Адаптація (за т.М. Гребенюк)

Для студентів-інвалідів по зору найбільш важливим фактором є відповідність умов вузівської системи їх навчальним можливостям. На наш погляд, це пов’язано з тим, що значна більшість цієї категорії студентів закінчили школи-інтернати для сліпих та слабозорих дітей, де навчання здійснювалось за корекційно-компенсаторним принципом і відповідало їх можливостям та потребам.

На одне з перших місць викладачі висувають наявність адаптивних дидактичних та побутових умінь студентів. Аргументуючи свій вибір вони вказували саме на те, що коли у студентів низький рівень дидактичних умінь (тобто умінь конспектувати лекції, організовувати самостійну роботу, працювати з літературою тощо) та побутових (самообслуговування, просторової орієнтації та мобільності), їм набагато складніше включатися в навчально-виховний процес та організовувати самостійну роботу, а відповідно і адаптуватися до умов ВНЗ.

Зрячі студенти та інваліди по зору також надають цьому фактору важливого значення і відповідно висувають їх на 3 і 2 місця.

На перше місце зрячі студенти висунули саме фактор наявності групи інвалідності по зору. Вони вважають, що незрячим та слабозорим студентам значно важче адаптуватися до умов вищого навчального закладу ніж їм.

Викладачі ВНЗ та студенти-інваліди по зору не надають цьому фактору такого важливого значення і він займає у них відповідно 6 і 7 місце. Викладачі пояснюють це тим, що коли студенти-інваліди по зору приділяють достатню кількість уваги навчанню (відповідно мають і гарну успішність), мають позитивну установку на адаптацію, а також мотив бути гарним спеціалістом, то порушення зору не будуть мати серйозного впливу на їхню адаптацію до умов ВНЗ. На їх думку, такі фактори, як успішність у навчанні, мотивація вступу до ВНЗ, установка на адаптацію займає 2 місце по важливості серед решти.

Крім того, наше опитування показало, що більшого значення фактор наявності інвалідності по зору набуває саме у студентів-інвалідів по зору І групи. Так, студент Андрій П. (І група інвалідності) аргументує важливість цього фактору наступним чином: „Найбільше на адаптацію до умов вищого навчального закладу впливає стан здоров’я, а саме глибоке порушення зору. Я пишу по Брайлю, тому не завжди встигаю конспектувати лекції. Також маю проблеми у просторовій орієнтації і завжди змушений просити когось про допомогу. Тому, якби у мне був повноцінний зір я легко адаптувався б до умов ВНЗ, і був би таким самим студентом як і решта”.

Слабозорі студенти надають цьому фактору не такого важливого значення, як сліпі, тому, що маючи гарний залишок зору вони навчилися цілком його використовувати у своїй навчальній діяльності.

Фактори мотивації вступу до ВНЗ та успішність у навчанні для студентів-інвалідів – по зору також мають важливе значення (4 і 3 місце). Студентка Оля М. (зряча) аргументувала свій вибір наступним чином: „Мотиви вступу до ВНЗ дуже важливі тому, що, якщо студент поступив під тиском батьків, або тому, що хотів ще 5 років десь пересидіти, щоб не працювати, він не буде поділяти прагнення до навчання інших студентів. Не буде їх розуміти і в решті решт завжди буде знаходитись осторонь проблем цієї групи і відповідно не зможе адаптуватися.”

Студентка Галя В. (інвалід І групи по зору): „Я завжди мріяла бути вчителем, а особливо навчати таких самих дітей як я, тобто тих у кого є проблеми із зором. І я впевнена, що кожен хто має мотив бути гарним спеціалістом у галузі тифлопедагогіки зможе досить швидко розвинути необхідні йому вміння та навички, відповідно адаптуватися до умов ВНЗ, і на високому рівні оволодіти обраною ним спеціальністю”.

В аргументації важливості мотиву вступу до ВНЗ студенти назвали додатково такий фактор, як професійна придатність. Зокрема, зряча студентка Оля С. пояснила це наступним чином: „У нашій групі є студенти, які не люблять дітей і навіть відкрито заявляють про те, що ніколи не зможуть працювати з дітьми. У них низький інтерес до предметів, які вони вивчають і відповідно низький рівень знань. У нашій групі була така дівчина. Вона так і не змогла адаптуватися і в результаті покинула наш університет. Саме тому я вважаю, що професійна придатність поряд з мотивом вступу до ВНЗ є важливим фактором адаптації до умов вищого навчального закладу.”

Всі опитані нами респонденти великого значення надають такому фактору, як комунікативні уміння та міжособистісні стосунки в групі, студенти висунули ці фактори на 2 місце, а викладачі відповідно 3 і 4.

Олена Н. (інвалід І групи по зору): „Я переконана, що на адаптацію до умов ВНЗ впливають саме міжособистісні стосунки в групі. Тому, що коли у тебе є товариші з якими тобі приємно спілкуватися, які розуміють тебе, завжди прийдуть на допомогу то відповідно і проблеми у навчанні будуть сприйматися по іншому.”

Зрячі студенти вказували на те, що між ними в комунікативному плані існує певний бар’єр. Висловлювались думки про те, що побоюються незрячих, не знають чи доречно запропонувати їм допомогу, чи правильно зрозуміють їх і тому намагаються по можливості уникнути спілкування, якщо не бачать позитивної зворотної реакції.

В свою чергу незрячі відмічали, що їм важко ініціювати спілкування зі зрячими, не маючи достатнього такого досвіду. До того ж вони висловлювали побоювання, що можливо їх зрячі одногрупники будуть насміхатися над їх безпорадністю, або зовнішнім виглядом тому не виступають ініціаторами таких контактів. Таким чином, наявність комунікативних умінь і подібного досвіду спілкування є значимим фактором соціально-психологічної адаптації студентів-інвалідів по зору до умов ВНЗ.

Таким факторам, як громадська активність, тривожність та адекватність самооцінки важливого значення надали лише педагоги ВНЗ. Нейтральне ставлення студентів до цих факторів ми пояснюємо низькою психолого-педагогічною підготовкою студентів першого курсу, нерозуміння ними цих понять.

Таким чином, за ступенем пріоритетності фактори соціально-психологічної адаптації студентів-інвалідів по зору до умов ВНЗ розмістилися наступним чином:

1. адаптивні дидактичні та побутові уміння;

2. комунікативні уміння;

3. міжособистісні стосунки в групі;

4. успішність у навчанні;

5. установка на адаптацію;

6. мотивація навчання;

7. відповідність умов вузівської системи до можливостей інвалідів, їх професійно-освітньої діяльності;

8. група інвалідності по зору;

9. громадська активність;

10. самооцінка;

11. тривожність.

Для зручності аналізу експериментальних матеріалів ми розташували фактори соціально-психологічної адаптації таким чином:

• адаптивні уміння (дидактичні, побутові, комунікативні);

• міжособистісні стосунки (в контексті впливу на їх розвиток факторів успішності у навчанні, громадської активності, глибини порушення зору та самооцінка);

• рівень тривожності;

• установки на адаптацію;

• мотивація навчання у ВНЗ.