- •Основи акторської майстерності
- •Методика викладання основ акторської майстерності Про покликання актора
- •Про основні напрямки в акторському мистецтві
- •Виховання художнього смаку
- •Навчання і виховання творчої особистості
- •К.С.Станіславський про моральне виховання актора
- •Сценічне виховання. Система к.С.Станіславського
- •Тренінг внутрішньої психотехніки актора
- •Виховання зовнішньої техніки актора
- •Вивільнення м’язів
- •Перший етап
- •Другий етап
- •Третій етап
- •Четвертий етап
- •Розділ і. „Якби”, запропоновані обставини.
- •Розділ іі. Запропоновані обставини
- •Розділ ііі. Прелюдія
- •Розділ іv. Зміна запропонованих обставин змінює наше ставлення до предмета, змінює дію з цим предметом.
- •Сценічна уява. Види уяви
- •Розділ іі. Розвиток уяви і фантазії в уявній площині
- •Сценічна увага. Види сценічної уваги
- •Розділ і. Об’єкти – точки уваги на всі 5 почуттів
- •Розділ іі. Кола уваги
- •Розділ ііі. Розвиток стійкості уваги
- •Публічна самотність
- •Іv етап
- •Іі етап Розвиток логіки і послідовності
- •Розділ і. Створення логічної і послідовної лінії фізичної дії
- •Розділ іі. Створення логіки переживання
- •Розділ ііі. Послідовність і безперервність в рухах
- •Сценічна наївність
- •Емоційна пам’ять Методика проведення занять на розвиток емоційної пам’яті
- •Іі етап. Розвиток емоційної пам’яті
- •Ііі етап. Манки зовнішні і внутрішні
- •Розділ і. Внутрішні манки
- •Розділ іі. Зовнішні манки
- •Спілкування і етап. Органічний процес спілкування
- •Іі етап. Умови, необхідні для спілкування Розділ і. Внутрішній матеріал для спілкування і об’єкти (тобто чим і з ким спілкуватися)
- •Розділ іі. Способи, прийоми спілкування
- •Розділ ііі. Пристосування
- •Ііі етап. Робота над розвитком органічного, безперервного процесу спілкування
- •Характерність. Види характерності. Методика проведення вправ на характерність
- •Внутрішня характерність образу (відтворення характерів)
- •Дві групи рис зовнішньої характерності
- •Зовнішня характерність є мимовільним результатом виявлення внутрішнього життя образу
- •Практичні вправи по розділу „Внутрішня характерність”
- •Етюд „в ощадній касі”
- •Етюд „На пошті”
- •Етюд „у вагоні”
- •Практичні вправи по розділу „Зовнішня характерність”
- •Етюд „Засідання стариків”
- •Етюд „в амбулаторії”
- •Вправа „Типи минулого”
- •Післямова
- •Література
Етюд „Засідання стариків”
Кількість учасників необмежена. Кожний виконавець нехай нафантазує свій особистий образ (ходу, голос, риси характеру і т.ін.). Кожний „старий” або „старенька” можуть розповісти свою коротеньку біографію або якийсь епізод зі свого життя. Вік кожного „дідуся” нехай буде не молодше 60 років.
Ці вправи дозволяють керівникові виявити учнів, які здібні до органічного, правдивого виконання характерних ролей.
Етюд „в амбулаторії”
Діють: реєстратор, касир, медсестра, лікар, професор, хворі, різні за характером і віком.
В етюді досить дати звичайну течію для прийому в поліклініці, без особливих подій і драматичних конфліктів.
Головна увага повинна бути спрямована на життєвість образів та органічне їхнє відтворення.
Спочатку всі учасники обговорюють і виправдовують обставини, місце дії, час дії і т.ін.
Вправа „Типи минулого”
Зробити декілька нескладних сценок, місцем дії яких може бути трактир, більярдна, біля перевозу, на маленькій станції і т.ін., де зустрічаються різноманітні представники всіх прошарків дореволюційної України. Наприклад: господар чайної, буфетник, половий, купець, торговець, прикажчик, піп, дяк, монашка, городовий, двірник, селянин, гвардійський офіцер, бульварний франт, капризна дівка, немолода дама, лакей, високий чиновник, генерал, дрібний чиновник, студент, гімназист і т.д.
Методичні вказівки: при виконанні цих вправ не можна, щоб учні хапалися за готові штампи. Потрібно, щоб виконавці йшли від внутрішньої соціально-психологічної сутності образу. Фантазію виконавця слід спрямувати на збір рис, характерних саме для цієї групи людей, на пошуки деталей, індивідуальних для даної особи.
Потрібно весь час пам’ятати, що образ пізнається за ставленням його до навколишнього світу. Отже, потрібно перш за все попробувати подивитися на навколишній світ очима даної людини, відчути в собі це відношення, тоді зовнішні риси з’являться самі собою.
Багатослів’я і складних завдань позбутися. Нехай сутність взаємостосунків виразиться однією, декількома фразами, але сказаними переконливо від особи зображуваної особи.
Післямова
Ось і завершилися практичні поради стосовно основних елементів акторської майстерності. Вся суть їх зводилася до того, як потрібно проводити заняття з студійцями, щоб опанувати всіма елементами сценічної дії. Вправи, запропоновані в методичній роботі, можна доповнювати, удосконалювати, розвивати, але завжди домагатися певного результату.
Всі вправи, які ви проробили, засвоїли, оволодівши своїм внутрішнім апаратом, повинні підвести до роботи над роллю, над образом.
Виконавець, який знає закони органічного життя на сцені, але не вдосконалює техніку зовнішньої виразності, не зможе стати творцем, майстром своєї справи.
Література
Гіппіус С.В. Гімнастика почуттів. – Л., М.: Мистецтво, 1967
Захава Б.Є. Майстерність актора і режисера. – М.: Просвіта, 1978
Кнебель М.О. Поезія педагогіки. – М.:ВТС, 1984
Неллі В.О. Про режисуру. – К
Новицька Л.П. Тренінг і муштра. – М.: Радянська Росія, 1969
Станіславський К.С. Робота актора над роллю. – М.: Мистецтво, 1985