для x>x0 більша нуля f'(x0)>0, то для точки x=x0 функція має мінімум.
Теорема ІІ. Нехай функція два рази диференційована в околі точки x0 і похідна рівна нулю f'(x0)=0 . Тоді в точці x=x0 функція має локальний максимум, якщо друга похідна менша нуля f"(x0)<0 , і локальний мінімум, якщо друга похідна додатна f"(x0)>0.
Якщо ж f"(x0)=0, то точка x=x0 може й не бути точкою екстремуму.
38. Найбільше і найменше значення функції на відрізку.
Цю теорему слід розуміти так, що для неперервної на [a;b] функції існують точки відрізка[a;b] у яких f(x) набуває найбільшого та найменшого на [a;b] значення. Якщо функція у= = f(x)неперервна на відрізку [а;b] і має на цьому відрізку скінченне число критичних точок, то вона набуває свого найбільшого і найменшого значення на цьому відрізку або в критичних точках, які належать цьому відрізку, або на кінцях відрізка.
схема знаходження найбільшого і найменшого значення функції у = f(x) на проміжку [a;b]:
1) Перевіряємо входження заданого проміжку в область визначення функції.
2) Знаходимо похідну f '(x).
3) Знаходимо критичні точки (внутрішні точки області визначення f(x), в яких f '(x) не існує та розв’язати рівняння f ‘(x) = 0.
4) Вибираємо критичні точки, що належать проміжку [a;b].
5) Обчислюємо значення функції в вибраних критичних точках та в точках а і b.
6) Порівнюємо одержані значення та знаходимо найбільше та найменше значення функції у =f(x) на проміжку [a;b].
7) Відповідь.
39. Похідні і диференціали вищих порядків.
Нехай функція диференційовна на проміжкуX, а її похідна, яка також є функцією відносно x. Від цієї функції знову можна шукати похідну за умови, що вона існує на заданому проміжку. Похідна від похідної називаєтьсяпохідною другого порядку (second-order derivative) функції і позначається одним із символів:
.
Так у фізиці, якщо закон, за яким змінюється пройдений шлях при прямолінійному русі точки, то єприскоренням (acceleration) цієї точки в момент часу t.
Аналогічно і т. д.
Взагалі похідною n-го порядку від функції називається похідна від похідної-го порядку і позначається
, або , або.
40. Застосування похідної в економіці: граничні показники, еластичність
економічних показників.
41. Застосування граничного аналізу при розв’язуванні задач оптимізації в
економіці. Приклади.
42. Область визначення функції багатьох змінних. Інтерпретація в економіці.
43. Частинні похідні. Повна похідна. Повний диференціал і його
застосування в наближених обчисленнях.
В загальному випадку, часткову похідну функції f(x1,…,xn) за змінною xi в точці (a1,…,an) записують так:
Повна похідна функції — похідна функції по часу вздовж траєкторії. Нехай функція має вигляд і її аргументи залежать від часу: . Тоді , де — параметри, що задають траєкторію. Повна похідна функції (у точці ) у такому випадку дорівнює частковій похідній по часу (у відповідній точці ) і обчислюється за формулою:
,
де — часткові похідні.
Формула для наближених обчислень функції двох змінних в заданих точках має вигляд тут
Приклад: За допомогою повного диференціалу наближено обчислити функцію u=xey в точці (х=3,02;у=0,03) приймемо х0=3,у0=0.
Запишемо вираз для повного диференціалу du=eydx+xeydy.
Замінивши dx i dy на х і у знаходимо:підставивши результат в формулу для наближених обрахунків отримуємо:
44. Похідна за напрямом. Градієнт функції, його властивості.
45. Лінії і поверхні рівня, їх економічна інтерпретація.
46. Дослідження функції багатьох змінних на екстремум.
47. Найбільше і найменше значення функції в замкненій області.
ункція, неперервна в замкненій області D, обов’язково має найбільше і найменше значення в цій області.
Найбільше і найменше значення неперервної в замкненій області функції досягають у внутрішніх точках області (або на межі області), збігаючись відповідно з максимальним або мінімальним значеннями функції.
Тому для пошуку найбільшого і найменшого значень функції в певній замкненій області треба знайти всі внутрішні критичні точки, обчислити в них значення функції, порівняти їх з найбільшим і найменшим значеннями функції на межі області. Найбільше і найменше з цих значень будуть найбільшим та найменшим значеннями неперервної функції в даній замкненій області.
48. Умовний екстремум функції багатьох змінних. Метод Лагранжа.
Метод множителей Лагранжа состоит в том, что для отыскания условного экстремума составляют функцию Лагранжа: F(x,y)=f(x,y)+λφ(x,y) (параметр λ называют множителем Лагранжа). Необходимые условия экстремума задаются системой уравнений, из которой определяются стационарные точки:
Достаточным условием, из которого можно выяснить характер экстремума, служит знак d2F=F′′xxdx2+2F′′xydxdy+F′′yydy2. Если в стационарной точке d2F>0, то функция z=f(x,y) имеет в данной точке условный минимум, если же d2F<0, то условный максимум.
49. Типові оптимізаційні задачі економіки в сфері виробництва і
споживання.