- •34. Розкрити сутність та взаємозв’язок понять «освітні технології», «педагогічні технології», «навчальні технології», «педагогічна техніка».
- •35. Охарактеризувати словесні методи навчання, їх позитивні і негативні риси.
- •36. Описати методику підготовки викладача до публічного виступу (лекція, наукова доповідь, дискусія).
- •37. Охарактеризувати інтерактивні методи навчання (брейнстормінг, синанон-метод), дидактичні ігри та ін.).
- •38. Розкрити специфіку модульно-рейтингової технології навчання.
- •39. Охарактеризувати особливості кредитно-модульної технології навчання.
- •40. Здійснити порівняльний аналіз інноваційних та традиційних технологій навчання.
- •43. Дати характеристику основним функціям контролю знань, умінь та навичок студентів з урахуванням вимог Болонських угод.
40. Здійснити порівняльний аналіз інноваційних та традиційних технологій навчання.
Педагогічна інновація - це введення нового в цілі, зміст методи і форми навчання і виховання, в організацію шкільної діяльності педагога. Якщо у традиційному навчанні увага акцентувалася на запам'ятовуванні і відтворенні інформації, то у нових умовах виникла потреба розвитку творчого (продуктивного) мислення студента, формування його комунікативних умінь та практичної підготовки до активної життєдіяльності у постійно мінливому соціальному середовищі.
Інноваційні технології відрізняються від традиційних перш за все місцем і роллю основних учасників навчального процесу - викладача і студентів, їх взаємовідносинами, характером і змістом освітньої діяльності. І якщо в традиційному навчанні яскраво виражена підсистема "суб'єкт - об'єкт", у якій тільки викладач відіграє роль суб'єкта, котрий визначає зміст, методи навчання та стиль взаємовідносин, то в інноваційному навчальному процесі зникає жорсткий розподіл ролей між викладачем і студентом. Студент у цьому варіанті перетворюється у важливий освітній суб'єкт, активно залучаючись до активного спілкування з викладачем і використанням знань, отриманих у процесі самостійної роботи з різними джерелами інформації. Спрямованість на суб'єкт - суб'єктну, діалогічну взаємодію закономірно приводить до необхідності реалізувати навчально-виховний процес як через традиційні так і через інноваційні форми у їх гармонійному поєднанні.
41. Здійснити порівняльний аналіз особливостей вищої економічної освіти в Україні та в одній із зарубіжних країн (Росія і Україна).
В Росії як і в Україні структура спеціальностей не відповідає структурі реальної зайнятості, а в загальному контингенті студентів відбувається зростання питомої ваги економістів.
Спільні проблеми для обох країн: старіння педагогічного складу через відсутність належного фінансування і, як наслідок догматичне наслідування принципів економіки, що діяли в Радянському союзі, а отже відірваність економічних наук, що викладаються від реальної ситуації в країні; відсутність належного фінансового стимулювання у педагогів призводить до їх незацікавленості у кінцевому результаті навчання – виробленні знань, наприклад, лояльно відносяться до списування, поширення хабарництва; методи, які використовуються викладачами в процесі навчання здебільшого традиційні (лекції, семінари. практики). При цьому обидві країни впроваджують кредитно-модульні та модульно-рейтингові технології навчання.
43. Дати характеристику основним функціям контролю знань, умінь та навичок студентів з урахуванням вимог Болонських угод.
Педагогічний контроль виконує наступні функції:
- навчальну (освітню), яка полягає у тому, щоб контрольні заходи сприяли поглибленню, розширенню, удосконаленню та систематизації знань, вмінь та навичок студентів, забезпечували зворотній зв'язок у навчанні;
- діагностично - коригуючу, спрямовану на визначення рівня знань, вмінь і навичок, а також типових помилок, прогалин та утруднень у навчанні, причин неуспішності та забезпечення заходів по їх усуненню;
- оцінювальну, яка полягає у з'ясуванні стану знань, умінь і навичок як окремих студентів так і академічної групи в цілому, а також забезпечує облік і відкритість результатів контролю, що сприяє об'єктивному оцінюванню та кращому навчанню;
- стимулюючу, що передбачає схвалення досягнутих студентами успіхів та формування позитивної мотивації до навчання, систематичної навчально-пізнавальної діяльності, розвитку почуття відповідальності за її результативність;
- розвивальну, яка полягає у тому, що за умов систематичного, педагогічно доцільного контролю розвиваються пам'ять, увага, мислення, усне та письмове мовлення, здібності, пізнавальні інтереси, активність та самостійність студентів;
- виховну, спрямовану на формування дисциплінованості, організованості, вмінь самодисципліни, позитивного ставлення до навчання, формування потреби в постійній самоосвіті та самовдосконаленні;
- прогностично-методичну, яка стосується як викладача (який отримує досить точну інформацію щодо ефективності своєї діяльності), так і студентів, оскільки вибір оптимальної методики викладання, вдосконалення методів навчання, може суттєво вплинути на кінцевий результат - якість професійної підготовки випускника ВНЗ.