3.3 Природа і властивості х-випромінювання.

_{Відкриття рентгенівського випромінювання приписується Вільгельму Конраду Рентгену. Він був першим, хто опублікував статтю про рентгенівських променях, які він назвав ікс-променями (x-ray). Стаття Рентгена під назвою «Про новий тип променів» була опублікована 28-го грудня 1895 року в журналі Вюрцбургского фізико-медичного товариства. Вважається, однак, доведеним, що рентгенівські промені були вже отримані до цього.}

_{Тому назва рентгенівське випромінюванняпоходить від прізвища німецького фізика ВільгельмаКонрада Рентґена. Інша назва пулюївськевипромінювання походить від іменіукраїнського фізика Івана Пулюя.Ряд вітчизняних і зарубіжних вчених вважають,що пріоритет винаходу Х-променів належитьвидатному українському вченому Івану Пулюю,який вперше застосував і дослідив їх у 1892 р.}

Рентгенівське випромінювання – електромагнітні хвилі, енергія фотонів яких лежить на енергетичній шкалі між ультрафіолетовим випромінюванням і гамма-випромінюванням. Це невидиме випромінювання, яке здатне в різному ступені проникати в усі речовини завдяки тому, що довжина хвилі рентгенівських променів порівнянна з розмірами атомів. Поглинання рентгенівських променів є найважливішим їх властивістю в рентгенівській зйомці. Рентгенівське випромінювання використовується в дефектоскопії, в структурному і фазовому аналізі речовин, у медицині.

Рентгенівське випромінювання виникає від різкого гальмування рухушвидких електронів у речовині, при енергетичних переходах внутрішніхелектронів атома.

Рентгенівські промені мають велику енергію — десятки й сотні кілоелектронвольт. Поприте, що вони слабо взаємодіють із речовиною, така взаємодія все ж існує, й припоглинанні вивільняється велика кількість енергії, що може призвести до безповоротнихпошкоджень у клітині живого організму. Тому рентгенівські промені небезпечні й роботаз ними вимагає особливої уваги.

Воно використовується у науці, техніці, медицині. Рентгенівськевипромінювання змінює деякі характеристики гірських порід, наприклад,підвищує їх електропровідність.Рентгенівське випромінювання використовуютьсядля флюорографії, рентгенофлюоресцентного аналізу і в кристалографії для визначенняатомної структури кристалів. Методи дослідження речовини за допомогоюрентгенівських променів обєднює термін рентгенівська спектроскопія.

При загальній природі рентгенівське випромінювання відрізняється від променів видимого спектру, ультрафіолетових та інфрачервоних променів механізмом утворення. Якщо останні виникають при переміщенні зовнішніх електронів на більш нижчий енергетичний рівень, то рентгенівські промені утворюються при переміщенні електронів, розміщених ближче до ядра, які мають більш вищу енергію зв’язку, або при гальмуванні розігнаного електрона в магнітному полі важких ядер атомів.

Враховуючи вищесказане, робимо висновок, що рентгенівське випромінювання належить до електромагнітних, виникає в результаті гальмування електронів, які швидко рухаються, в момент їх зіткнення з анодом рентгенівської трубки. Остання являє собою електровакуумний прилад, що перетворює електричну енергію в енергію рентгенівського випромінювання.