- •Українська держава та її засади.
- •Місце держави в управлінні економікою.
- •Державне регулювання економіки.
- •Сутність демократії та її місце в самоуправлінні економікою.
- •Економічна свобода і її основи.
- •Економічний порядок як система узгоджених інтересів.
- •Прогноз та прогнозування національної економіки.
- •Індикативне планування національної економіки.
- •Сутність державного програмування, види програм.
- •Розробка Державної програми економічного й соціального розвитку України.
- •Розробка державних програм економічного й соціального розвитку регіонів.
- •Сутність та види структурних пропорцій в економіці.
- •Стратегія структурних перетворень.
- •Капіталовкладення і реструктуризація основного капіталу, зайнятості та національного продукту.
- •Макроекономічна структурна перебудова.
- •Реструктуризація галузей соціального комплексу.
- •Економічне зростання як категорія національної економіки.
- •Сукупність показників оцінки рівня економічного розвитку.
- •Концепція сталого розвитку та її характеристика.
- •Світове господарство: структура, тенденції розвитку.
- •Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство.
- •Сутність економічної безпеки.
- •Основні принципи забезпечення економічної безпеки України.
- •Основні внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці України.
- •Економічний механізм зниження стратегічних ризиків.
- •Механізм забезпечення економічної безпеки національної економіки.
-
Капіталовкладення і реструктуризація основного капіталу, зайнятості та національного продукту.
Найважливішим результатом ринкових економічних перетворень є створення правових та інституційних умов для активізації капіталовкладень. Тільки завдяки великим капіталовкладенням можна досягти структурних змін в економічному потенціалі країни, зайнятості та національному продукті. Капіталовкладення є матеріальною основою зростання продуктивної та ефективної функції праці і капіталу.
Зростання виробництва національного продукту можливе за збільшення:
-
кількості зайнятих на AT;
-
обсягу основного капіталу;
-
продуктивної функції одного зайнятого;
-
обсягу та оборотності оборотного капіталу.
Для певних зрушень у структурі національного капіталу і зайнятості необхідні великі капіталовкладення. Їх джерелами є:
-
внутрішні запозичення у населення та підприємств через продаж облігацій або страхування;
-
зовнішні запозичення у міжнародних кредитних установ (МВФ, Світовий Банк Реконструкції і Розвитку. Європейський Банк Реконструкції і Розвитку та ін.);
-
легалізація тіньових коштів усередині країни та повернення в Україну незаконно вивезених і розміщених на таємних рахунках у зарубіжних банках та офшорних зонах коштів.
Передумовами інвестиційної привабливості України для надходження чужоземних капіталів є: створення правової держави, захист природних прав людини, свобода засобів масової інформації, утвердження політичної демократії; інвестиційне забезпечення ринкових перетворень, вільного переміщення праці, капіталів і товарів, вибору видів діяльності, захисту капіталів і прибутків. Це повинні усвідомити всі політичні сили, уряд, населення.
Оптимізацію структури національної економіки характеризують такі основні параметри:
-
обсяг і структура національного продукту, який задовольняє потреби виробництва і населення на певний момент;
-
обсяг і структура основного капіталу за видами виробництва продукту щодо потреб виробництва і населення;
-
кількість і структура зайнятих, продуктивна сила яких забезпечує виробництво національного продукту відповідно до національних потреб.
-
Макроекономічна структурна перебудова.
Вертикальна промислова політика. В умовах лібералізації, передання виробничої ініціативи безпосереднім власникам капіталу вертикальні системи та директивні методи організації управління не сприяють продуктивній і ефективній функції праці й капіталу.
Вертикальна промислова політика − правові, організаційні, економічні заходи уряду країни щодо управління і регулювання економіки від вищої інстанції до нижчої; управлінські рішення мають директивний характер і обов'язкові до виконання нижчою інстанцією.
Горизонтальна промислова політика. Промислова політика країни має бути підпорядкована двом найважливішим принципам ринкової економіки:
1) зростанню продуктивної функції праці і капіталу:
2) підвищенню ефективності виробництва одиниці продукції і національного продукту.
Вона має на меті забезпечення:
-
продуктивності праці зайнятих;
-
збільшення кількості зайнятих різними видами виробничої діяльності;
-
зростання випуску національного продукту, який задовольняв би потреби споживачів;
-
зниження витрат на виробництво продукції, підвищення її конкурентоспроможності та забезпечення прибутків виробникам;
-
зростання грошових доходів населення, підвищення його платоспроможності та рівня життя.
Горизонтальна промислова політика − правові, організаційні, економічні заходи влади, спрямовані на забезпечення умов економічної свободи підприємств, підприємців, бізнесменів, встановлення між ними взаємовигідних виробничих, фінансових, торговельних зв'язків.
Сутність цієї політики в тому, що уряд не надає підприємствам безпосередньої допомоги (субсидій тощо), а створює рівні умови для їхньої діяльності. Свої позиції на ринку виробники повинні завойовувати в конкурентній боротьбі.