Козаченко Укр мова

Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови

Повні та неповні речення

Повними називаються такі речення, в яких не має пропущених членів речення.

Неповними називаються такі речення, в яких пропущено один або кілька його членів.

Двоскладні та односкладні речення

Речення з одним головним членом (підметом або присудком) називається односкладним. Односкладні речення бувають:

—означено-особові, в яких присудок означає дію, що стосується певної особи (або осіб). Наприклад: Завтра піду (я) на іустріч з відомим поетом;

—неозначено-особові, в яких присудок означає дію або стан кевизначених осіб. Наприклад: Нас учили стрічати негоди та лиха грудьми;

—узагальнено-особові, в яких присудок означає дію, що може стосуватися будь-кого з людей. Наприклад: Давніх друзів ие забувають;

—безособові, у яких присудок означає дію або стан, що відбувається стихійно, без активної участі особи. Наприклад: Світало і хмарилося;

—називні, у таких реченнях не буває присудка, а є тільки підмет. Наприклад: Весна (іменник в одн. або мн., але обов'язково у Н.в); Простора кімната (підмет може мати при собі пояснювальне слово, найчастіше означення); О, радість моя (називні речення можуть мати у своєму складі вказівні частки, вигуки); Газета "Вечірній Київ" (називними реченнями є назви газет, журналів, парків, назви установ).

Речення з двома головними членами (підметом і присудком) називається двоскладним: Я багато читаю.

За структурою речення поділяються на прості та складні. Простим називається речення, в якому є тільки одна грама-

тична основа (предикативний центр, синтаксичний центр). Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

Складне речення має дві або більше граматичні основи. У складному реченні частини, що мають свої синтаксичні центри, відносно рівноправні.

2 1 1

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

4. Для виділення вставних слів і вставних речень. Вставні слова і словосполучення виражають:

^ оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість):

безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі, на певно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустимо, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, споді

кладу: по-перше, по-друге, з одного боку, отже, нарешті, словом,

^ вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, так би мовити, якщо говорити правду та ін.;

^ вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте.

Ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито, адже, буквально, у кінцевому підсумку, до того ж. Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речен-

цю пропозицію. Я, взагалі, (взагалі кажучи) довго думав над цим питанням. Він певно (добре) знає. Він, певно, (мабуть) знає.

Залежно від того, як вставні слова і речення вимовляються, їх виділяють з обох боків комами (при нейтральній інтонації), тире (при підвищеній інтонації) або дужками (при пониженій інтонації). Наприклад: Звали нашого діда, як я вже потім дові-

2 1 4

Тема 1. Орфографічні норми сучасної української літературної мови

ЦІЧІЖНО вислухала доповідача, а вислухавши, зробила якісь записи у блокнот; Хлопці не залишали поля, а, перечекавши дощ, продовжили роботу;

— виділяються одиничні дієприслівники, коли вони означа- ють час, причину, умову дії: Повечерявши, полягали спати (Паши; Мирний); Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік

(О. Гончар). Одиничні дієприслівники, що стоять безпосередньо при присудку й мають значення прислівника, комами не відокремлюються: Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський); Ідуть

ііінчата в поле жати та, знай, співають ідучи (Т. Шевченко).

10.Для відокремлення означень:

—виражених дієприкметниками та прикметниками, що ма-

їс >ть при собі залежні слова й стоять після означуваного іменника: Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць;

—виражених дієприкметниками та прикметниками, якщо кони стоять після означуваного іменника, особливо коли перед ним є означення: Батькові руки, великі і натруджені, підняли мене вгору.

Увага! Якщо перед означуваним словом немає означення, то кома може і не ставитись: 3 портрета на нього дивилися очі мудрі і спокійні;

—якщо вони стосуються особового займенника: Енергійна і

кмітлива, вона добре справлялася з будь-якою роботою;

— виражених дієприкметниками та прикметниками, якщо вони стоять перед іменником і мають ще й обставинний відтінок (вказують на причину): Обсаджена квітами, перед нами біліла стінами нова хата.

11.У складному реченні

11.Між простими реченнями у складносурядному перед спо-

12.Для відокремлення речень, що входять до безсполучникового складного речення: Засвітить місяць, засяють зорі, земля потоне в сріблястім морі (О. Олесь).

13.Для відокремлення в складнопідрядному реченні підрядних речень, уведених сполучниками або сполучними словами, від головних і від інших підрядних: Таке це літо золоте, що за-

Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення

^ якщо наступне речення пояснює, розкриває зміст поперед нього: У Надійки радість: приїхав брат;

^ якщо друге речення доповнює зміст першого (можна вста вити сполучник що), а в першому є дієслова бачити, дивитись, чути, знати, розуміти: Відчуваю: на цьому справа не закінчена. (Відчуваю, що на цьому справа не закінчена).

Примітка: двокрапку у реченні можна замінити словами: а саме, тому що, бо.

Тире ставиться:

1. Між підметом і присудком, якщо вони виражені однаковими лексично-граматичними категоріями: Справжня дружба — чисте джерело.

2.Перед це, то, ось, значить, тобто, або (у значенні тобто), якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова: Жити мені без праці — зна чить не жити (Д. Павличко).

3.На місці пропущеного члена або кількох членів речення:

Сьогодні — (є) твій день народження.

4. Перед узагальнювальним словом після однорідних членів

5.Перед єднальним сполучником між двома присудками, якщо другий виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим: Крикнув бугай у болоті — і замовк...

(Панас Мирний).

6.Якщо друга частина складносурядного речення виражає швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення, якщо між частинами речення є відтінок причинно-наслідкового зв'язку: Була метелиця — і тиша залягла (М. Рильський).

7.У безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, якщо між ними є умовно-часовий або наслідковий зв'язок: Зі-

йде сонце — утру сльози, ніхто не побачить (Т. Шевченко).

8. Якщо друга половина безсполучникового складного речення має значення протиставлення: Ще сонячні промені сплять —

ється словами то, цей, той, тоді та ін: Ще й не у бачивши моря, я

2 2 0