4. Міжнародні суперечності. Збройні локальні конфлікти

Протиріччя і локальні збройні конфлікти.

Після розпаду СРСР у ряді нових незалежних держав почалася гостра боротьба за владу, яка часто набувала характеру вій­ськової конфронтації. У Грузії, Молдові і Таджикистані спалах­нули громадянські війни. У більшості республік Середньої Азії політична опозиція була жорстоко придушена.

4.1 Причини, початок конфлікту в Чечні

Чеченська проблема-проблема нашої країни, вона не сходила з перших сторінок газет, журналів практично протягом трьох років. Була темою для багатьох програм на ТБ. Для більшості людей вона так і залишилася «незрозумілою війною». Чеченська проблема з найгострішої в сучасній російській історії перетворилася на найскучнішу, але в той же самий час, залишаючись актуальною. Після припинення бойових дій і початку переговорного пронесу інтерес до цього конфлікту дещо загаснув.

При слові Чечня перше, що приходить на розум - це жахи, криваві події. Здається, для того, щоб припинити конфлікт, потрібно почати переговори між двома протиборчими сторонами. Але ніхто не хоче займатися цією насущною проблемою, всі відкладають її до кращих часів. На жаль, багато що залежить від політиків, особливо в даному конфлікті, коли Чечня показала на що вона здатна (на свою думку вважає себе переможницею). Росія ж не горить бажанням визнати свою поразку, а, значить, і визнати свої помилки. Адже для неї війна в Чеченській республіці виявилася ганьбою,

В своїй роботі я спробую розглянути ті причини, які привели до розв'язування конфлікту, до початку цієї жахливої війни. Потрібно додати, що при розгляді проблеми не можна керуватися тільки тим, що одна із сторін мала рацію, а інша винувата. Обидва народи, так чи інакше. постраждали, обидва понесли як матеріальні, так і людські втрати.

Для вирішення конфлікту потрібно розібратися в причинах виникнення, а для цього краще звернутися до Історії, тому що звідти йдуть всі причини.

Чеченська республіка:

На початку 40-х рр. XIX в. складається єдина держава народів Чечні і Дагестану - імамат Шаміля, - що проіснувала до остаточного підкорення Кавказу Росією в 1859 р.

Втягування північнокавказького регіону в економічну систему капіталістичної Росії другої половини XIX в. об'єктивно позитивно впливало на соціально-економічний розвиток краю. В кінці ХІХ ст. Ударив перший нафтовий фонтан, починається «нафтова лихоманка».

Для всіх соціальних шарів Чечні Жовтнева революція і- громадянська війна з'явилися продовження національно-визвольної боротьби проти російського колоніалізму. Ленін і більшовики, що обіцяли горцям землю і національну державність, отримали в Чечні безумовну підтримку.

Проте автономія Чечні (в рамках РРФСР), проголошена 30 листопаду 1922 р., в умовах радвлади, що перемогла, виявилася фікцією З середини 20-х років проти Чечні була по суті розв'язана нова війна.

В 1934 р. Чеченська і Інгушська автономні області об'єдналися в одну Чечено-інгушську автономну область, яка 5 грудня і 93 6 р. була перетворена в Чечено-Інгушську АССР.

23 лютого 1944 року Чечено-інгушська АССР була ліквідована з насильною депортацією народу в райони Казахстану і Середньої Азії. Понад півмільйони чеченців і інгушів було депортоване. Холод,, голод, тиф прирекли нахські народи на вимирання: через рік в живих не залишалося і 300 тисяч, інші прийняли мученицьку смерть. Цьому злочину радянської держави є юридичне визначення геноцид. Але на відміну від фашистського геноциду сталінсько-радянський геноцид не отримав засудження, його виконавці не покарані, наслідки дотепер не ліквідовані.

В січні 1957 р. Чечено-інгушська АРСР була відновлена. Але при цьому виявилися закритими для мешкання декілька гірських районів Чечні, горців стали виселяти в площинні аули і в козачі станиці.

І лише з перебудовою чеченці отримали ковток свободи. Були поставлені на порядок денний питання отримання справжнього суверенітету. Це стало можливим в результаті тих крупних соціальних, економічних і культурних зсувів, що відбулися в республіці за останні десятиріччя.

В другій половині 80-х років процес духовного зростання мільйонного чеченського народу пішов семимильними кроками. Саме в Чечні зародилися перші на Кавказі політичні партії і організації, незалежні від пануючої системи. В цілому різко виросла національна самосвідомість, з'явилися перші концепції подальшого політичного розвитку республіки по шляху незалежності.

23-25 листопаду 1990 р. в м. Грозному пройшов загальнонаціональний з'їзд чеченського народу, що зібрав представників всіх шарів суспільства, всіх партій і рухів. На ньому була поставлена конкретна задача проголошення суверенної Чеченської республіки. Для реальної роботи над досягненням цієї мети був вибраний Виконавський комітет.

Керівництво Чечено-Інгушської республіки па чолі з Доку Завгаєвим було вимушене відреагувати на це ухваленням Декларації про суверенітет. Проте далі за суто декларативні заяви справа не пішла. ,

Слід сказати, що з того часу напруга в республіці починає рости. Завгаєва у той час не особливо любили в народі, не тільки тому що він був вихідцем з рівнини (у чеченців надається велике значення, тому, звідки прийшла людина), але до того ж його рахували за ставленика Москви. Тому до 1991 р. Д.Завгаєв намагався утримати влада за рахунок свого авторитету, але він став заручником серпневих подій і був повалений як «прихильник ГКЧГ1» вже у Вересні.

В результаті виборів 27 жовтня 1991 р. був вибраний Президент Чеченської Республіки і Парламент.

1 листопаду 1991 р, вийшов Указ Президента про державний суверенітет Чеченської Республіки, що означало її реальний вихід з складу Російської Федерації. Але як завжди в життя це рішення так і не вдалося втілити.

В цей час Дудаєв разом з своїми прихильниками набуває велику популярність, а вже в 1992р, захоплює владу. За рахунок своїх ідей і гасел йому вдалося привернути на свій бік велику кількість народу.

Ідеї Дудаєва:

• відновлення Гористої республіки (одна з улюблених ідей), тобто єдина держава, яка об'єднає всі народи Кавказу.

• проголошення незалежності Чечні.

Чому саме чеченці очолили похід Кавказу до загальної незалежності - це легко пояснити (урізані в правах, а, крім того, чеченці були повернені Хрущовим на їх рідні землі після 13-ти років висилки, але не були відновлені в правах).

Дивно те, що до початку введення військ до Чечні чеченці були розділені між собою:

- регіональні відмінності (3 регіональної групи: Надтеречний р-н. Мала і Велика Чечня),

В республіці боротьба між регіональними угрупуваннями стала домінуючим чинником політичного життя після початку перебудови,

- тейпові відмінності (близько 1.80 тейпів), а тейпом вважається родо-територіальна спільність (об'єднання нащадків вихідців з "однієї гори"),

Регіональні і тейпові відмінності вступають іноді в суперечності,

Вже 26 листопада 1994 року був організований перший танковий штурм Грозного, що означало: військові дії проти Чечні почалися. Мирне населення Росії було проти застосування військової сили по відношенню до Ічкерії, Військова сила - це крайній крок. Москва прагнула ефектного військового рішення чеченської проблеми (до маленької, але звитяжної війни, яка укріпила б положення кремлівської еліти). ;

Через декілька днів, а саме 30 листопада 1994 року Б.Н. Єльцин підписує секретний указ про введення військ в Чеченську республіку.

31 грудня 1994 року - офіційне введення військ до Чечні. Міжнаціональний конфлікт в самому розпалі, немає шляху назад. Застосувати силу військових завжди легко, особливо при вирішенні конфлікту. Кожна країна накопичила досвід в цій сфері, а Росія - тим більше (мабуть, інших способів рішення конфліктів російська дипломатія не знала, або принаймні, не хотіла застосовувати).

Слід сказати, що основними причинами цього конфлікту були не тільки, як прийнято вважати, нафтові інтереси політичної і економічної еліт (хоча вони зіграли не останню роль), а також прагнення Чечні до незалежності іншими причинами були і наслідки розвалу Радянського Союзу, коли у Чечні з'явилася можливість створити свою армію (після висновку колишніх радянських військ на території Чечні залишилася кинута зброя, крім того, були встановлені зв'язки по доставці зброї).

Чеченці вважали, що в історії немає такої сили, яка змогла б підпорядкувати їх, тому після початку війни об'єднувальним початком для всіх чеченців сталі національні ідеали і інтереси. Причини співпали з метою, як у російської сторони, так і у чеченської.

Мета Росії:

1. економічні інтереси (нафта)

2. політичні розрахунки (прагнення підняти авторитет центральної влади)

3. правові турботи (навести лад в Чечні)

4. державні відчуття (зберегти цілісність Росії і укріпити її).

Мета Чечні:

1 прагнення відстояти незалежність

2. створення ісламської держави

3. відображали інтереси нової політичної еліти, що зародилася.

Зовні дії чеченської сторони виглядають привабливішими: вона оборонялася, а російська - нападала; масштаби руйнувань і загибель людей від російських військ вельми значні. Але ніхто не може виправдати цю війну з чеченської сторони Шлях переговорів з одночасним роззброєнням давав чималі вигоди, була можливість широко застосувати стратегію і тактику не насильного опору.

Провідне значення в характеристиці цієї війни має її правова оцінка. Згідно Конституції Президент не має права вирішувати питання війни і миру, вони є прерогативою парламенту. З моменту, коли поліцейська акція переросла у війну. Президент був зобов'язаний керуватися рішеннями парламенту. Тим більше що 8 грудня 1994 року Рада Федерації прийняла ухвалу, в якій указувалося: Не "допускати застосування сили на території Чеченської республіки до ухвалення відповідно до Конституції РФ компетентними органами іншого рішення" . Проте Президент довільно підмінив парламент СБ, не має владних повноважень. Війна в Чечні була розв'язана.

Військові дії в Чечні припинені, а визначення статусу Чеченської республіки відкладено на п'ятирічний термін Тому про вирішення цього конфлікту говорити ще рано.

Не дивлячись на це. Чеченська республіка вважає себе незалежним. А. Масхадов докладає всі зусилля, щоб добитися міжнародного визнання республіки, оскільки країни Європи зможуть надалі вплинути на рішення Росії про статус Чечні.

На сьогоднішній день ніхто не хоче займатися цією проблемою, тому ідо,, якщо Росія визнає незалежність Чечні, то вона також визнає свою поразку в цій "ганебній війні".