Гепатит с або hvc – гепатит.

Етіологія.

Родина флавівіріде рід гепацівіріде – одноланцюгова лінійна РНК, до цієї ж родини належить вірус гепатиту G. HСV притаманна висока генетична мінливість, що зумовлена частою заміною нуклеотидів в його геномі. Останнє є причиною утворення мутантів, що призводить постійного змагання між уиворенням нових антигенних варіантів HСV і продукцією віруснейтралізуючих антитіл. А це в свою чергу дозволяє вірусу постійно вислизати з-під імунного тиску.

Епідеміологія.

Механізм та шляхи передачі: парентеральний (штучний і природний) аналогічно як при гепатиті В.

Фактори передачі: кров, рідко сперма.

Джерело інфікування: людина хвора на ВГС та вірусоносій.

Інкубаційний період: приблизно 4-12 тижнів (в середньому 8 тиж.)

Патогенез і патологічна анатомія.

З моменту зараження вірус потрапляє в кров і осідає в тих органах і тканинах, де відбівається його розмноження. Це печінкові клітини і мононуклеари крові. У цих клітинах вірус не тільки розмножується, але і персистує тривалий час. В основі ушкодження гепатоцитів лежить як пряма цитопатична дія вірусу(вірусний цитоліз) так і імуноопосередковані цитолітичні реакції( імунний цитоліз). У ранньому дитячому віці при інтранотальному зараженні, коли одночасно з вірусом дитина отримує материнські антитіла, особливо часто(майже 90 – 95%) формується первинно-хронічна інфекція, а гостра фаза перебігає непомітно і може бути виявлена тільки при регулярному обстеженні. Патоморфологічно у портальних трактах печінки відзначається лімфоїдна інфільтрація й агрегація, має місце також обмежений некроз і некробіоз печінкових клітин, активація макрофагів. У клітинах печінки на ранніх етапах інфекції виявляють антиген вірусу гепатиту С і РНК вірусу.

Класифікація:

форма:

• типова (жовтянична),

• атипові (безсимптомна, фульмінантна або блискавична);

період:

• початковий (продромальний від кількох днів до 1тиж., в середньому 7-10 днів),

• розгорнутих клінічних проявів (1-3 тижні)

• реконвалесценції (6-12 тиж.);

за тяжкістю:

• легкого,

• середнього та

• тяжкого ступенів;

перебіг:

• гладкий,

• негладкий (ускладнений);

• гострий,

• затяжний чи

• хронічний (у дітей вірогідність розвитку зворотно пропорційна вікові, коли відбулось інфікування);

наслідки:

• видужання (15-20%),

• затяжна реконвалесценція,

• вірусоносійство,

• хронічний гепатит,

• гепатокарцинома,

• цироз печінки.

Клінічна картина.

При ГС інкубаційний період триває від 2 до 12 тиж. Початок хвороби здебільшого поступовий, початковий період продовжується 1-2 тиж. Переважають прояви астено-вегетативного та диспепсичного синдрому, частими є артралгії. У 20-25 % хворих продром відсутній, гепатит маніфестує жовтяницею. З появою жовтяниці самопочуття хворого не покращується - продовжують турбувати загальна слабість, запаморочення, поганий апетит, тяжкість в епігастрії. Печінка здебільшого збільшена помірно, у половини хворих відзначається спленомегалія.

Найчастіше гострий гепатит перебігає субклінічно, маніфестні форми характеризуються легким (до 80 %) чи середньотяжким перебігом, проте зрідка можливе виникнення і блискавичної (фулмінантної) форми. Однак у 85-90 % хворих гострий гепатит переходить у хронічний, у частини в подальшому формується цироз печінки, а також гепатоцелюлярна карцинома. Хронічний ГС розвивається в середньому через 10 років після інфікування HCV, цироз - ще через 10-15 років. Проте, ці строки значно скорочуються при вживанні хворими алкоголю, зловживанні ліками, зараженні іншими вірусами. Внаслідок легкого або безсимптомного перебігу гострого ГС у більшості хворих надзвичайно тяжко встановити час зараження і тривалість хвороби, тому що хворі часто вперше звертаються до лікаря уже з хронічним ГС чи навіть зі сформованим цирозом печінки.

Особливості ГС у дітей першого року життя.

1.     Перебігає значно легше, ніж гепатит В, але можуть зустрічатись і злоякісні форми.

2.     Гострий перебіг ГС зустрічається нечасто, у більшості хворих захворювання виявляється на стадії хронізації.