- •1. Поняття праці та її роль в житті суспільства
- •2. Основні права людини в сфері праці. Соціально-економічні гарантії права на працю
- •3. Місце трудового права в системі галузей права. Відмінність трудового права від інших галузей права
- •4. Предмет трудового права
- •5. Метод трудового права
- •6. Функції трудового права
- •7. Принципи трудового права. Принцип свободи праці
- •8. Система трудового права, її структура
- •9. Джерела трудового права, її класифікація
- •10. Загальне та спеціальне законодавство про працю
- •11. Питання правового регулювання праці в конституції україни
- •12. Локальне регулювання трудових відносин
- •13. Значення керівних роз’яснень пленуму верховного суду україни
- •14. Поняття і система правовідносин в трудовому праві
- •15. Поняття трудових правовідносин. Зміст трудових правовідносин
- •16. Відмінність трудових правовідносин від суміжних правовідносин
- •17. Підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин
- •18. Трудовий колектив та профспілки як суб’єкти трудового права
- •19. Державні органи як суб’єкти трудових правовідносин
- •20. Суб’єкти трудових правовідносин: працівник і роботодавець. Зміст їх правового статусу, основні права та обов’язки
- •21. Правовідносини, пов’язані з трудовими: їх види та зміст
- •22. Відносини по працевлаштуванню
- •23. Правовідносини по професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві
- •24. Правовідносини по нагляду та контролю за охороною праці і дотриманням трудового законодавства
- •25. Правовідносини по притягненню до юридичної відповідальності трудової дисципліни і заподіяння шкоди
- •26. Процесуально-трудові правовідносини
3. Місце трудового права в системі галузей права. Відмінність трудового права від інших галузей права
Трудове право займає чільне місце у системах права більшості зарубіжних країн, незважаючи на досить відмінні підходи до побудови структури права та різний ступінь розвитку і забезпечення суспільних трудових відносин у коленій з цих країн.
У тих державах, де зберігається класичний варіант поділу системи права на публічне і приватне, трудове право характеризується тим, що воно належить як до сфери приватного, так і публічного права.
Якщо трудові відносини приватних осіб, а саме — найманого працівника і підприємця (наймача), регулюються правовими нормами, то йдеться про приватне право. Якщо ж брати відносини між приватними особами (працівниками, а також роботодавцями) і державними органами з приводу охорони праці, вирішення трудових спорів судами, тарифного регулювання, то тут маємо справу переважно з публічним правом.
Поєднання приватного і публічного чинників у трудовому праві — також у специфічних рисах методу, який поєднує автономне та авторитарне правове регулювання.
Варто зауважити, що українська юридична наука дотепер не дуже схвалювала поділ системи права на приватне і публічне, а тому було прийнято визначати місце певної галузі права у структурі системи права через співвідношення її з окремими суміжними галузями права.
Чимало подібних рис трудове право має з цивільним правом. Передусім це торкається предметів правового регулювання. Виявляється, що суспільні відносини, які складають предмети цих галузей, дуже між собою подібні. Так, до трудових відносин тісно примикають регламентовані цивільним правом відносини,
4. Предмет трудового права
Предмет трудового права складають суспільно-трудові відносини, що виникають, розвиваються та припиняються у зв'язку з безпосередньою діяльністю людей у процесі праці.
Ознаки предмету трудового права:
регулює відносини із праці, що має суспільну форму. Не регулюється трудовим законодавством праця у власному домогосподарстві, праця "на себе", оскільки вона не породжує правових відносин.
регулює відносини, що функціонують на основі вільної праці. Договірне залучення до пращ зумовлює відносини, де є вільне волевиявлення, відсутній примус у будь-якому вигляді. Тому не регулюються нормами трудового права відносини, що виникають із обов'язків військової служби, відбування покарання, встановленого вироком суду.
регулює відносини найманої (несамостійної) праці. Наймана праця означає те, що вона здійснюється особою, яка не є власником майна підприємства. Трудове законодавство діє там, де є відносини між роботодавцем - власником майна або уповноваженим ним органом та найманою особою. Але суто майнові відносини трудове законодавство не регулює, і до його сфери не включаються відносини між власниками підприємств.
регулює відносини, що виникають на основі колективної праці. Сучасна праця має, як правило, кооперований характер, і у трудовому процесі задіяно багато людей. Суб'єкти трудових відносин мають співпрацювати між собою, дотримуючись загальновизнаних правил суспільного буття.
регулює відносини з організованої праці. Кожен із працівників виконує свою трудову функцію, і їх діяльність має бути узгодженою. Працівник має виконувати роботу певного роду та виду, що визначається професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Його робота регламентується технологічними нормами. У сучасному виробництві можуть використовуватися складна техніка та обладнання, що можуть бути джерелами підвищеної небезпеки, а тому процес праці має бути організованим із відповідним рівнем безпеки. Працівник підкорюється правилам внутрішнього трудового розпорядку, відповідному режиму роботи.
регулює відносини із "живої" праці. Ним регулюється весь процес праці, а не тільки її результат. Невідривність праці від носія здібності до праці - працівника - зумовлює регулювання засобами трудового права широкого кола соціально-трудових відносин по забезпеченню зайнятості і працевлаштуванню, підготовці кадрів на виробництві, забезпеченню умов праці та виробничого побуту, задоволенню потреб та інтересів найманих працівників, їх участі в управлінні підприємством тощо.
регулює відносини з утилітарної праці, яка виконується на результат, що має реалізуватися. Праця оплачується, працівник регулярно отримує заробітну плату, визначену за встановленими нормами і розцінками.