Розрізняють два основних типи залучення досліджуваних у групу:
а) відбір проводять при рандомізації, рандомізації з виділенням страт, при репрезентативному й наближеному моделюванні;
б) розподіл здійснюється при способі складання груп з еквівалентних пар і дослідженнях за участю реальних груп.
Уважається, що найкраща зовнішня й внутрішня валідність досягається при стратегії підбора еквівалентних пар і стратометричній рандомізації.
Стратегії попарного моделювання, наближеного моделювання й стратометричної рандомізації, на відміну від стратегії рандомізації, припускають, що нам відомий додатковий параметр – індивідуальна особливість, що може вплинути на результат експерименту. Помилка у виділенні цього параметра й/або недооблік інших параметрів призводять до невдачі. Очевидно, що застосування таких стратегій формування груп повинне опиратися на серйозні знання в області диференційної психології.
3. Чисельність і склад вибірки. Експерименти з одним досліджуваним
Величина експериментальної вибірки визначається цілями і можливостями, а також видом статистичних мір і обраною точністю (вірогідністю) прийняття або відкидання експериментальної гіпотези.
Чисельність вибірки в більшості випадків варіює від 1 до 100 осіб, але може досягати декількох тисяч чоловік.
Доцільно, щоб вибірка складала не менше 30-35 осіб, а з урахуванням природного відсіву слід передбачити чисельність вибірки на 5-10% більше, ніж потрібно, оскільки частина з них буде “відбракована” у ході експерименту або при аналізі експериментальних протоколів (не зрозуміли інструкцію, не прийняли завдання, дали “девіантні” результати й т.д.) (Л.В. Куликов).
У разі факторного експерименту кількість досліджуваних повинна не менш ніж у 3 рази перевищувати кількість параметрів, які реєструються в експерименті.
Що стосується складу за статтю і віком, то рекомендується (крім спеціальних випадків) розбивати загальну групу на підгрупи чоловіків і жінок і обробляти дані окремо для кожної підгрупи. Віковий склад визначається відповідно до цілей дослідження.
Для орієнтування наведемо найпоширенішу періодизацію віків:
1. Немовля – 0-10 днів.
2. Грудний – 10 днів-1 р.
3. Раннє дитинство – 1-2 р.
4. Перший період дитинства – 3-7 років.
5. Другий період дитинства – 8-12 р. (хлопчики), 8-11 р. (дівчатка).
6. Підлітковий – 13-16 років (хлопчики), 12-15 років (дівчинки).
7. Юнацький – 17-21 р. (чоловіки), 16-20 р. (жінки).
8. Середній: перший період – 22-35 р. (чоловіки), 21-35 р. (жінки); другий період – 36-60 р. (чоловіки), 36-55 р. (жінки).
9. Літній вік – 61-75 р. (чоловіки), 55-75 р. (жінки).
10. Старечий вік – 75-90 р..
11. Довгожителі – 90 р. і більше.
Експеримент з одним досліджуваним проводиться тоді, коли:
1) індивідуальними відмінностями можна зневажити, дослідження надзвичайно велике за обсягом і включає безліч експериментальних проб;
2) досліджуваний – унікальний об’єкт, наприклад геніальний музикант;
3) від досліджуваного потрібна особлива компетентність при проведенні дослідження (експеримент із навченими досліджуваними);
4) повторення даного експерименту за участю інших досліджуваних неможливо.
Головна проблема цих експериментів – неможливість генералізації, т.б. узагальнення даних, отриманих при дослідженні одного досліджуваного.
Для експериментів з одним досліджуваним розроблені особливі експериментальні плани.
Напр. план для одного досліджуваного з послідовними випробуваннями у різних експериментальних умовах.
Структура плану: А – В, А – В – А, А – В – В – А (досліджуваний виконує діяльність в умовах А, а потім – в умовах В).
Артефакти: ефект Плацебо, ефект послідовності.
Способи подолання артефактів: ефект Плацебо – А – В – А – В; ефект послідовності – А – В – В – А (інверсія), сліпий і подвійний сліпий метод.