Методичні поради

Рубіж ХVІІІ–ХІХ ст. позначився швидким зростанням грецького національно-визвольного руху. Іонічна республіка, яка виникла під впливом зовнішніх чинників. Сербське повстання сприяло поширенню національних ідей, створювались таємні патріотичні товариства і об’єднання. Особливо активну діяльність розгорнуло таємне товариство “Союз друзів”. Створене у 1814 р. в Одесі, воно швидко поширило свою діяльність на територію Греції.

На початку 1821 р. всенародне повстання охопило цілу країну. За таких умов грецькі Національні збори проголосили незалежність країни і прийняли конституцію. Султанський уряд, який жорстоко придушував національні виступи греків, був неспроможний власними силами боротися з повстанцями і тому звернувся по допомогу до свого єгипетського васала. Визвольна війна греків проти османського панування знайшла значний відгомін серед прогресивної громадськості Європи. У багатьох країнахвиникли комітети філеллінів – друзів Греції. Безпосередню участь у національно-визвольній боротьбі греків брали волонтери з німецьких держав, Франції, Англії та інших країн. Серед волонтерів був й визначний англійський поет Д.Байрон.

Грецький національно-визвольний рух підтримали Австрія, Англія, Росія, Франція, які поставили перед Портою вимогу надати Греції автономію. В результаті формально повна незалежність Греції була визнана великими європейськими державами Лондонським протоколом 1830 р.

Контрольні питання

● грецькі землі у складі Османської імперії: територія і політичний устрій;

● господарський розвиток на грецькій території і його особливості;

● становище грецької православної церкви;

● фанаріоти в системі османського управління;

● клефти – грецькі гайдуки;

● турецька система арматольної варти;

● поширення просвітницьких ідей у Греції;

● похід повстанського загону О.Іпсіланті та його значення для дальшого

итку національно-визвольної боротьби греків;

● проголошення грецькими Національними зборами незалежності країни у

2 р.;

● грецьке питання у зовнішній політиці Австрії, Англії, Росії і Франції;

● англо-російсько-французька конвенція (Лондонська) 1827 р.;

● повторне проголошення незалежності Греції і прийняття її конституції;

● грецьке питання в умовах Адріанопольського миру 1829 р.;

● Лондонський протокол 1830 р. та його ухвали.

Тема 3. Болгарія у другій половині хіх ст.

1. Болгарський національно-революційний рух у 50 – 70-х рр. ХІХ ст.

2. Балканська війна 1877 – 1878 рр. і утворення Болгарської національної держави.

3. Суспільно-політичний та економічний розвиток Болгарії після Берлінського трактату. Об’єднання Болгарії.

Усні повідомлення:

Георгій Раковський.

Василь Левський.

Христо Ботєв.

Тирновська конституція.

Олександр Батенберг.

Джерела та література:

«Дранг нах Остен»и народы Центральной, Восточной и Юго-Восточной Европы, 1871 – 1918 гг. – М., 1977.

100-летиеосвобождения Болгарии от османского ига, 1878 – 1978. – М., 1978.

Балканыв концеXIX– начале ХХ века. Очерки становления национальных государства и политической структуры в Юго-Восточной Европе. – М., 1991.

Балканыи Россия. Общественно-политические и культурные связи. – М., 1995.

Беляев Н. И.Русско-турецкая война 1877 – 1878 г. – М., 1950.

Бирман Н. А.Формирование и развитие болгарского пролетариата, 1878 – 1923. – М., 1980.

Валев Л. Б.Исследования по новой и новейшей истории Болгарии. – М., 1986.

Виноградов В.Н.Русско-турецкая война 1877 – 1878 годов: военный триумф и драма умиротворения // Новая и новейшая история.-2007. - № 6. – С.16-23.

Горина Л. В.Марин Дринов – историк и общественный деятель. – М., 1986.

Григораш И. В.Россия и становление болгарской государственности (1878 – 1908 годы) // Новая и новейшая история. – 2005. - № 6.

Гришина Р. Политика России на Балканах во второй половинеXIX– начале ХХ века в свете проблем буржуазной модернизации // Славяноведение.– 2006.-№ 5.

Искандеров П. А. Берлинский конгресс 1878 г. – первый опыт балканского миротворчества // Россия и Болгария. – М., 2006.

История Болгарии. – М., 1954. – Т. 1.

Историяи культура Болгарии. К 1300-летию образования Болгарского государства. – М., 1981.

ІсторіяЦентрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів / За ред. Л. Зашкільника. – Львів, 2001.

Косик В.Время разрыва. Политика России в Болгарском вопросе. 1886 – 1894. – М., 1993.

Косик В.Российская политика в Болгарии. 1879 – 1886. – М., 1991.

Краткаяистория Болгарии. С древнейших времен до наших дней. – М., 1987.

Мартыненко А. К.Русско-болгарские отношения в 1894 – 1902 гг. – Киев, 1967.

Международныеотношения на Балканах 1856 – 1878. – М., 1986.

Нарочницкий А. Л.Берлинский конгресс, Россия и южные славяне // Новая и новейшая история. – 1979. - № 2.

Никитин С. А.Очерки по истории южных славян и русско-балканских связей в 50-70-е годыXIXв. – М., 1970.

ОсвобождениеБолгарии от турецкого ига: Документы. – М., 1961 – 1967. – Т. 1-3.

Россиии освобождение Болгарии. – М., 1982.

Россияи Балканы. Из истории общественно-политических и культурных связей. – М., 1995.

Россияи Восточный кризис 60-х годовXIXв. – М., 1981.

Сидельников С. И.Болгарский революционный центральный комитет (1869 – 1872 гг.). – Х., 1970.

Улунян А.А.Россия и освобождение Болгарии от турецкого ига, 1877 – 1878. – М., 1994.

Формированиенациональных независимых государств на Балканах, (конец 18 в.-70-е гг.19 в.-М., 1986.

Черний В. П.Героическая эпопея болгарского народа (Апрельское восстание 1876 г.).-Львов, 1976.

Чернов С. Л.Россия на завершающем этапе Восточного кризиса 1875 – 1878 г. – М., 1984.