Самостійна робота № 7 Ознайомлення із структурою управління, технічним оснащенням і технологією роздільного пункту, його основними нормативними документами.

1. Залізничні колії на роздільних пунктах поділяються на станційні та спеціального призначення (рси.7.1).

До станційних відносяться колії: головні у межах станції, приймально-відправні, сортувальні, вантажно-вивантажувальні, витяжні, деповські, з’єднувальні, що з’єднують окремі парки на станції, або ведуть до окремих пунктів, паливних складів, баз, сортувальних платформ, пунктів очищення, промивки, дезінфекції та ремонту рухомого складу, виконання інших операцій, а також інші колії, призначення яких визначається операціями, що проводяться на них.

Головні колії – колії перегонів, а також колії станцій, що є безпосереднім продовженням колій суміжних перегонів і, як правило, не мають відхилень на стрілочних переводах. Головні колії призначені для приймання. Відправлення і пропуску пасажирських і вантажних поїздів.

До колій спеціального призначення відносяться колії стоянки відбудовних і пожежних поїздів, запобіжні, вловлюючи тупики та під’їзні колії.

Запобіжний тупик – тупикова колія, призначена для запобігання виходу рухомого складу на маршрути проходження поїздів.

Уловлювальний тупик – тупикова колія, призначена для зупинки поїзда, або частини поїзда, що втратив управління під час руху на затяжному спуску на перегоні, що примикає до станції.

Колії призначені для виконання однакових операцій, об’єднують в окремі групи і називають парками. В залежності від свого призначення розрізняють парки приймання і відправлення поїздів, сортувальні.

Кількість і довжину колій на станціях визначають на підставі техніко-економічних розрахунків. При цьому розрізняють повну та корисну довжину колій (рис. 7.2).

Повною довжиною наскрізної колії називається відстань між стиками рамних рейок стрілочних переводів, що обмежують колію (рис. 7.2,а), а тупикової колії – відстань від стика рамної рейки стрілочного переводу, що обмежує колію, до упору (рис.7.2,б).

Корисною вважається частина повної довжини, в межах якої може розміститися рухомий склад, за умови забезпечення руху на сусідніх коліях.

За наявності на приймально-відправних коліях вихідних сигналів корисна довжина колії визначається відстанню від цього сигналу до граничного стовпчика на протилежному кінці колії. За наявності вихідних сигналів і обладнання колій електричними рейковими ланцюгами корисна довжина наскрізної колії визначається відстанню від вихідного сигналу до ізолюючого стикав одному кінці до ізолюючого стика в другому кінці, корисна довжина тупикової колії – відстанню від вихідного сигналу до колійного упора.

При відсутності вихідних маршрутних сигналів корисна довжина наскрізної колії обмежується граничними стовпчиками, що відносяться до цієї колії, а корисна довжина тупикової колії – від граничного стовпчика або стика рамної рейки стрілочного переводу до колійного упора.

Колії на станціях магістральних залізничних ліній проектуються корисною довжиною 1250,1050 або 850 м. Корисна довжина сортувальних колій має відповідати довжині поїздів, що формуються, із збільшенням на 10%.. Корисну довжину витяжних колій на сортувальних та дільничних станціях встановлюють з розрахунку розміщення на них вантажного поїзда повної довжини.

Корисна довжина запобіжних тупиків приймається не менше 50 м, а вловлюючи тупиків – визначається розрахунком.

Головні колії нумеруються римськими цифрами (ІІ,ІІІ,ІУ), а решта станційних колій – арабськими цифрами, починаючи з наступного номера за номером головної колії.

Колії, що призначені для приймання парних поїздів, нумеруються парними цифрами, для непарних поїздів – непарними цифрами.

Стрілочні переводи нумеруються з боку прибуття парних поїздів порядковими парними номерами, з боку прибуття непарних поїздів – непарними номерами.

2. Станції, роз’їзди й обгінні пункти слід розташовувати на горизонтальній площадці (рис. 7.3). Ділянка поздовжнього профілю, де розміщується станція, називається станційною площадкою. В окремих випадках допускається розташовувати роздільні пункти на ухилах не крутіше 1,5‰, у важких умовах – не крутіше 2,5‰.Для запобігання самовільного виходу рухомого складу за межі корисної довжини колії поздовжній профіль колій повинен проектуватися у вигляді увігнутого обрису з однаковими відмітками висот на кінцях корисної довжини колій (рис.7.3,в).

Площадки роз’їздів і обгінних пунктів, розташованих у легких топографічних умовах, слід розташовувати на підвищеннях профілю (рис. 7.3,а), а ділянки перед вхідними сигналами – на відстані, що дорівнює корисній довжині приймально-відправних колій – на ухилах, що забезпечують рушання поїзда з місця.

Розташування станційної площадки на уступі (рис.7,б) займає середнє положення за своїми якостями між двома значеннями вище варіантами.

Мінімальні довжини станційних площадок

Категорія ліній	Розташування приймально-відправних колій	Мінімальна довжина станційних площадок м, при корисній довжині приймально-відправних колій 1050 м.
На роз’їздах
Швидкісні, І-У	Поздовжнє	2450
Те ж	Напівпоздовжнє	1800
Те ж	Поперечне	1450
УІ-УІІ	Поперечне	1300
На проміжних станціях
Швидкісні, І-У	Поздовжнє	2900
Те ж	Напівпоздовжнє	2200
Те ж	Поперечне	1650
УІ-УІІ	Поперечне	1450
На обгінних пунктах
Швидкісні, І-У	Поздовжнє	2600
Те ж	Напівпоздовжнє	1900
Те ж	Поперечне	1500
Швидкісні, І-У	Поздовжнє	4000
Те ж	Напівпоздовжнє	2850
Те ж	Поперечне	2400
УІ-УІІ	Поперечне	2000

3. Технічно-розпорядчий акт (ТРА) - нормативно-технічний документ, який визначає порядок використання технічних засобів станції та регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення, проходження поїзда через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи і дотримання вимог техніки безпеки. Цей порядок є обов’язковим для працівників усіх служб.

ТРА станції складається начальником станції на підставі інструкції зі складання технічно-розпорядчих актів станцій, Інструкцій з сигналізації та Інструкцією з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України.

Технічно-розпорядчий акт станції перевіряється спеціалістом відділу перевезень з безпеки руху і затверджується:

• начальником служби перевезень залізниці, погоджується керівниками локомотивних та вагонних депо, дистанцій колії, сигналізації та зв’язку, електропостачання – для станцій сортувальних і пасажирських, та позакласних і 1-го класу вантажних і дільничних;

• начальником відділу перевезень дирекції залізничних перевезень для решти станцій.

До ТРА додаються масштабний або схематичний план станції, необхідні документи та інструкції. Відповідно до Інструкції зі складання технічно-розпорядчих актів станції до ТРА мають додаватися:

• схематичний або масштабний план станції;

• відомість під’їзних покій для роздільних пунктів, на яких є відповідні примикання;

• інструкція про порядок подавання та прибирання вагонів на під’їзну колію, яка примикає до головних колій на прилеглому перегоні;

• відомість зайняття приймально-відправних колій пасажирськими, поштово-багажними і вантажопасажирськими поїздами;

• інструкція про порядок користування пристроями СЦБ;

• копії схеми живлення і секціонування контактної мережі;

• інструкція про роботу сортувальної гірки для станцій, які мають такі пристрої;

• відомості умовних звукових сигналів, які застосовуються під час маневрів;

• регламент проведення переговорів по радіозв’язку і двосторонньому парковому зв’язку під час маневрової роботи;

• місцева інструкція про порядок роботи з вагонами, що завантажені небезпечними вантажами класу 1 (вибуховими матеріалами).

Технологічний процес роботи (ТПР) станції встановлює найбільш доцільний порядок та тривалість виконання операцій з поїздами і вагонами . Він передбачає організацію праці та управління, високу культуру обслуговування пасажирів і вантажовласників.

В технологічному процесі наводиться технічна та експлуатаційна характеристика станції, відображається обсяг і характер роботи, порядок отримання і використання інформації про поїзди та вантажі, що відправляються до інших станцій. Розробляється для сортувальних, дільничних, великих вантажних і пасажирських станцій у відповідності до вимог типових технологічних процесів, затверджених Укрзалізницею. Його розробляють інженерно-технічні працівники станції спільно зі спеціалістами інформаційно-обчислювального центру та інших підрозділів залізничного транспорту.

Технологічні процеси роботи позакласних та станцій 1-го класу затверджуються начальником залізниці, решти станцій – начальником дирекції залізничних перевезень. До затвердження ТПР узгоджується з начальниками відповідних структурних підрозділів. Періодичність перегляду і перескладання технологічного процесу – 10 років.

4. Залізничним вузлом називається пункт примикання декількох залізничних ліній, у якому є спеціалізовані станції та інші роздільні пункти, що з’єднуються коліями, і забезпечують пропускання пасажирських і вантажних поїздів з однієї лінії на іншу. Межею вузла є вхідні сигнали перед вузлових пунктів.

В залежності від обсягів та характеру роботи залізничні вузли можуть мати такі станції і пристрої:

* сортувальні і вантажні станції для виконання сортувальної і вантажної роботи у вузлі;

* пасажирські та технічні пасажирські станції;

* пересадочні станції в пунктах пересічення залізничних ліній з метрополітеном;

* зупинні пасажирські платформи й інші пристрої для виконання пасажирських перевезень;

* з’єднувальні лінії між станціями;

* мости;

* тунелі;

* шляхопровід ні зв’язки і переїзди.

Залежно від умов та взаємного розташування ліній і станцій вузли можуть мати такі схеми: вузли з однією станцією, хрестовидні, трикутні, з паралельним та послідовним розташуванням основних станцій, кільцеві, напівкільцеві, комбіновані.

Вузол з однією станцією утворюється у місцях перетину двох магістралей або примикання однієї магістралі до іншої у районах невеликих і середніх міст.

Вузли хрестоподібного типу утворюються на пересіченні двох потужних одно- або двоколійних залізничних ліній.

Вузол трикутного типу утворюється в пунктах з підходами трьох залізничних ліній, що мають значну взаємну кореспонденцію вантажних і пасажирських потоків.

Вузли кільцевого типу утворюються у великих містах і промислових центрах при великій кількості ліній, що сходяться, і мають значну кореспонденцію вагонопотоків.