4.2 Основні етапи розробки ресурсних елементних кошторисних норм
Основними етапами розробки ресурсних елементних кошторисних норм є:
складання технічного завдання;
складання робочої програми;
добір оптимальної технології нормованого процесу;
визначення витрат праці робітників і часу експлуатації машин і механізованого інструмента;
визначення потреби в матеріалах, виробах і конструкціях;
формування таблиць норм.
Технічне завдання узгоджується залежно від статусу розроблювальних норм із наступними інстанціями:
загальнодержавні норми – структурним підрозділом кошторисного нормування Госстроя України;
відомчі - центральними органами виконавчої влади;
індивідуальні - замовником проекту.
У робочій програмі визначаються статус розроблювальних норм у діючій системі ціноутворення і їх структурні характеристики (найменування, состав робіт, вимірник), які можуть уточнюватися в процесі розробки. Найменування, состав робіт і вимірник процесу повинні бути порівнянні з відповідними показниками аналогічних діючих норм. У робочій програмі визначаються спосіб провадження робіт, номенклатура застосовуваних машин і механізованого інструмента, матеріалів, виробів і конструкцій.
Добір оптимальної технології нормованого процесу
Для кожної норми або групи норм повинна бути розроблена або застосована типова технологічна карта або схема провадження робіт з докладним переліком усіх видів робіт і операцій, характеристикою застосовуваних машин і механізованого інструмента. При розробці індивідуальних кошторисних норм добір оптимальної технології виконання робіт допускається на підставі проектної документації, у складі якої затверджується дана норма.
4.3 Способи розробки норм
Ресурсні показники по кожній нормі визначаються або калькулюванням, або на підставі нормативних спостережень за технологічним процесом у цілому.
Калькулювання - визначення ресурсних показників на прийняту одиницю виміру нормованого комплексу робіт з використанням довідкових матеріалів по нормуванню й результатів нормативних спостережень по робочих процесах, включених до його складу.
Калькулювання виконується з урахуванням оптимальної технології провадження робіт і кількості застосовуваних матеріалів, виробів і конструкцій.
Нормативні спостереження - вибіркове дослідження будівельного, монтажного або ремонтно-будівельного процесу, що полягає в обліку витрат ресурсів, у вимірах первинної й закінченої продукції й в описі умов, що характеризують техніку, технологію, організацію досліджуваного процесу, охорону праці.
Для калькулювання витрат праці робітників, часу експлуатації машин і механізованого інструмента як довідкового матеріалу допускається використання показників Енир, Внир, Тнир ( за винятком вартісних) із приведенням їх у відповідність із «Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників» (Держбуд України, Мінпраці України, 2000-2001), далі ДКХПП, а так само із сучасними технологіями провадження робіт. У калькуляції витрат праці (Додаток 1) визначаються наступні показники:
- витрати праці для ланки робітників, чіл.-год;
- середній розряд робіт для ланки робітників;
- час експлуатації машин і механізованого інструмента по їхніх видах, маш.-ч.
Витрати праці – кількість часу, необхідне для виконання певного обсягу технологічних операцій у будівництві.
Витрати праці робітників визначаються за формою, наведеної в додатку 1 «Калькуляція витрат праці й часу використання машин, механізмів і механізованого інструмента», частина I «Витрати праці».
У графові 2 «Обґрунтування норм» приводяться шифр знову розроблених норм або норм Енир, Внир або Тнир і застосовувані до них поправочні коефіцієнти із вказівкою номерів збірників, таблиць і позицій.
У графах 3 «Найменування технологічних операцій» і 4 «Одиниця виміру технологічної операції» приводяться найменування й одиниця виміру основн, що супроводжують і підсобно-допоміжних видів робіт, що входять до складу нормованого процесу.
У графові 5 « Обсяг робіт» приводиться обсяг робіт на кошторисний вимірник розроблювальної кошторисної норми або укрупнений вимірник конструктиву або виду робіт з наступним перерахуванням на вимірник кошторисної норми. Підрахунок обсягів робіт виконується по видах робочих операцій, що входять до складу калькуляції, на підставі технологічної карти й зведення витрати будівельних матеріалів, виробів і конструкцій (Додаток 2).
При невідповідності одиниць виміру складових одиничної норми вони приводяться до єдиного показника. Наприклад, при подачі рулонних матеріалів консольно-балковим краном нормами витрат праці передбачений вимірник 1 т, а обсяг робіт становить 345 м2. При масі 1 м2 склоруберойду 0,0023 т обсяг робіт буде рівний: 0,0023 т х 345 м2 = 0,794 т.
У графах 6 і 7 «Кількісний і кваліфікаційний состав ланки робітників» приводяться розряди й кількість робітників, прийнятих для калькулювання. Найменування професій і розряди робітників приводяться у відповідність із ДКХПП.
У графах 8 «Витрати праці робітників на одиницю виміру» і 9 «Час експлуатації машин і механізмів на одиницю виміру» приводяться витрати праці робітників і часу експлуатації машин і механізованого інструмента на виконання одиниці виміру обсягу технологічної операції, прийнятих для калькулювання.
У графах 10 «Витрати праці робітників на обсяг» і 11 «Час експлуатації машин і механізмів на обсяг» приводяться витрати праці робітників і часу експлуатації машин і механізованого інструмента на виконання прийнятого обсягу технологічної операції.
До підсумку нормованих витрат праці робітників ( за винятком випадків, коли витрати праці визначалися на підставі хронометражних спостережень за технологічним процесом у цілому) додаються ненормовані витрати праці, пов'язані з організацією комплексного процесу (багаторазова організація робочих місць, додаткові переходи в процесі роботи, кількаразова зміна інструментів і пристосувань і т.п.), у розмірах, наведених у додатку 3.
Середній розряд робіт у будівництві – середньозважена величина, обчислювальна з нормативного часу роботи, необхідного для кожного розряду.
Середній розряд робіт (Рс) для ланки робітників визначається в додатку 1 «Калькуляція витрат праці й часу використання машин, механізмів і механізованого інструмента», частина II «Середній розряд робіт» по формулі:
(4.1)
де РН - розряд, що відповідає нижчому межразрядному коефіцієнту стосовно середнього межразрядному коефіцієнту;
КС - середній межразрядный коефіцієнт;
КВ, КН - вищий і нижчий межразрядные коефіцієнти стосовно середнього межразрядному коефіцієнту.
Межразрядные коефіцієнти визначаються по додаткові 1 ДБН Д. 1.1-1-2000:
-
Розряди робітників
Межразрядные коефіцієнти
1
1
2
1,087
3
1,185
4
1,337
5
1,543
6
1,793
Середній межразрядный коефіцієнт (КС) визначається по формулі:
(4.2)
де ВТi - витрати праці робітників i-го розряду, чіл.-год;
Ki - межразрядный коефіцієнт i-го розряду.
При нормуванні механізованих процесів час експлуатації машин і механізованого інструмента в калькуляціях виділяється окремо по їхніх видах.
Час роботи машин ухвалюється на підставі потреби в експлуатації:
основних машин, продуктивність яких визначає темпи провадження робіт;
машин, що входять до складу комплексу, використання яких залежить від провідної машини;
машин, що обслуговують одночасно один або кілька технологічних процесів.
Час використання робітниками механізованого інструмента враховується у витратах праці робітників і виділяється в рядку «Експлуатація машин і механізмів» у машино-годинах для визначення витрати енергоносіїв, мастильних матеріалів і гідравлічної рідини.
Потреба в машинах і механізованому інструменті визначається за формою, наведеної в додатку 1 «Калькуляція витрат праці й часу використання машин, механізмів і механізованого інструмента», частина III «Зведення потреби в машинах, механізмах і механізованому інструменті».
У графах 2 «Обґрунтування» і 3 «Найменування» приводяться шифр і найменування машин, механізмів і механізованого інструмента, які повинні відповідати структурі ДБН Д.2.7-2000.
У графові 4 «Кількість» приводиться кількість машин, механізмів і механізованого інструмента згідно з технологічною картою виконання нормованого процесу.
У графові 5 «Коефіцієнт непередбачених витрат» приводяться коефіцієнти, що враховують внутрішнзмінні перерви в роботі машин, не пов'язані з організацією будівельного процесу, витрати часу на виконання трудноподдающихся нормуванню робіт.
Ці коефіцієнти застосовуються до підсумку часу експлуатації провідних машин ( за винятком тих випадків, коли час їх експлуатації визначався на підставі хронометражних спостережень за технологічним процесом у цілому) у розмірах, зазначених у додатку 4.
У графах 6 і 7 «Час експлуатації машин» приводиться час експлуатації машин на виконання технологічної операції з урахуванням непередбачених витрат.
У графові 8 «Витрати праці машиністів» приводяться витрати праці машиністів, зайнятих експлуатацією машин, на прийнятий обсяг робіт. Ці витрати визначаються виходячи із часу роботи машин і норм ДБН Д.2.7-2000. Проектування норм витрат праці робітників здійснюється методами технічного нормування на підставі проведених нормативних спостережень із використанням методичних положень про нормування праці в будівництві («Нормування праці робітників у будівництві», ВНИПИ праці в будівництві Госстроя СРСР, М., Стройиздат. 1985). Розрахункові матеріали додаються як обґрунтування.
Визначення норм потреби в матеріалах, виробах і конструкціях
Показники витрати матеріалів, виробів і конструкцій у таблицях кошторисних нормативів приводяться у фізичних одиницях виміру.
Найменування, шифри, технічні характеристики матеріалів, одиниці їх виміру приводяться відповідно до діючої нормативної бази й узгоджуються з головною організацією з питань ціноутворення й маркетингу в будівництві НПФ «Инпроект», що входить у систему Госстроя України. Потреба в будівельних матеріалах на прийнятий вимірник норми можна визначати калькулюванням по виробничих нормах витрати матеріалів, що враховують чисту витрату й трудноустранимые втрати й відходи матеріалів, що утворюються в межах будівельного майданчика. При відсутності виробничих норм витрати матеріалів їх необхідна кількість визначається або розрахунково-аналітичним, або виробничим способами з використанням « Рекомендацій з технічного нормування витрати матеріалів у будівництві» (Госстрой СРСР, НИИЭС Госстроя СРСР, М., 1977). При визначенні норм витрати матеріалів розрахунково-аналітичним або виробничим способами повинні враховуватися трудноустранимые відходи й втрати, що утворюються в межах будівельного майданчика при транспортуванні матеріалів від приобъектного складу до робочого місця й у процесі монтажу або укладання в справу. Величину трудноустранимых відходів і втрат можна визначати по нормах, наведених у додатку Б ДБН Д.1.1-2-99. Відходи й втрати матеріалів, пов'язані з їхніми дефектами, шлюбом продукції, відступом від технології провадження робіт, поганим станом машин, механізмів, інструментів і пристосувань, несправністю транспортних засобів, неправильністю зберігання, недбалістю з боку робітників при транспортуванні, переробці й укладанню матеріалів у справу в нормах не враховуються. Розрахункові матеріали додаються як обґрунтування.
Результати розрахунків оформляються в "Зведення витрати будівельних матеріалів, виробів і конструкцій" (Додаток 2). Зведення витрати будівельних матеріалів складається для однієї або групи норм.