18. Конфлікт цінностей у повісті г.Джеймса "Дейзі Міллер"

Твір цілком присвячується дослідженню своєрідності американського характеру. Джеймс драматизує випадкову згадку про невдачу молодої американки, яка необачливо підтримує стосунки з італійцем низького походження і розплачується за це осудом свого оточення. Джеймс виявив себе одним із видатних письменників-психологів.

Для Джеймса головне – копітке та всебічне розкриття самого процесу проникнення нового американського світогляду в Старий Світ. Про таку ускладненість позиції письменника свідчить, хоча б той факт, що Дейзі Міллер головним чином спілкується або з європеїзованими американцями, які протягом тривалого часу живуть у Швейцарії та Італії, або такими “поганими” європейцями, як Джованеллі.

Причина трагедії швидше полягає в тому, що “нецивілізований” американізм Дейзі стикається з погано засвоєним європейством і з тим найгіршим, що є у великій культурі Старого Світу. Це означає, що Джеймс добре бачить вади як Америки, так і Європи, в якій є не тільки великі досягнення духу, а й чимало небезпек, котрі можуть перетворитись на пастку, якщо людина не вміє розпізнавати справжнє і фальшиве. Отже, для автора на першому місці залишається не тенденція хвалити Європу чи, навпаки, Америку, а докладне, обережне та якомога об’єктивніше вивчення життя, проникнення в його таємниці без упередження.

Один із головних конфліктів новели - між своєрідністю Дейзі та американським осередком у Європі - окреслюється виразніше під час другої зустрічі героїні з Уінтерборном, коли той обіцяє представити Дейзі родичці, але змушений розчарувати дівчину. Аби пом’якшити неприємність удару, він каже, що тітка нікого не приймає, бо занедужала на мігрень. Дейзі несподівано виявляє розуміння ситуації, відгадуючи підтекст. Це ніби пролог до того, що з молодою американкою відбуватиметься в Римі: всі її співвітчизники відвернуться від неї, провокуючи її поводитися ще з більшим викликом і, в такий спосіб, підштовхуючи її до загибелі.

Повість “Дейзі Міллер” - переконливе свідчення того, що Джеймс, хоча і надавав перевагу європейській культурі, все-таки не ідеалізував Старого Світу. На його думку, треба мати справді виховану душу, аби вміти брати на цьому континенті найкраще, залишаючись самим собою. Інакше відбувається те, що сталось із героями твору: можна або зробити помилковий вибір і, як Дейзі, прийняти фальшиве за справжнє, або, ставши культурною людиною, втратити щирість почуттів, вміння глибоко кохати, як Уінтерборн, або взагалі залишитись людиною із зовні бездоганними манерами, які приховують байдужість, егоїзм і снобізм.

19. Образ головного героя в романі к. Гамсуна «Голод». Риси характеру. Переконання, що обумовили його внутрішню боротьбу і поведінку.

Главный герой голоден. Но! не в единственном смысле. Начнем с того, что он предстает пред нами в образе нищего журналиста, скитающегося по Христиании, живущего (существующего) в убогой каморке. Несчастный одержим написанием заведомо непопулярного газетного очерка о Корреджо, то «сочинения о философском познании», призванного, возможно, изменить судьбу человечества, то пьесы...

Он и сам гневится на Бога, гневится на граждан Христиании, когда его нищая честь и голая совесть оказываются уязвленными. Человек и без того импульсивный и тонко чувствующий, в голодном бреду он тем более способен на диковатые поступки, подвержен неожиданным порывам, вполне, кстати, гуманным. Голодный до человеческого тепла тоже, он заводит ничего не значащие разговоры с горожанами, увлекаясь и привирая, чтоб только говорить, чтоб только продлить контакт. Но после, вновь оказывается наедине с собственной совестью и казнит себя… Голодный до истинного творчества, готовится принять смерть от истощения, положив под голову «два листа белой бумаги – «это самое чистое, что у меня оставалось».

Читателю остается лишь догадываться, как персонаж сей дошел до жизни такой…

На убеждения и жизненную позицию героя повлияло его окружение. Герой этой книги - он упрямец. Он очень ценит общественное мнение и хочет выглядеть в глазах людей в лучшем свете. Причем не важно, знакомые это или посторонние люди, которые никогда больше не встретятся ему на пути.

Главному герою не повезло родиться в буржуазной семье. Он своим трудом пытается добыть лишнюю копейку (эре) на кусок хлеба. Но, это ему удается очень редко. Вот и последний жилет заложен, срезаны пуговицы с пиджака, но в ломбарде их не принимают, так как они совершенно не представляют никакой ценности. Что остаётся делать нашему бедному герою? Его совесть не позволяет просить милостыню, он не может украсть, но отказаться от сдачи, которую ему ошибочно предлагают в магазине уже выше его сил. Это в первые минуты он позволяет себе думать: «Я не обязан жить честнее всех, я не давал такой клятвы.»

Исходи из вышесказанного можно утверждать, что наш герой является честным человеком, но жизненные обстоятельства заставляют его изменить свою позицию. Его терзает недостойный поступок, в душе у него тревога… И чем больше времени проходит, тем у него на душе. Можно всё объяснить ужасным характером, но основным, как мне кажется, будет психическое отклонение из-за длительного голодания. Ведь уже ни для кого не секрет, что настроение у голодающего становится непредсказуемым - бывают вспышки ярости, агрессии, человек может внезапно накричать или расплакаться. Но, через секунду настроение вновь меняется на благостное. Так и в этом произведении состояния эйфории сменяются печалью, потерей интереса к жизни и желанием себе скорейшей смерти.

«Я снова начал мучить себя, намеренно стукался лбом о фонарные столбы, глубоко вонзал ногти в ладони, в безумии кусал себе язык, когда начинал говорить бессвязно, и хохотал всякий раз, когда мне было больно.»