- •1 Білет
- •2 Фактори вибору стратегії змін залежно від стану організації
- •3 Гештальт-підхід до управління змінами
- •2 Білет
- •4 Визначення організації. Загальна системна модель організації
- •5 Характерні помилки керівників при планування змін
- •6 Команди в організаціях в процесі змін
- •3 Білет
- •7 Методи подолання опору змін
- •8 Методика співвідношень практичних ситуацій та стратегій. Типи стратегії змін при кризовому стані організації
- •9 Модифікаційний варіант силового поля організації як інструмент управління змінами
- •Білет №4
- •10 Уз,визначення і взаємозв’язок з іншими дисциплінами, спеціальності мо.
- •11 Основні параметри , характеристики внутрішнього внутрішнього середовища організації.
- •12 Процес уз, та його основні функції
- •Білет№5
- •13 Способи зміни відношення працівників до передбачення за Бандуром
- •14 Типологія організаційних стратегій
- •15 Процес стратегічного планування змін в організації
- •Білет№6
- •16 Структура організації ,можливості,необхідність і доцільність змін
- •17 Класифікація змін
- •18 Типи та стадії розвитку команд
- •Білет 7
- •19 Як визначаються потреби організації в змінах
- •20 Контроль та оцінка процесу змін
- •21 Методи психологічного впливу керівника на підлеглих в процесі змін
- •Білет 8
- •22 Опір змінам та його наслідки в організації
- •Ставлення персоналу до стратегічних змін
- •23 Методи оцінки результативності і ефективності змін
- •24Маніпуляції і кооптації як шлях подолання опору змін
- •Білет 9
- •25 Обгрунтувати доцільність і необхідність організаційних змін
- •26 Модель Терлея Модель, заснована на переговорах;
- •27 Зміни в організації як джерело виникнення конфліктів
3 Гештальт-підхід до управління змінами
Центральним моментом творчого управління персоналом, виходячи з психологічних аспектів управління, є здібність керівника позитивно впливати на працівників. Це означає, що його впливи обґрунтовані, а підлеглі з розумінням виконують розпорядження.
Методами психологічного впливу на підлеглих( за гештальт-підходом) є навіювання (умовляння) та переконання .
Навіювання (сугестія) – особливий вид цілеспрямованого, не аргументованого впливу на людину, коли інформація нею сприймається некритично, а згода досягається завдяки готовим висновкам.
На відміну від навіювання переконання як метод психологічного впливу на підлеглих спрямоване на формування у них поглядів і моральних критеріїв щодо виконання своїх обов’язків. Воно ґрунтується на використанні керівником логічних доводів з метою формування у підлеглих відповідних висновків і згоди діяти адекватно актуальним задачам і потребам діяльності.
Основними способами переконання є інформування, роз’яснення і аргументація, в результаті чого досягається розуміння цінності цілей та реальності їх досягнення. Важливими психологічними передумовами ефективного переконання підлеглих є надання їм можливості висловлювати свої думки, брати участь в обговоренні проблеми. Керівник при цьому не повинен тиснути на підлеглих і керуватися у психологічному впливі на них принципами доцільності, науковості, етичності.
Процес управління організаційними змінами передбачає ефективну взаємодію формальних і неформальних груп в організації. Непорозуміння між ними часто призводить до опору змінам. В організації є такі типи груп: групи керівників, робочі групи (команди), комітети. Провідниками організаційних змін є команди.
2 Білет
4 Визначення організації. Загальна системна модель організації
За визначенням Честера Бернарда: “Організація - група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”.
Всі організації мають загальні для них характеристики.
1) всі організації використовують чотири види ресурсів (рис. 1.2):
людські ресурси;
фінансові ресурси;
фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);
інформаційні ресурси.
Рис. 1.2. Загальна системна модель організації
будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем.
всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці. Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).
Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці, тобто у відокремленні діяльності із координації дій від самих дій, що координуються.
Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією.
Управління змінами в організації - це вміння досягати поставлених цілей шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.
4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.
Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху.